Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №280/10427/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10427/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в справі №280/10427/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного дослідження доказів у справі, а також порушення норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт звертає увагу, що додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виплачувалася позивачу щомісяця за його останньою займаною штатною посадою, тобто для позивача вона була щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яке мало бути включено до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошової компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової).

Не включення її відповідачем до складу такого грошового забезпечення призвело до нарахування та виплати позивачу такої грошової компенсації в меншому розмірі та до порушення прав позивача на належне грошове забезпечення.

Позиція суду першої інстанції не відповідає висновку щодо застосування підпункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 та пункту 1 постанови № 168 (щодо грошової компенсації) у подібних правовідносинах, викладеному в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 та інших.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 №180 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Позивачу при звільненні нараховано та виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 55 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2024, 2025 роки та за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки. Розмір грошової компенсації склав 59 920,41 грн.

Врахувавши, додаткова винагорода за постановою №168 належить до категорії одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів, суд першої інстанції, а також що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 №180 тривалість невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки складає – 55 днів, а отже загальний розмір невикористаних днів відпусток складає – 83 дні, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач виконав передбачений абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII обов`язок щодо нарахування грошової компенсації за невикористані дні відпусток у рік звільнення.

Суд визнає висновок суду першої інстанції не в повній мірі обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 червня 2025 року №180 ОСОБА_1 звільнено з військової служб у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 19 червня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини.

У наказі вказано про виплату позивачу компенсації за невикористані щорічні відпустки: за 2022 рік - 20 календарних днів, за 2024 рік - 05 календарних днів, 2025 рік - 30 календарних днів; виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з розрахунку 14 календарних днів за 2024 та 2025 роки.

Розмір компенсації за невикористані дні відпусток обчислено відповідачем із грошового забезпечення без врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності підстав для обчислення розміру компенсації за всі невикористані дні відпустки із врахуванням у складі грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір такої компенсації, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року ухвалено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 сформульовано наступний висновок:

«...за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

(...)

...на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 (а.с. 59) виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2024 року у справі №240/21650/23, від 10 вересня 2025 року у справі №240/2400/24.

Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин приведений висновок Верховного Суду на виконання частини п`ятої статті 242 КАС України, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалася позивачу у 2022, 2024, 2025 роках, тому вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки.

Суд відхиляє покликання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№200/1564/24 та 240/2921/23 через відмінність фактичних правовідносин.

Так, спірним в справі №200/1564/24 було питання невключення до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію сум додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовою і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», для цілей призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У справі №240/2921/23 спірним було питання розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації та грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Суд зауважує, що додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, виплачувалася позивачу щомісяця за його останньою займаною штатною посадою, що не спростовується відповідачем.

Довідкою №1343 від 08 серпня 2025 року (а.с. 21) підтверджено виплату позивачу додаткової винагороди щомісяця (за виключенням лютого-травня 2023 року, листопада-грудня 2023 року, січня-лютого та жовтня 2024 року).

Довідкою №5639 від 30 жовтня 2025 року (а.с. 18зв) підтверджено виплату позивачу додаткової винагороди у 2025 році щомісяця (за виключенням квітня 2025 року).

Фактично висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтується на тому, висновки Верховного Суду у справі №240/32125/23 не означає автоматичного та безумовного включення додаткової винагороди за постановою №168 до розрахункової бази у кожній справі та без встановлення фактичних підстав і розміру такої виплати у відповідному розрахунковому періоді, проте судом першої інстанції не встановлено, що позивачу не виплачувалась додаткова винагорода у періодах, за який позивач просив стягнути компенсацію за невикористані дні відпустки.

Такі обставини (щодо невиплати позивачу у 2022, 2024, 2025 роках додаткової винагороди) не встановлені й судом апеляційної інстанції.

Відтак, суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для врахування у складі грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, додаткової винагороди.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 червня 2025 року №180 передбачена виплата позивачу компенсації за невикористані щорічні відпустки: за 2022 рік - 20 календарних днів, за 2024 рік - 05 календарних днів, 2025 рік - 30 календарних днів; виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з розрахунку 14 календарних днів за 2024 та 2025 роки, тобто загальний розмір невикористаних днів відпустки (щорічної основної та додаткової як учаснику бойових дій) складає 83 дні, а не 113, як вважає позивач.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 280/10427/25 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 280/10427/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити у справі №280/10427/25 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) в загальній кількості 83 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 22 квітня 026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов