Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №160/36619/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36619/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (суддя Ремез К.І.) в справі № 160/36619/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 вересня 2025 року №0496540708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60780,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року до участі у справі залучено другого відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (далі – ГУ ДПС у м. Києві).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.09.2025 №0496540708, винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ДПС у м. Києві просить скасувати рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що залучення ГУ ДПС у м. Києві до участі у справі здійснено судом першої інстанції за власною ініціативою, що суперечить засаді диспозитивності адміністративного судочинства.

Судом першої інстанції не забезпечено апелянту доступ до матеріалів справи, не надіслано копію позовної заяви з додатками.

ГУ ДПС у м. Києві не отримало доступу до підсистеми «Електронний суд» у справі № 160/36619/25. Внаслідок цього позбавлено можливості ознайомитися з позовною заявою та доданими до неї матеріалами; отримати копії процесуальних документів інших учасників справи; відстежувати хід розгляду справи та реагувати на процесуальні дії сторін.

Внаслідок наведеного апелянт не зміг реалізувати свої процесуальні права.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким поклав на ГУ ДПС у м. Києві судові витрати, позбавивши його будь-якої можливості захистити свою позицію.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 13.06.2025 №4336-п “Про проведення фактичної перевірки” суб`єкта господарювання САЛОНУ КРАСИ “BACKSTAGE” у період з 29.07.2025 по 07.08.2025 була проведена фактична перевірка суб`єкта господарської діяльності САЛОНУ КРАСИ “BACKSTAGE”, яка проводилася за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Євгена Коновальця, 34А. Мета проведення перевірки: перевірка порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт фактичної перевірки від 07.08.2025 реєстраційний номер 68731/ Ж5/26/15/07/3166003884.

Згідно з актом фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві зазначило наступні порушення, вчинені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :

- п.1, п.2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями;

- п.6, розділу ІІ Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148;

- п.4 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № VIII (із змінами та доповненнями).

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 08.08.2025 № 10459/7/26-15-07-07-02-04 матеріали фактичної перевірки направлено за основним місцем обліку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, для розгляду та прийняття рішення згідно з чинним законодавства України.

03.09.2025 за результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0496540708 щодо ФОП ОСОБА_1 за порушення п.1, п.2 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу, яким на ФОП ОСОБА_1 було накладено штрафні санкції у розмірі 60 780 грн на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. пункту 54 Податкового кодексу України та п.1 ст. 17 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Судом першої інстанції зауважено, що наказ про проведення перевірки від 13.06.2025 № 4336-п не містить найменування позивачки.

Відповідачем не надано суду доказів реалізації позивачкою 12 подарункових сертифікатів по ціні реалізації за сертифікат 5000,00 грн та шампунь для волосся по ціні реалізації 780,00, оскільки відсутні опис наявних купюр і монет, що знаходились на місці проведення розрахунків, копії фотографій, мультимедійної інформації тощо, які б підтверджували зазначений факт.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками відповідача не вжито мінімально активних, достатніх та розумних заходів щодо фіксування належним чином реалізації позивачкою товарів без застосуванні РРО – у такий спосіб, щоб у стороннього спостерігача не виникало сумнівів у законності та розумній, належній та достатній обґрунтованості дій працівників відповідача.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що допущені відповідачем при проведенні фактичної перевірки є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2025 №0496540708.

ГУ ДПС у м. Києві рішення суду першої інстанції оскаржене виключно з підстав допущених судом першої інстанції процесуальних порушень, які, на думку апелянта, полягають у не наданні судом першої інстанції доступу до матеріалів справі в електронній формі та, як наслідок, порушенні процесуальних прав апелянта.

Судом установлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 160/36619/25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Залучено до участі в справі Головне управління ДПС у м. Києві в якості другого відповідача у справі.

В ухвалі вказано, що розгляд справи здійснюється (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.

Апелянт вважає, що залучення ГУ ДПС у м. Києві до участі у справі здійснено судом першої інстанції за власною ініціативою, що суперечить засаді диспозитивності адміністративного судочинства.

Суд відхиляє цей аргумент апелянта з таких підстав.

Обґрунтовуючи підстави для залучення до участі у справі співвідповідача ГУ ДПС у м. Києві, суд першої інстанції виходив з того, що фактична перевірка, за результатами якої ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято оскаржене в межах цієї справи податкове повідомлення-рішення, проведена ГУ ДПС у м. Києві.

Частинами першою та другою статті 42 КАС України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина четверта статті 46 КАС України).

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Зважаючи на те, що фактична перевірка, за наслідками якої ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60780,00 грн, проведена ГУ ДПС у м. Києві, суд першої інстанції мав процесуальні підстави для залучення до участі у справі співвідповідачем ГУ ДПС у м. Києві.

При цьому суд вказує, що судом першої інстанції не порушено принцип диспозитивності, як вважає апелянт, адже повноваження суду щодо залучення співвідповідача визначені статтею 48 КАС України.

Крім того, суд зауважує, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає у тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

Наступним доводом апелянта є порушення його процесуальних прав в частині не надання доступу до матеріалів справи, не направлення копії позовної заяви із додатками, що унеможливило подання відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своєї позиції.

Статтею 18 КАС України врегульовано питання функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, відповідно до частини першої якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (частина друга статті 18 КАС України).

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 18 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Частиною шостою статті 18 КАС України установлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, ГУ ДПС у м. Києві як територіальний орган державної влади в обов`язковому порядку має зареєструвати електронний кабінет.

Абзацом першим частини сьомої статті 18 КАС України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС).

Абзацами другим та третім пункту 29 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу III «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про ЄСІТС передбачено, що у випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.

В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

Згідно з пунктом 37 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу III «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.

До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи.

Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Відповідно до пункту 43 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу III «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про ЄСІТС до Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства.

У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі.

У разі надсилання особою документів у справі в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду в обов`язковому порядку. У разі відсутності в поданих документах ідентифікаційних даних учасника справи такі дані вносяться працівником суду одразу після їх отримання судом, в тому числі і за поданими учасниками справи заявами.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві як сторона у справі не мало доступу до матеріалів справи в електронній формі.

Так, при заведенні (реєстрації) картки справи в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» (КП «ДСС») необхідно виконувати низку процесуальних та технічних дій для забезпечення правильного обліку та руху справи.

При створенні картки справи у КП «ДСС» відкривається нова картка справи, де заповнюються реквізити: сторони процесу (позивач, відповідач, треті особи), предмет позову, дата надходження та тип провадження.

Після створення картки проводиться авторозподіл справи для визначення судді, яким така справа розглядатиметься.

При цьому, необхідно внести РНОКПП / код ЄДРПОУ учасників справи у додаткові відомості про учасника, що є критично важливим для того, щоб справа відобразилася в електронних кабінетах сторін в системі «Електронний суд».

У цьому випадку ГУ ДПС у місті Києві залучено до участі у справі як другого відповідача ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року про відкриття провадження у справі №160/36619/25, тобто після відкриття картки на справу в КП «ДСС», тому після постановлення ухвали про залучення такої особи відомості про неї, у тому числі найменування, місцезнаходження та код ЄДРПОУ, мали бути внесені до картки справи з метою забезпечення відображення електронної справи у електронному кабінеті залученого учасника справи в системі «Електронний суд».

Зазначені дії судом першої інстанції не вчинені, внаслідок чого ГУ ДПС у м. Києві як сторона у справі не мало доступу до матеріалів справи в електронній формі.

Крім того, залученому до участі у справі відповідачу процесуальні документи не надсилались засобами поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Пунктами 3 та 4 частини третьої статті 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

В цьому випадку судом першої інстанції формально залучено ГУ ДПС у м. Києві до участі у справі як співвідповідача, проте у будь-який спосіб не повідомлено про це ГУ ДПС у м. Києві, не надано доступу до матеріалів електронної справи, тобто порушено процесуальні права відповідача.

Враховуючи наведене, суд скасовує рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом ГУ ДПС у м. Києві №4336-п від 13 червня 2025 року відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України наказано провести фактичні перевірки платників податків, зазначених у додатках 1-296, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки.

У переліку платників податків, які підлягають перевірці, наявний салон краси «BACKSTAGE», розташований у м. Києві, Печерський район, вул. Євгена Коновальця, 34-а, період проведення перевірки - з 29.07.2025 по 07.08.2025.

За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 07 серпня 2025 року № 68731/ Ж5/26/15/07/3166003884, у якому зафіксовано такі порушення:

- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- п. 6 розділу ІІ Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29.12.2017 №148;

- п. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № VIII.

ГУ ДПС у м. Києві 08 серпня 2025 року направлено матеріали фактичної перевірки за основним місцем обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області 03 вересня 2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0496540708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60780 грн за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу.

Стосовно дотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки суд зазначає таке.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, а також необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платника податків, який має перевірятися, та чіткого визначення у наказі правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, а також необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фізичної особи, суд має надати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платника податків, який має перевірятися.

Наказ ГУ ДПС у м. Києві від 13 червня 2025 року №4336-п не містить найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, а також рнокпп такої особи), як й не містить назви салону краси, у якому здійснює діяльність позивач, а також адресу, за якою має бути проведена фактична перевірка.

Суд зауважує, що наказом від 13 червня 2025 року №4336-п призначена перевірка великої кількості об`єктів, перелік яких вказано у додатку до наказу.

Зокрема, в цьому додатку вказано салон краси «BACKSTAGE», адреса - м. Київ, Печерський район, вул. Євгена Коновальця, 34А, період проведення перевірки - з 29.07.2025 по 07.08.2025.

Тобто у наказі № 4336-п від 13 червня 2025 року та додатку до наказу відсутні відомості про платника податків, фактична перевірка якого має бути проведена.

Загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17 сформулював висновок, за яким окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Але, враховуючи, що судами встановлено, що в оскаржуваних наказах не визначено суб`єкта господарювання, який підлягає перевірці, що не дає можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектованим, Верховний Суд не може погодитись з доводами скаржника, що наведені обставини не можуть слугувати підставою для скасування цих наказів

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 520/7331/21, за яким у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред`явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення, оформлених відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. При цьому одним із обов`язкових реквізитів наказу є зазначення суб`єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що ГУ ДПС у наказі від 10 лютого 2021 року №873-п та у відповідних направленнях не правильно вказали як найменування позивача, так і відомості щодо належного йому коду ЄДРПОУ. При цьому твердження скаржника про те, що ідентифікація платника податків відбувалась за кодом ЄДРПОУ не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували у цій справі висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року (справа №803/1171/17), згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.

Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин приведені висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд зазначає, що оскільки найменування суб`єкта господарювання - фізичної особи, який підлягає перевірці є обов`язковими реквізитами наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки, відсутність в наказі про проведення фактичної перевірки найменування суб`єкта господарювання - фізичної особи не надає можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, та є підставою для висновку про протиправність такого наказу про призначення фактичної перевірки.

З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України контролюючий орган як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку платника податків під час проведення перевірки, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Верховним Судом в постанові від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

В цьому випадку висновки акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки такі висновки ґрунтуються на недопустимому доказі, яким є акт фактичної перевірки, адже фактична перевірка проведена на підставі наказу, дефектність якого позбавляла контролюючий орган повноважень на проведення фактичної перевірки саме позивача, тобто за відсутності підстав, встановлених Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що відповідачем допустимими доказами не доведено склад правопорушень, за які застосовані штрафні санкції оскарженим позивачем податковим повідомленням-рішенням.

Статтею 74 КАС України врегульоване питання допустимості доказів, за змістом якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки акт фактичної перевірки як доказ вчинення позивачем податкових правопорушень отримано контролюючим органом із порушенням порядку, встановленого законом, через протиправність наказу про призначення перевірки, тому висновки акту фактичної перевірки від 07 серпня 2025 року № 68731/Ж5/26/15/07/3166003884 не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Наступним спірним питанням є доведеність установленого контролюючим органом порушення - проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі – Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Контролюючим органом застосовано до позивача за це порушення штраф в розмірі 60780,00 грн, тобто 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що особою, яка здійснювала розрахункові операції, адміністратор ОСОБА_3 повідомлено у письмових поясненнях про намір провести розрахункову операцію через РРО після отримання готівкових коштів, проте особи, що придбали товар, заявили, що вона є працівниками податкової служби та про те, що нею (адміністратором) порушено закон в частині непроведення розрахункової операції через РРО.

Крім того, до матеріалів фактичної перевірки не надано інших доказів на підтвердження проведення розрахункової операції через РРО, зокрема, отримання адміністратором готівкових коштів, адже під час проведення фактичної перевірки не здійснювався опис наявних купюр і монет, що знаходились на місці проведення розрахунків, інших доказів на підтвердження факту проведення розрахункової операції без застосування РРО, невидачі розрахункового документу.

Відтак, суд доходить до висновку про непідтвердження належними та допустимими доказами порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР в частині проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа на суму 60780,00 грн.

У зв`язку з недоведеністю відповідачами порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР в частині проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа на суму 60780,00 грн, суд доходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) спірним податковим повідомленням-рішенням.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України на користь позивача суд стягує з відповідачів судові витрати зі сплати судового збору.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року в справі №160/36619/25 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року в справі №160/36619/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити у справі №160/36619/25 нове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 03 вересня 2025 року, №0496540708 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 60780,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнути на рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 21 квітня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов