Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №280/8815/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8815/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Вельможко Анни Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/8815/25 (головуючий суддя першої інстанції - Максименко Л.Я.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.10.2025 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 19.09.2025 року № 083950026807 про відмову їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до її страхового стажу період роботи з 27.09.1993 року по 01.06.1995 року та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 06.10.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що звернулась із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з досягненням 50-річного віку та наявністю необхідного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2. Вказує, що рішенням від 19.09.2025 № 083950026807 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідачем відмовлено з посиланням па недосягнення пенсійного віку. Вважає зазначене рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 протиправним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.09.2025 № 083950026807 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.09.1993 по 01.06.1995 і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 вересня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 06.10.2024 року.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві, вважає, що відповідно до норм діючого законодавства позивач має достатньо пільгового стажу для призначення їй пільгової пенсії, а відтак пенсійний орган не має дискреційних повноважень для відмови в призначенні такої пенсії.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 05 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 15 років 08 місяців (станом на 01.04.2015 - 7 років 1 місяць 09 днів), що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058 за умови досягнення 55-річного віку та підтвердженні необхідного страхового стажу - 25 років. Зазначає, що вік позивача на дату звернення - 50 років. Зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визначено пільговий стаж для призначення пенсії згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для осіб, зокрема жінок, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах,– 10 років. Однак, пільговий стаж позивача станом на 01.04.2015 становить лише 7 років 1 місяць 09 днів, що є менше 10 років, та не дає права на призначення пенсії згідно із пунктом «б» статті 13 Закону №1788- XII. Вказує, що висновки суду щодо чинності станом на час вирішення цієї справи положень Закону №1788 в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та можливість застосування його під час вирішення спору видаються необгрунтованими.

Сторони відзиви на скарги один одного не подали.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2025 року звернулась до органів територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.13).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №083950026807 від 19.09.2025 року, прийняти за принципом екстериторіальності, відмовлено у призначенні пенсії на підстав пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років та недосягненням пенсійного віку - 55 років. Згідно рішення вік заявника становить 50 років, страховий стаж становить 21 рік 05 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 15 років 08 місяців (станом на 01.04.2015 - 7 років 1 місяць 09 днів), що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058 за умови досягнення 55-річного віку та підтвердженні необхідного страхового стажу - 25 років. В рішенні також зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.09.1993 року по 01.06.1995 року, оскільки робота в республіці білорусь, а з 23.12.2023 року республіка білорусь припинила участь в Угоді від 14.12.1995 року (а.с.14-15).

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пільгової пенсії, позивач оскаржила таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною другою пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі по тексту - Закон №1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 (пункт 1 рішення).

Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Так, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у зразковій справі від 03.11.2021 року №360/3611/20.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (11.09.2025 року), позивач досягла пенсійного віку (50 років), передбаченого Законом №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а тому відмова відповідача з даних підстав є неправомірною.

При цьому, у спірному рішенні відповідачем встановлено досягнення ОСОБА_1 50 років, наявність страхового стажу 21 рік 05 місяців 12 днів та пільгового стажу за Списком №2 - 15 років 08 місяців, що є достанім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 .

Вказане свідчить, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії із вказаних в спірному рішенні підстав.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пільговий стаж позивача станом на 01.04.2015 року становить лише 7 років 1 місяць 09 днів, що є менше 10 років, та не дає права на призначення пенсії згідно із пунктом «б» статті 13 Закону №1788- XII, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Колегія суддів вважає таке посилання хибним з огляду на те, що рішення Конституційного Суду не встановлює обов`язкової наявності 10 років пільгового стажу станом на 1 квітня 2015 року, а визначає те, що до осіб, які на 01.04.2015 року вже працювали (хоча б навіть один день) на посадах, що віднесені до Списків №1 та №2 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213.

Крім того, апеляційний суд нагадує, що відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права.

В даному випадку, пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, нехтує вказаним обов`язком, оскільки не враховує у своїй діяльності правові висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові у зразковій справі від 03.11.2021 року №360/3611/20 за аналогічних обставин.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено наявність беззаперечних підстав для призначення пенсії позивачу за Списком №2, висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 вересня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні, є безпідставним та не обгрунтованим, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції належить скасуванню, а позовні вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах задоволенню.

Натомість, вимоги позову в тій частині, що призначення пенсії повинно відбутись з 06.10.2024 року (наступний день після досягнення пенсійного віку) на підставі п.14-6.2. Прикінцевих положень Закону №1058, оскільки позивач проживає на території Запорізької міської територіальної громади, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 року №376, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Вказаний наказ прийнятий 28.02.2025 року, тобто після спливу п`яти місяців після досягнення позивачем пенсійного віку, в той час, як відповідно до Порядку №22-1 пенсія призначається з наступного дня після досягнення пенсійного віку, якщо заява про призначення пенсії подана не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Крім того, пунктом 14-6.2. Прикінцевих положень Закону №1058 чітко визначено право для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій рф території України, в той час як згідно Переліку №376 Запорізька міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій, що не є тотожним територіям, визначеним п.14-6.2. Прикінцевих положень Закону №1058.

Відтак, відповідно до Порядку №22-1 в даному випадку днем, з якого позивачу повинно бути призначено пенсію, є день звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, тобто, 11.09.2025 року.

Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні та в апеляційній скарзі зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки позивача з 27.09.1993 року по 01.06.1995 року, оскільки робота в республіці білорусь, а з 23.12.2023 року республіка білорусь припинила участь в Угоді від 14.12.1995 року.

Таке посилання апеляційний суд вважає безпідставним та таким, що суперечить закону, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (чинна на весь спірний період роботи позивача з 27.09.1993 року по 01.06.1995 року), а тому припинення республікою білорусь з 23.12.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 14.12.1995 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 23.12.2023 року.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 27.09.1993 року по 01.06.1995 року, оскільки стаж роботи позивача у вказаний період підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про часткове порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку із чим та на підставі статті 317 КАС України рішення суду в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 вересня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні, скасувати, та прийняти нове рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/8815/25 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Вельможко Анни Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/8815/25 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в адміністративній справі №280/8815/25 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 вересня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні, скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 11.09.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко