Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №280/916/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/916/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року в адміністративній справі №280/916/25 (головуючий суддя першої інстанції – Артоуз О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати повністю акт службового розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений 10.05.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 , а також наказ №1265 від 10.05.2024 «Про підсумки службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_2 » командира військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 з урахуванням того, що смерть ОСОБА_2 настала під час проходження військової служби і від захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та після прийняття наказу відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу ІІІ Інструкції № 332 направити наказ разом з пов`язаними документами до належної Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для розгляду питання: чи пов`язана смерть солдата ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1265 від 10.05.2024 року «Про підсумки службового розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_2 ».

Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що з 19.12.2023 року по 13.02.2024 року позивач перебував поза місцем розташування військової частини, обов`язків військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд. Смерть внаслідок захворювання (інтоксикація) настала, коли позивач не перебував на території військової частини, не перебував на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, тому не має підстав проводити службове розслідування відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 27.10.2021 року № 332.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області 11.11.2008 року.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 10.08.2022 року призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2023 року №224 солдата ОСОБА_2 з 12.08.2023 року призначено на посаду стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 01.11.2023 року № 7810 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_2 . Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): хронічний панкреатит, диспепсично-больова форма, нестійка ремісія, з незначними порушеннями функцій. Зміцнілий рубець правої здухвинної ділянки після операції (23.08.2023 року – дренування інтраобдомінального абсцесу внаслідок гострого набрякового панкреатиту, ферметативного перитоніту (29.08.2023) з періодичним больовим синдромом та незначним порушенням функцій. Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня, ризик низький. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі ст. 54в, 39г графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.

Згідно направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби, служби за військовою спеціальністю від 01.12.2023 року № 6434 ОСОБА_2 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Військова частина № НОМЕР_5 АДРЕСА_1 для проходження огляду.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2023 року №337 солдата ОСОБА_2 вважати таким, що вибув з 02.12.2023 року у шпиталь ВЧ НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

У відповідності до Картки обстеження та медичного огляду і наявних в матеріалах справи направлень у період з 02 по 14 грудня 2023 року ОСОБА_2 проходив медичні обстеження.

У період з 14 по 18 грудня 2023 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 37943. Діагноз: лейкоенцифалопатія 1 ст., складного генезу (гіпертонічна, посттравматична) у вигляді судомного синдрому за анамнезом (14.12.23), помірного цефалічного, церебрастенічного синдромів.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2023 року №224 солдата ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення з 27.12.2023 року у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 06.01.2024 року №66 призначено службове розслідування за стосовно неповернення з лікування солдата ОСОБА_2 .

Актом службового розслідування, затвердженим тво командира ВЧ НОМЕР_1 14.01.2024 року, встановлено порушення ОСОБА_2 вимоги статті 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у відповідності до якої кожний військовослужбовець залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом, проте солдат ОСОБА_3 самоусунувся від виконання службових обов`язків визначених ст. 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 14.01.2024 року №131 за самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , неповернення з відпустки без поважних причин та самоусунення від виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України статей І, 3, 4 дисциплінарного статуту Збройних Сил України на стрільця-санітара 3 стрілецького відділення З стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА», позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за грудень 2023 року в повному обсязі

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1052/2024 ОСОБА_2 в період з 23 по 31 січня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради з діагнозом: гострий живіт. Гематом черевної порожнини. Двобічний полі сегментарний бронхіолі. Психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання алкоголем, стан відміни, психотичний розлад переважно галюцинаторний з судомами в анамнезі. F 10.52. Виписаний у 6 міську лікарню на консультацію лікаря хірурга ургентно.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 13.02.2024 року № 341не, виданого Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у стаціонарі МКЛ № 4 внаслідок захворювання: інтоксикація; хвороба підшлункової залози, не уточнена.

Постановою старшого слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 26.02.2024 року закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041690000232 від 11.02.2024 року, за фактом смерті ОСОБА_2 у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновку експерта від 13.03.2024 року № 341не, виданого Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть настала від хронічного індуративного панкреатиту з утворенням хронічного абсцесу в жировій клітковині, що прилягає до капсули залози, який ускладнився інтоксикацією, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та даними судово-гістологічного дослідження. Експертиза проведена на підставі постанови слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.02.2024 року.

Повідомленням від 15.02.2024 року № 829 ВЧ НОМЕР_1 повідомлено керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення – самовільного залишення пункту дислокації без законних на те підстав.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, за фактом залишення ОСОБА_2 пункту дислокації без законних на те підстав внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2025 року за № 42024052210001462.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 10.04.2024 року №1402 призначено службове розслідування стосовно смерті солдата ОСОБА_2 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2024 № 126 солдату ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину 27.12.2023 (дезертирував) увільнено від займаної посади, призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу з 19.04.2024 року.

Згідно висновків Акту службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 10.05.2024 року, вважати, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_2 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: «Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена», настала не під час проходження військової служби та не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до п. 1 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 10.05.2024 року № 1265 вважати, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_2 , яка трапилася внаслідок загального захворювання: «Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена», настала не під час проходження військової служби та не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Вважаючи прийняті рішення відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (далі – Порядок № 608, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку № 608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

В той же час, розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 року № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 року за № 169/5360 (далі - Інструкція № 332, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Інструкція № 332 визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Згідно із пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 розділу І Інструкції № 332 передбачено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції № 332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за № 1503/31371.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Згідно пунктів 1, 3, 4, 6, 7 розділу ІІІ Інструкції №332 встановлено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців.

Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Отже, спеціальне розслідування проводиться у випадку смерті військовослужбовця за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби, якими є випадки визначені ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (п. 2 розд. 1 Інструкції №332).

Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 10.04.2024 року №1402 із посиланням на Порядок № 608 призначено спеціальне розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 .

Згідно Акту службового розслідування, проведеного в Порядку № 608, за фактом смерті ОСОБА_2 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 10.05.2024, вважати, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України, який самовільно залишив військову частину, увільнений від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України солдата ОСОБА_2 , трапилася внаслідок загального захворювання: «Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена», настала не під час проходження військової служби та не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Проте, у відповідності до пункту 2 розділу I Порядку № 608 метою проведення службового розслідування є уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Тобто, за наслідками службового розслідування, проведеного відповідно до Порядку № 608 не може встановлюватися пов`язаність смерті військовослужбовця з проходженням військової служби та з виконанням обов`язків військової служби.

Частиною четвертою статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З урахуванням наведеного, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2023 №337 та направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби, служби за військовою спеціальністю від 01.12.2023 № 6434 ОСОБА_2 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Військова частина № НОМЕР_5 АДРЕСА_1 для проходження ВЛК.

Тобто, з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону №2232-ХІІ на дату призначення службового розслідування стосовно смерті ОСОБА_2 були наявні ознаки того, що смерть ОСОБА_2 настала під час виконання обов`язків військової служби, а отже були наявні підстави для проведення відповідачем спеціального розслідування стосовно смерті ОСОБА_2 в порядку, визначеному Інструкцією №332.

Щодо доводів відповідача відносно того, що ОСОБА_2 з грудня 2024 року самовільно залишив розташування військової частини (не повернувся з лікування) суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що «самовільне залишення військової частини або місця служби» пов`язується зі встановленим фактом відсутності військовослужбовця за місцем служби без поважних підстав, доведеним у належному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Відповідно до п.п. 144-1, 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Отже, з урахуванням викладеного самовільне залишення частини або місця служби є встановлений та юридично доведений факт відсутності за місцем служби без поважних підстав.

Такий факт підлягає доведенню належними і допустимими доказами у відповідній процесуальній формі.

Так, в акті від 14.01.2024, встановлено порушення ОСОБА_2 вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у відповідності до яких кожний військовослужбовець залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Проте, повідомлення про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення датовано 15.02.2024 року, а відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 19.04.2024 року.

Згідно витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) від 19.04.2024 року № 97-РС (§7) солдату ОСОБА_2 призупинено військову службу у Збройних Силах України з 19.04.2024 року.

Тобто проходження ОСОБА_2 служби було призупинено у зв`язку із самовільним залишенням частини вже після смерті останнього.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки смерть ОСОБА_2 настала в період проходження ним військової служби, розслідування його смерті мало бути проведено в порядку, передбаченому Інструкцією №332.

Суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на положення абзаців 9 – 10 п. 11 розділу ІІ Інструкції №332, оскільки наявність вказаних підстав повинна бути встановлена за результатами проведення спеціального розслідування в порядку, передбаченому Інструкцією №332, чого відповідачем зроблено не було.

Щодо висновків службового розслідування суд першої інстанції встановив наступне.

В Акті службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 10.05.2024, відповідач дійшов висновків, що смерть колишнього стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України, трапилася внаслідок загального захворювання: «Інтоксикація. Хвороба підшлункової залози, неуточнена», настала не під час проходження військової служби та не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_2 був направлений наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2023 року №337 на проходження ВЛК, а службу йому призупинено лише з 19.04.2024 року, станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до статті 24 Закону №2232-ХІІ він вважався таким, що виконує обов`язки військової служби.

Таким чином, висновки Акту службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 , затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_1 10.05.2024 року, з приводу того, що смерть солдата ОСОБА_2 настала не під час проходження військової служби суперечать дійсним обставинам справи та наведеним вимогам законодавства.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.11.2023 року військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_2 та встановлено, що захворювання: – хронічний панкреатит, диспепсично-больова форма, нестійка ремісія, з незначними порушеннями функцій. Зміцнілий рубець правої здухвинної ділянки після операції (23.08.2023 року – дренування інтраобдомінального абсцесу внаслідок гострого набрякового панкреатиту, ферметативного перитоніту (29.08.2023 року) з періодичним больовим синдромом та незначним порушенням функцій, гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня, ризик низький, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідач в акті службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_2 та відзиві на позовну заяву посилаючись на лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 13.02.2024 року №341не, наполягав на тому, що смерть ОСОБА_2 настала саме від інтоксикації внаслідок безконтрольного вживання спиртних напоїв, а отже смерть не, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Так, у відповідності до п. 3.11 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затвердженої наказом МОЗ України 08.08.2006 № 545, у пункті 11 лікар указує свої прізвище, ім`я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка дає змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті.

Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали причиною смерті.

У частині I пункту 11 у рядку «а» записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті, у рядках «б», «в», «г» зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу. Під безпосередньою причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, що безпосередньо викликали смерть.

У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися.

У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан.

Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком захворювання та смертю допомагає лікареві правильно вибрати код причини смерті.

У частині II свідоцтва записуються інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов`язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті. У цьому пункті потрібно вказати дату операції, інфаркту міокарда, інсульту, термін вагітності, якщо такі мали місце.

Код за МКХ-10 у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставляє той лікар, який безпосередньо заповнює свідоцтво.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 13.02.2024 року №341не, у частині I пункту 11 у рядку «а» (хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті) вказано «Інтоксикація», а у рядку «б» (патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті) – «хвороба підшлункової залози, неуточнена». У частині II свідоцтва (інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов`язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті) не вказано жодного іншого суттєвого стану або захворювання, які сприяли настанню смерті.

Отже, згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 13.02.2024 №341не вказано причиною смерті «хвороба підшлункової залози, неуточнена», що могло призвести до неоднозначного розуміння особами, які проводили розслідування. Проте, відповідачем мало бути враховано висновок експерта від 13.03.2024 року № 341не, виданий Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», за наслідками проведення експертизи на підставі постанови слідчого СВ ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 11.02.2024 року згідно якого смерть ОСОБА_2 11.02.2024 року настала від хронічного індуративного панкреатиту з утворенням хронічного абсцесу в жировій клітковині, що прилягає до капсули залози, який ускладнився інтоксикацією, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупу та даними судово-гістологічного дослідження.

Тобто, доводи відповідача про зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, що призвело до інтоксикації та смерті не підтверджується відповідними доказами, а отже є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року № 332 з урахуванням висновків суду, викладених у прийнятому рішенні.

Щодо вимоги позивача після прийняття наказу відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу ІІІ Інструкції № 332 направити наказ разом з пов`язаними документами до належної Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для розгляду питання: чи пов`язана смерть солдата ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у її задоволенні як передчасної.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року в адміністративній справі №280/916/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року в адміністративній справі №280/916/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Сафронова