Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №280/7485/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7485/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року (суддя Сіпака А.В., повне судове рішення складено 19 січня 2026 року) в справі № 280/7485/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) про:

визнання неправомірним не розгляд по суті скарги від 27 лютого 2025 року № ВЕБ-13001-Ф-С-25-036023 ГУ ПФУ 3 Львівській області;

зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, стаж роботи на посаді слідчого, який становить 3 роки, та призначити грошове утримання в розмірі 58% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;

визнання неправомірним рішення ГУ ПФУ в Черкаській області щодо нарахування їй грошового утримання у сумі 52%;

зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області з 18 жовтня 2024 року провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, 24 роки 11 місяців 6 днів, відповідно до частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 58% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також виплатити недоплачену суму довічного щомісячного грошового утримання з урахуванням фактично виплачених сум (за період з 18 жовтня 2024 по день набуття рішення чинності).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в частині не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період роботи з 29.09.1994 по 28.09.1997 (3 роки).

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2024 року, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді період з 29.09.1994 по 28.09.1997 (3 роки) та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.11.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ у Львівській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що з прийняттям рішення про призначення пенсії позивачу функції Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо розгляду заяви про призначення пенсії позивачу вичерпано.

У Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні повноваження щодо здійснення виплати пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку як одержувачі пенсій в інших областях України, а отже позовні вимоги позивача щодо виплати пенсійних виплат Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області є безпідставними. Виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України, за місцем проживання/перебування особи.

Тому суд першої інстанції помилково зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.11.2024.

Крім того, зарахування періоду роботи на посаді слідчого до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавством не передбачено. Отже, обчислювати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 58% суддівської винагороди підстави відсутні.

Також зауважує, що позивач звернувся з позовною заявою 26.08.2025, а отже судом першої інстанції помилково не застосовано положення сг.ст. 123,240 КАС України, щодо залишення позовних вимог позивача без розгляду.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з квітня 1994 року по грудень 2002 року працювала в органах внутрішніх справ на посадах секретаря, інспектора, слідчого, старшого слідчого.

ОСОБА_3 , 1974 року народження, громадянка України, Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначена на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1404-VI обрана на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області безстроково. Рішенням Верховного Суду від 4 травня 2022 року № 85/0/149-22 відряджена до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області для здійснення правосуддя.

03.11.2024 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За принципом екстериторіальності заяву про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.

Листом ГУ ПФУ в Львівській області від 14.03.2025 повідомлено позивача зокрема про те, що рішенням від 19.12.2024 призначено довічне грошове утримання з дати звернення – 03.11.2024.

Відповідно до розрахунку стажу судді від 28.10.2024 № 02- 09/43/2024 стаж, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, становить 24 роки 11 місяців 6 днів.

Відповідач вказує, що стаж роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 21 рік 11 місяців 6 днів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено із 03.11.2024 із розрахунку 52% суддівської винагороди.

Позивач вважає, що при розрахунку стажу на посаді судді під час призначення довічного грошового утримання територіальним органом пенсійним органом протиправно не було враховано період його роботи на посадах слідчого, старшого слідчого - 3 роки.

У розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 28.10.2024 року, зазначено, що з 29.09.1994 по 28.09.1997 вона проходила службу слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя.

У рішенні ВРП від 17.10.2024 року №3054/0/15-24 зазначено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 21 рік 11 місяців 6 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. Отже, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 24 роки 11 місяців 6 днів”.

Суд першої інстанції вважав, що період проходження служби слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя з 29.091994 по 28.09.1997 слід зарахувати до стажу судді, тому дійшов висновку про протиправність дій відповідача 2 в частині обрахунку стажу на посаді судді, а відтак в цій частині їх слід визнати протиправними.

Оскільки саме по собі визнання дій протиправними у частині обрахунку стажу на посаді судді не відновить право позивача, тому належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням до стажу судді періоду служби позивача з 29.09.1994 по 28.09.1997, де вона проходила служби слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя (3 роки).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язати повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням до стажу судді періоду служби позивача з 29.09.1994 по 28.09.1997 потрібно саме Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.

Водночас, суд першої інстанції вважав, що у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 58% суддівської винагороди слід відмовити як передчасної, оскільки визначення відсоткового базису стажу суддівської винагороди, як і розміру такого утримання, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, і наразі спору щодо такого обрахунку не має.

Суд визнає висновок суду першої інстанції не в повній мірі обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Гусарова (Пельтій, ОСОБА_4 з квітня 1994 року по грудень 2002 року працювала в органах внутрішніх справ на посадах секретаря, інспектора, слідчого, старшого слідчого.

ОСОБА_1 працювала на посаді судді Якимівського районного суду Запорізької області.

Рішенням Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 85/0/149-22 ОСОБА_1 відряджена до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області для здійснення правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2024 року №3054/0/15-24 ОСОБА_1 звільнена з посади судді у відставку. У рішенні вказано, що? до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 21 рік 11 місяців 6 днів, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 24 роки 11 місяців 6 днів.

ОСОБА_1 03 листопада 2024 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 03 листопада 2024 року у розмірі 52% суддівської винагороди, при цьому враховано стаж, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 21 рік 11 місяців 6 днів.

При цьому ГУ ПФУ у Львівській області до такого стажу не зарахована період служби на посаді слідчого в органах внутрішніх справ як 3 роки стажу (досвіду) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та 04 місяці 05 днів роботи на посаді судді.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання визначення стажу, який враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

За приписами частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року за №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, (далі - Закон № 2862-XII) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .? з 29.09.1994 по 28.09.1997 вона проходила служби слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя.

Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту:

«До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.».

Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Означена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05 листопада 2018 року №41783/0/9-18.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII суддею міг стати громадянин України, який має, серед іншого стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Частиною третьою статті 127 Конституції України в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Таким чином, до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, має зараховуватися період роботи позивача в галузі права у розмірі 3 роки.

Таке правозастосування узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19), від 30 травня 2019 року (справа № 9901/805/18).

Як вказано вище, рішенням Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2024 року №3054/0/15-24 установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 21 рік 11 місяців 6 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. Отже, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 24 роки 11 місяців 6 днів.

Оскільки на час призначення позивача на посаду судді законодавством пред`являлась вимога про наявність такого стажу у кількості 3 роки, а частиною другою статті 137 Закону 1402-VIIІ чітко визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, тому до стажу роботи на посаді судді позивача має бути зараховано три роки (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме період роботи слідчим в органах внутрішніх справ з 29 вересня 1994 року по 28 вересня 1997 року.

Наведені висновки спростовують доводи апелянта про те, що зарахування періоду роботи на посаді слідчого до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавством не передбачено.

Стосовно доводів апелянта про те, що з прийняттям рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачу функції ГУ ПФУ у Львівській області, щодо розгляду заяви позивачу вичерпано, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивача є ГУ ПФУ у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні, проте обов`язок щодо виплати пенсії покладено на орган Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.

Крім того, на час вирішення судом справи право позивача на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є порушеним, тому ці позовні вимоги є передчасними й в цій частині в задоволенні позову має бути відмовлено.

Також апелянт зауважує, що позивач звернулась з позовною заявою 26.08.2025, а отже судом першої інстанції помилково не застосовано положення ст. ст. 123, 240 КАС України, щодо залишення позовних вимог позивача без розгляду.

З цього питання суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду, зважаючи на звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області 27 лютого 2025 року з питання неправомірності дій щодо обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав скасування рішення в цій частині не вбачається.

Зважаючи на те, що предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року в справі № 280/7485/25 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року в справі № 280/7485/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 22 квітня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко