Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №440/7057/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р.Справа № 440/7057/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, м. Полтава, по справі № 440/7057/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 набрало законної сили 28.08.2025.

Полтавським окружним адміністративним судом 12 листопада 2025 року видано два виконавчі листи № 440/7057/25, дата прийняття судового рішення, згідно з яким видано виконавчі листи: 28 липня 2025 року, номер судового рішення, згідно з яким видано виконавчі листи: 440/7057/25, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень: «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України»; «стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)». Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Стягувач: ОСОБА_1 .

03 листопада 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 440/7057/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій заявник просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 440/7057/25;

- винести окрему ухвалу з направленням її до Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області з метою вжиття заходів контролю та повного виконання рішення суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 440/7057/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 року у справі №440/7057/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 440/7057/25. Винести окрему ухвалу з направленням її до Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області з метою вжиття заходів контролю та повного виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог скарги, позивач зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі 440/14216/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2024 з обмеженням максимального розміру та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2024 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум, а також виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. А тому, позивач зазначає, що є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими сторонами (ГУ ПФУ України у Полтавській області та ОСОБА_1 ) про той самий предмет (призначена пенсія з 25.07.24) і з тих самих підстав (максимальне обмеження відповідно до статті 43 Закону №2262). Таким чином, пенсія позивачу призначена одна пенсія з 25 липня 2024 року. Інших пенсій з боку відповідача повивачу не призначалось. Таким чином, на думку позивача, спір щодо скасування максимального обмеження розміру пенсії позивачу на підставі статті 43 Закону № 2262 вже вирішено судом, інших законодавчих підстав для обмеження розміру пенсій не існує. Позивач зазначає, що з урахуванням наведеного, наявні підстави про задоволення заяви позивача в порядку статті 383 КАС України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу – залишити без змін.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Залишивши без задоволення заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відсутній умисел на навмисне невиконання рішення суду у цій справі.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 набрало законної сили 28.08.2025.

12 листопада 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи № 440/7057/25, зміст яких передбачає заходи примусового виконання рішень: «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України»; «стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)». Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Стягувач: ОСОБА_1 .

На виконання рішення суду у справі № 440/7057/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено з 25 липня 2024 року перерахунок пенсії, пенсійна справі № 1616024165-БЕБУ, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 .

За підсумком перерахунку, пенсія позивача (з надбавками) склала 59087,78. З урахуванням максимального розміру пенсії: 41236,36.

Згідно до витягу з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України станом на 09.12.2025, позивачу призначено пенсію з 25.07.2024, складові пенсійної виплати: основний розмір пенсії: 51 % грошового забезпечення – 60 587,78 грн., базовий розмір пенсії – 59087,78 грн., індексація базового ОСНП 2025 – 1500,00 грн., підсумок пенсії (з надбавками): 60587,78, з урахуванням максимального розміру пенсії: 41236,36 грн. (а.с. 97-98).

Пенсійним органом на підставі рішення суду № 440/7057/25 від 28.08.2025 здійснено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1616024165 ОСОБА_1 за період з липня 2024 по грудень 2025 з розрахунку помісячної виплати у розмірі 41236.36, фактично виплачено 41236.36, сума доплати: 0.00 (а.с. 102).

Згідно з відомостями Витягу з підсистеми «Реєстр судових рішень», номер судової справи № 440/7057/25 дата винесення рішення суду: 28.07.2025, період, за який стягувачу нараховано пенсію на виконання рішення: 01.07.2024 – 31.12.2025, заборгованість по пенсії (грн.) складає 0 грн (а.с. 103).

З урахуванням наведених вище обставин, внаслідок проведеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі № 440/7057/25 перерахунку пенсії по пенсійній справі №1616024165-БЕБУ ОСОБА_1 з 25 липня 2024 року з обмеженням максимальним розміром підсумок пенсії склав 41236,36 грн., отже виходячи із цього максимального розміру пенсії, розрахована пенсійним органом сума доплати відсутня.

Так, звернувшись з заявою, в порядку ст. 383 КАС, позивач посилається на ті обставини, що іншим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі 440/14216/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2024 з обмеженням максимального розміру та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2024 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум, а також виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Таким чином, на думку позивача, вказаним рішенням суду вже зобов`язано нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

З приводу наведених доводів позивача, колегія суддів зазначає на таке.

Судовим розглядом встановлено, що предметом позову у справі у справі 440/14216/24 є вимога позивача стосовно визнання протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням максимального розміру та зобов`язання відповідача здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з часу призначення позивачу пенсії.

За обставинами справи, встановленими у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 440/14216/24, яке набрало законної сили 28.01.2025, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 обчислена виходячи з 51% грошового забезпечення, визначеного на дату звільнення зі служби, та становить 41236,36 грн. Однак, до виплати позивачці з 25.07.2024 призначена пенсія у щомісячному розмірі 23610,00 грн, що відповідає десяти прожитковим мінімумам для осіб, які втратили працездатність.

В судовому рішенні від 27.12.2024 у справі 440/14216/24 судом надана оцінка правовідносинам, що склались між ОСОБА_1 та Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії позивача у щомісячному розмірі 23610,00 грн, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 25.07.2024 без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум, а також виплачувати ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Предметом позову у справі № 440/7057/25 є вимога щодо неправомірної відмови у нарахуванні пенсії відповідно до грошового атестату від 09.05.2025 № 64 з часу призначення пенсії позивачу та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснювати ОСОБА_1 з 25.07.2024 нарахування та виплату пенсії у повному обсязі відповідно до грошового атестату від 09.05.2025 № 64.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що як у судовому рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 440/14216/24, так і в судовому рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25, судом було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Тобто, перерахунок пенсії позивача за наведеними рішеннями проводився з 25.07.2024 року, тобто з часу призначення пенсії

Так, на виконання вимог суду, відповідачем надано додаткові пояснення щодо виконання рішення суду у даній справі, відповідно до яких пенсійним органом зазначено наступне.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/14216/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 27.01.2025 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 25.07.2024 без обмеження загального розміру максимальним розміром. В результаті перерахунку пенсія з 25.07.2024 склала 41236,36 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” до пенсії ОСОБА_1 на суму 41236,36 грн. були застосовані понижуючі коефіцієнти з 01.01.2025, в результаті чого пенсія до виплати з 01.01.2025 була встановлена в розмірі 29732,37 грн.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/1262/25 Головним управлінням 24.06.2025 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів пониження пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1. Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.01.2025 склав 41236,36 грн. Виплата пенсії у вказаному розмірі розпочата з 01.07.2025.

У подальшому на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі № 440/7057/25 ОСОБА_1 з 25.07.2024 здійснено перерахунок пенсії на підставі оновленого грошового атестату Бюро економічної безпеки України № 64 від 09.05.2025. Враховуючи грошове забезпечення згідно грошового атестату Бюро економічної безпеки України № 64 від 09.05.2025 в сумі 115858,40 грн., нарахований розмір пенсії ОСОБА_1 склав 59087,78 грн. (115858,40 грн.х 51%).

Відповідачем зазначено, що зобов`язання щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 за вказаним грошовим атестатом без обмеження максимальним розміром в рішенні суду у справі № 440/7057/25 відсутні.

Крім того, відповідач зазначає, що рішенням суду не визначено окремий порядок проведення перерахунку пенсії та з метою недопущення зменшення розміру пенсії, після проведеного перерахунку за рішенням суду у справі №440/7057/25 пенсія ОСОБА_1 з 25.07.2024 до виплати нарахована у розмірі, визначеному на виконання рішень суду у справах №440/14216/24 та №440/1262/25 — 41236,36 грн.

З урахуванням викладених пояснень та відповідно до встановлених судовим розглядом обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач провівши на виконання вимог рішення суду у справі № 440/7057/25 перерахунок пенсії на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, врахував розмір пенсії встановлений на виконання рішень суду в інших справах справах №440/14216/24 та №440/1262/25 у розмірі 41 236,36 грн..

Обмеження пенсії позивача максимальним розміром при перерахунку та виплати пенсії не застосовано відповідачем.

Тобто, за наявності оновленого грошового атестату Бюро економічної безпеки України № 64 від 09.05.2025, виходячи з розміру грошового забезпечення згідно наведеного грошового атестату в сумі 115858,40 грн., нарахований розмір пенсії ОСОБА_1 мав би складати 59087,78 грн.

Однак, в межах виконання рішення у справі № 440/7057/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, перерахунок пенсії було здійснено з урахуванням розміру пенсії перерахованої на виконання рішень за іншими справами № 440/14216/24 та № 440/1262/25, тобто у розмірі 41236,36 грн.

Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 виконано не було.

Висновки суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обмеження з 25.07.2024 року пенсії позивача максимальним розміром після перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату № 64 від 09.05.2025, виданого Бюро економічної безпеки України, на виконання рішення суду у справі № 440/7057/25, з якими фактично не погоджується позивач, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у зв`язку з виникненням нових правовідносин, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, за положеннями статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.

У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Але у разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.

Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

В судовому рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 440/14216/24, так і в судовому рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25, судом було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Разом з тим, у рішенні по справі № 440/14216/24, судом наведені висновки щодо застосування норм законодавства, станом на час призначення позивачу пенсії у відповідності до положень Закону № 2262-ХІІ, яке не зазнало змін на час прийняття рішення у вказаній справі.

У справі що розглядається, судовим рішенням наведені висновки про необхідність нарахування пенсії позивачу, виходячи з нового грошового атестату, виданого на підставі рішення суду, з дати призначення пенсії позивачу.

Отже, норми законодавства щодо умов призначення пенсії позивача станом на 25.07.2024 не змінилися, а тому правове врегулювання наведене у рішенні по справі № 440/14216/24 підлягає врахуванню й під час виконання рішення у даній справі.

В своїх же поясненнях, відповідач посилається на те, що з метою недопущення зменшення розміру пенсії, після проведеного перерахунку за рішенням суду у справі №440/7057/25 пенсія ОСОБА_1 з 25.07.2024 до виплати нарахована у розмірі, визначеному на виконання рішень суду у справах №440/14216/24 та №440/1262/25 — 41236,36 грн.

Тобто, з наведених пояснень, встановлено нарахування позивачу пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, а нарахування пенсії здійснено, виходячи з розміру пенсії нарахованої на виконання рішення суду з урахуванням грошового атестату виданого вперше.

Отже, відповідач підтверджує факт невиконання судового рішення.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, що не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Тобто, при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладених в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17, від 08 листопада 2024 року у справі №340/222/20.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачем до заяви від 03.11.2026 не надано доказів звернення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 440/7057/25 до примусового виконання до органів державної виконавчої служби або докази відкриття виконавчого провадження, або докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.

В судовому засіданні позивач підтвердила відповідну інформацію щодо відсутності відкритого виконавчого провадження у даній справі.

З аналізу наведеного та обставин справи вбачається, що послідовність дій ОСОБА_1 не дають підстав виснувати, що позивач в повному обсязі виконала вимоги частини другої статті 383 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звернення ОСОБА_1 до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використала можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

З урахуванням викладеного та зважаючи на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви, однак помилковості висновків щодо підстав та мотивів відмови в задоволенні такої заяви, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни її мотивувальної частини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - змінити з підстав та мотивів залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 242-244, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 383 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 440/7057/25 змінити з підстав та мотивів залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі № 440/7057/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 22.04.2026 року