Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №280/9960/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9960/25

Суддя І інстанції – Мінаєва К.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді та у не задоволені рапорту позивача від 13.09.2025 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я за наявності у позивача інвалідності третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АД №18830 виданої 08.08.2012 ОЦМСЕ психіатричної МСЕК №1 Запорізької області;

2) зобов`язати відповідача розглянути рапорт позивача від 13.09.2025 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я за наявності у позивача інвалідності третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АД №18830 виданої 08.08.2012 ОЦМСЕ психіатричної МСЕК №1 Запорізької області;

3) зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я за наявності у позивача інвалідності третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АД №18830 виданої 08.08.2012 ОЦМСЕ психіатричної МСЕК №1 Запорізької області.

В обґрунтування позовних вказує на те, що 25.04.2024 під час захисту Батьківщини та безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, позивач отримав поранення та контузію. Відповідно до пунктів «а», «б» статей 25, 26, 27, 31, 75 Розкладу хвороб Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, позивач є особою непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку та/або придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АД №18830, виданої 08.08.2012 ОЦМСЕ психіатричної МСЕК №1 Запорізької області. Протягом 2025 року позивач декілька разів подавав рапорт про звільнення з військової служби, проте такі повертались без прийняття до розгляду. 13.09.2025 він направив до Міністерства оборони України рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я за наявності інвалідності, з подальшим переданням рапорту командуванню військової частини НОМЕР_2 , на що отримав відмову розглянути такий рапорт через призупинення військової служби. Наголошено, що рапорт позивача розглянутий по суті вимог не був, чим допущено протиправну бездіяльність.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Отже, відповідач зобов`язаний був прийняти рапорт позивача, та розглянути його та додані до них документи в підтвердження права на звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я за наявності інвалідності. Проте, рапорт позивача розглянутий по суті вимог не був, чим допущено протиправну бездіяльність. Отже, допустивши протиправну бездіяльність відповідач порушив права та законні інтереси позивача на прийняття рішення за рапортом позивача. З огляду на наведене бездіяльність відповідача підлягає визнанню неправомірною (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, у солдата ОСОБА_1 є всі підстави для звільнення його з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за станом здоров`я за наявності у позивача інвалідності третьої групи за загальним захворюванням, безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АД №18830 виданої 08.08.2012 ОЦМСЕ психіатричної МСЕК №1 Запорізької області. відповідачем у відзиві та судом першої інстанції в рішенні суду не наводиться нормативно-правового обґрунтування прямої заборони звільнити військовослужбовця (позивача), військову службу якому призупинено; не наводиться законодавчого обґрунтування заборони застосувати абзац третій пункту 144-5 Положення № 1153/2008. Водночас, вказані судом в рішенні від 21.01.2026 норми законодавства - не містять заборони звільняти військовослужбовця з військової служби у разі призупинення йому військової служби, при наявності у нього інвалідності на підставі п.п. б п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що За змістом довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АД №18830, виданої 08.08.2012 ОЦМСЕ психіатричної МСЕК №1 Запорізької області, ОСОБА_1 має третю групу інвалідності, встановлену безстроково.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.01.2023 №28 рядового ОСОБА_1 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.07.2024 №186 солдат ОСОБА_1 , стрілець – санітар 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що самовільно залишив військову частину (не повернення з лікування). Підстава: рапорт капітана медичної служби ОСОБА_2 (вх.№3864 від 01.07.2024), доповідь оперативного чергового військової частини НОМЕР_2 (вих.№2431 від 01.07.2024).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22.03.2025 №73-РС призупинено військову службу солдату ОСОБА_1 , колишньому стрільцю-помічнику гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, із 19 лютого 2025 року. Зазначено, що він самовільно залишив військову частину 01 липня 2024 року. Підстава: витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2025 №62025050010007701.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 23.03.2025 №1555/1253 ОСОБА_1 було повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) йому призупинена військова служба на підставі ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через те, що він самовільно залишив військову частину. Діяння заявника, що виразилось у самовільному залишенні військової частини, містить також ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 407, 408 КК України, у зв`язку із чим відповідні відомості спрямовано до органу досудового розслідування, яким здійснюється розслідування. Повідомлено, що заявник має невідкладно з`явитись до військової частини НОМЕР_2 або до найближчого підрозділу військової служби правопорядку у Збройних Силах України та надати, за наявності, докази правомірності відсутності в частині.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.03.2025 №87 з 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та утримується у списках військової частини НОМЕР_1 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , призупинено військову службу та вважається таким, що не виконує (не несе) обов`язки військової служби. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22.03.2025 №73-РС, витяг із ЄРДР №62025050010007701 від 19.02.2025.

Листом військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2025 №1555/2465 представника позивача було повідомлено, що ОСОБА_1 призупинена військова служба на підставі ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через те, що останній самовільно залишив місце несення служби. Зазначена обставина унеможливлює направлення на проходження військово-лікарської експертизи. Просили вказати ОСОБА_1 на те, що він має невідкладно з`явитися до військової частини та надати (за наявності) відомості на підтвердження правомірності його відсутності на службі та нагадати клієнту про обов`язки військовослужбовця, означені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та про відповідальність за їх порушення, передбачену Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Кримінальним кодексом України тощо.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2025 №1553/8814 відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» військова частина НОМЕР_1 із 01.08.2025 р. є правонаступником військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із переформуванням.

13.09.2025 ОСОБА_1 направив на адресу Міністерства оборони України рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я за наявності інвалідності третьої групи за загальним захворюванням, безстроково.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025 №1553/14330 позивача повідомлено, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» йому було призупинено військову службу.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду та незадоволення рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних суд першої інстанції виходив з того, що позивач вважається таким, що йому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 19.02.2025. В силу вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на даний час позивач не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Звільнення військовослужбовців з військової служби, військова служба яких була призупинена, можливе або за наслідками набрання законної сили обвинувальним вироком суду (пункт 144-5 Положення) або за наслідками розгляду відповідного рапорту на звільнення з військової служби, після продовження військової служби у зв`язку з набранням законної сили виправдувальним вироком, закриттям кримінального провадження (пункт 144-6 Положення) на підставі наказу командира військової частини по особовому складу.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За нормами ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 р., особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 р.), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 р.) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 р. (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом України від 30.04.2025 № 4392-IX) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Законом України від 30.04.2025 № 4392-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану» абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено реченням такого змісту: «Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється». При цьому суд бере до уваги, що наказ про призупинення військової служби для позивача був прийнятий військовою частиною до внесення вказаних вище змін.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до пункту 144-3 Положення звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.

У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:

-видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;

-організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;

-надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Крім того, відповідно до норм пункту 144-5 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту «г» частини другої, пункту «г» частини третьої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «в» пункту 2 частини четвертої, підпункту «е» пункту 1, підпункту «е» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини п`ятої та підпункту «е» пункту 1, підпункту «д» пункту 2, підпункту «в» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини четвертої, підпункту «д» пункту 1, підпункту «д» пункту 2 частини п`ятої та підпункту «д» пункту 1, підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.

В силу пункту 144-6 Положення для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Враховуючи той факт, що позивач вважається таким, що йому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 19.02.2025, а тому силу вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на даний час позивач не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань .

Виходячи з вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення військовослужбовців з військової служби, військова служба яких була призупинена, можливе або за наслідками набрання законної сили обвинувальним вироком суду (пункт 144-5 Положення) або за наслідками розгляду відповідного рапорту на звільнення з військової служби, після продовження військової служби у зв`язку з набранням законної сили виправдувальним вироком, закриттям кримінального провадження (пункт 144-6 Положення) на підставі наказу командира військової частини по особовому складу.

При цьому колегія суддів зазначає Положення №1153/2008, зокрема розділ «Порядок призупинення та продовження військової служби» не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена, при цьому абзац третій пункту 144-5 лише конкретизує те, ким здійснюється звільнення з військової служби військовослужбовців, військову службу яким призупинено, у разі настання умов передбачених абзацами першим та другим цього пукну, а тому доводи апеляційної скарги з приводу не застосування абзацу третього пункту 144-5 Положення № 1153/2008 як підстави для звільнення позивача є неприйнятними.

Судом першої інстанції також принагідно зауважено, що позивача та його представника неодноразово було повідомлено про обов`язок з`явитись до військової частини НОМЕР_2 або до найближчого підрозділу військової служби правопорядку у Збройних Силах України та надати, за наявності, докази правомірності відсутності в частині (листи військової частини НОМЕР_2 від 23.03.2025 №1555/1253, від 13.05.2025 №1555/2465). Також, повторно, після отримання відповідачем рапорту позивача про звільнення ОСОБА_1 листом військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2025 №1553/14330 було роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» йому було призупинено військову службу.

Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 21 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова