Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №280/9003/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9003/25

Суддя І інстанції – Максаименко Л.Я.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та направленні звернення до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210, 210-1 КУпАП протиправними;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направити до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), як такого, що вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивачу стало відомо про порушення правил військового обліку через особистий кабінет у мобільному застосунку «Резерв+», а також про оголошення його в розшук з метою доставки органами Національної поліції до ТЦК для складання адміністративного протоколу. Вказує, що у зв`язку з цим 06.09.2025 року позивачем було сплачено штраф через застосунок Резерв + відповідно до поданої заяви, яку йому запропоновано у застосунку і саме того ж дня була винесена постанова №R63834 від 06.09.2025. Стверджує, що 06.09.2025 у застосунку «Резерв+» з`явилася відмітка про сплату штрафу, але однак одразу після цього з`явилася нова відмітка про штраф та повідомлення про повторне оголошення розшуку позивача у зв`язку з неявкою до ТЦК та СП. Вказує. що органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов`язаному відповідних повісток. Вважає той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім для того, щоб стверджувати про факт порушення прав військовозобов`язаного. Стверджує, що у 2024 році оновив свої військово-облікові дані та отримав відстрочку від призову. Незважаючи на це, відповідач свідомо направив повістку за адресою місця реєстрації позивача, за якою він фактично не проживав і не мав можливості її отримати, чим порушив принцип добросовісності, передбачений законодавством, та фактично позбавив позивача можливості реалізувати своє право на участь у процедурі виклику. Вважає, що дії відповідача суперечать чинному законодавству України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що в Резерві + та в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовязаних та резервістів міститься інформація про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача за не прибуття 15.11.2024 за повісткою від 18.10.2024 до ТЦК та СП для проходження ВЛК, про що складено постанову №R63834 від 06.09.2025, яку Позивач отримав в Резерві + та оплатив 8500 гривень штрафу. Але після оплати штрафу та заяви Позивача про те, що він погодився з тим, що вчинив правопорушення в застосунку Резерв+ одразу з`явився новий штраф вже за новою повісткою, яку Позивач ніколи не отримував від 22.02.2025 про необхідність прибути 09.03.2025 для уточнення даних і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась та Позивач до відповідальності не притягнутий. Тобто в даному випадку, позивача у встановленому порядку не було притягнуто відповідальності за порушення правил військового обліку, а тому внесення до Реєстру інформації про порушення ним правил військового обліку є безпідставним. Вказує, що у визначені у повістці дату 09.03.2025 та час 14:00 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стало підставою для подання відповідачем відомостей щодо позивача до органу Нацполіції як «особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП». Посилається на те, що у зв`язку зі спливом встановленого статтею 38 КУпАП строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. За таких обставин у відповідача виник обов`язок повідомлення Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Невиконання такого обов`язку, на думку представника позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний.

Згідно з скріншоту електронного військово-облікового документу «Резерв+» у ОСОБА_1 наявний статус «розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2025 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває у статусі порушника правил військового обліку за неявку по повістці № 2609071 від 22.02.2025 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.03.2025 на 14.00 та перебував у статусі порушника правил військового обліку за неявку по повістці № 2/3/419 від 18.10.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 15.11.2024р. на 08.00. Також вказано, що відносно ОСОБА_1 за його згодою в Резер+ заочно розглянуто справу про адміністративне правопорушення за неявку по повістці № 2/3/419 від 18.10.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 15.11.2024 на 08.00 та винесено постанову №R63834 від 06.09.2025 за ст.210-1 КУпАП, за результатами розгляду якої військовозобов`язаним було сплачено штраф, автоматично програмою ІКС Оберіг сформовано повідомлення про порушення правил військового обліку за неявку по повістці № 2609071 від 22.02.2025 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09.03.2025р. на 14.00. Також, запропоновано особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (відповідно п.21 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024р. зі змінами).

Покликаючись на протиправні дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку та з вимогою зобов`язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою відповідно до постанови №R63834 від 06.09.2025. Суд також враховує, що позивачем вказано та вбачається з наданого скріншоту з системи «Резерв+», що ОСОБА_1 23.09.2025 сплачено штраф в сумі 8500 грн, накладений на нього постановою від 08.09.2025, відповідно позивач визнав порушення правил військового обліку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, а також оцінивши встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, – на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) – це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Приписами частини першої статті 27 Закону № 3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Аналізуючи наведені норми законодавства у сукупності з установленими обставинами справи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що спірним питанням у цій справі є саме правомірність включення позивача до реєстру порушників військового обліку в зв`язку з неявкою по повістці від 22 лютого 2025 року а тому виникає необхідність надати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування та направлення позивачу повістки від 22.02.2025 року.

Форма повістки затверджена Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487. Зазначена форма передбачає обов`язкове зазначення мети виклику, що кореспондує із вимогами законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Після номера повістки у її тексті вказується, що громадянин зобов`язаний з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з конкретно визначеною метою.

Частина 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до ТЦК та СП для здійснення визначених законом дій, а саме:

оформлення військово-облікових документів;

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду;

направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

призову на військову службу;

проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

для взяття на військовий облік у період мобілізації;

визначення призначення на особливий період;

проходження медичного огляду.

Додатково слід врахувати приписи пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487.

Відповідно до цього пункту, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:

оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, пункт 32 Порядку № 1487 узгоджується з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:

для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;

для оформлення або ведення військово-облікових документів;

для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;

для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

для призову на військову службу;

для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;

для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 постанови встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, постанова № 560 дійсно встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.

Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм. Матеріали справи свідчать, що на ім`я позивача була сформована повістка від 22.02.2025 року із зазначенням мети «уточнення даних». Таке формулювання не віднесене законами до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою; натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

Враховуючи встановлені у справі обставини, позивач до моменту формування та направлення йому спірної повістки виконав обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачем не спростовано факт звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із поданням актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв`язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того колегія суддів зауважує, що по повістці № 2/3/419 від 18.10.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 15.11.2024р. на 08.00 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби позивач не з`явився. Відносно ОСОБА_1 за його згодою в Резерв+ заочно розглянуто справу про адміністративне правопорушення за неявку по повістці № 2/3/419 від 18.10.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 15.11.2024 на 08.00 та винесено постанову №R63834 від 06.09.2025 за ст.210-1 КУпАП, за результатами розгляду якої позивачем було сплачено штраф у розмірі 8500 грн. отже причини порушення було усунуто шляхом сплати штрафу.

За таких умов підстав для повторного виклику позивача з метою уточнення даних по повістці від 22.02.2025 не існувало, оскільки відповідне уточнення ним вже було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 постанови №560, який прямо пов`язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.

Крім того, спірна повістка від 22.02.2025 року не містить чіткої та конкретизованої мети явки, яка відповідала б вичерпному переліку підстав, визначених частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктом 32 Порядку ведення військового обліку, затвердженого постановою № 1487. Використання загальної та невизначеної формули «для уточнення даних» не дозволяє встановити конкретне правове призначення виклику та, відповідно, не створює обов`язку позивача з`являтися за такою повісткою.

Таким чином, формування та направлення повістки позивачу з метою, яка не передбачена законодавством, а також за відсутності правових підстав для повторного уточнення його персональних і військово-облікових даних, слід визнати протиправним, а занесення відомостей про неприбуття за таким викликом та пов`язані з цим дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки – такими, що вчинені на підставі документа, який не породжує юридичних наслідків.

Щодо оголошення позивача у розшук колегія суддів виходить з наступного.

Насамперед колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поняття «розшук», яким оперують інформаційні системи не передбачене та не визначене положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із частиною першою статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що хоча частина п`ята статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Тобто для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.

В той же час повістка від 22.02.2025 містила невизначену формулу «для уточнення даних», яка не належить до випадків, передбачених статтею 210-1 КУпАП. Відтак правові підстави для звернення ТЦК до Національної поліції із вимогою здійснення адміністративного затримання були відсутні.

Колегія суддів також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку № 1487, дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.

Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову.

Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, було встановлено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів уточнити свої персональні та військово-облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 16 липня 2024 року включно.

Вказаний обов`язок міг бути виконаний шляхом:

звернення до центру надання адміністративних послуг,

або через електронний кабінет призовника / військовозобов`язаного,

або шляхом особистого звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Невиконання такого обов`язку може утворювати склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.

Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) здійснюється шляхом складання протоколу та розгляду справи, і не передбачає можливості примусового затримання та доставлення правопорушника до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки такі заходи прямо визначені лише для випадків правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та лише за умови дотримання вимог статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що колегія суддів зазначала раніше.

Водночас згідно з примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Натомість матеріалами справи знову ж підтверджено, що позивачем цей обов`язок був виконаний.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про позивача як про особу, що порушила правила військового обліку, є протиправними. Відтак наявні правові підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 вилучити відповідні відомості з Реєстру.

Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 79 Порядку №1487, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: повідомляють Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Оскільки звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки було сформоване за відсутності ознак складу правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, відкликанню підлягає і саме звернення ТЦК як таке, що не має законного підґрунтя.

Водночас колегія суддів враховує, що внесення таких відомостей об`єктивно створює для позивача стан правової невизначеності, а також може спричинити обмеження його особистої свободи шляхом можливого затримання з боку органів Національної поліції. За цих умов побоювання позивача щодо можливості застосування примусових заходів поза належною правовою процедурою є обґрунтованими і підлягають судовому захисту.

Разом з тим, колегія суддів ще раз вважає за необхідне вказати, що сам по собі механізм застосування заходів адміністративного примусу у вигляді затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути правомірним, за умови дотримання вимог закону. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», таке звернення до органів Національної поліції можливе лише за наявності одночасно двох умов:

невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 зазначеного Закону;

вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Отже, рішення про ініціювання адміністративного затримання та доставлення приймається саме керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки як спеціально уповноваженою посадовою особою, виключно за наявності підтверджених ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та належно зафіксованої підстави для такого звернення.

Разом з цим, застосування заходів адміністративного примусу в кожному конкретному випадку не є обов`язковим, а має здійснюватися лише у разі, коли без їх застосування неможливо забезпечити належний розгляд справи про адміністративне правопорушення або притягнення особи до відповідальності.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відносно ОСОБА_1 за його згодою в Резер+ заочно розглянуто справу про адміністративне правопорушення за неявку по повістці № 2/3/419 від 18.10.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 15.11.2024 на 08.00 та винесено постанову №R63834 від 06.09.2025 за ст.210-1 КУпАП, за результатами розгляду якої позивачем було сплачено штраф у розмірі 8500 грн.

Процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.

Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260– 263 КУпАП.

Отже, адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.

Колегія суддів враховує висновки, викладені у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006. ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції покладає на національні суди обов`язок наводити належне обґрунтування своїх рішень, однак це не означає обов`язку відповідати у рішенні на кожен аргумент сторін детально. Межі мотивування залежать від характеру спору, суттєвості наведених доводів та процесуального контексту справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції надав оцінку тим обставинам справи, доводам апеляційної скарги та поясненням сторін, які є вирішальними для правильного вирішення спору та впливають на висновки суду щодо прав та обов`язків учасників правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обстави колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, а тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та направленні звернення до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210, 210-1 КУпАП.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направити до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), як такого, що вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 21 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун