Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №953/11184/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 р.Справа № 953/11184/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Дяченко О.М., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 16.02.26 року по справі № 953/11184/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просив суд:

- скасувати постанову про адміністративне правопорушення № ЛВ00904899 від 05.08.2025, винесену інспектором з паркування сектору контролю з дотримання правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування Управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ Львівської міської ради та адміністративну справу закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.07.2025 позивач дійсно припарковав свій автомобіль Опель Віваро, д.н. НОМЕР_1 , у м. Львів по вул. Стефаника о 13 год 55 хв і пішов по справах, через 5 хв повернувся і поїхав на вказаному автомобілі далі. О 14 год 05 хв позивач повернувся на автомобілі за вищевказаною адресою, де також у справах провів 5 хв і поїхав. Приміткою до ст. 151-1 КУпАП зазначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). На наданих відповідачем фотознімках відсутні будь-які дорожні знаки, в тому числі і знаки, які б вказували на платну парковку. На бордюрі також відсутня синя смуга, як того вимагає постанова КМУ № 1342 "Правила паркування транспортних засобів", при відведенні майданчика для паркування, а суцільна синя смуга на проїзній частині має кілька варіантів значення та без відповідних дорожніх знаків не визначає саме місце платної парковки.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №ЛВ00904899 від 05.08.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - закрито.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у розмірі 605,60 грн сплачений за подання позову відповідно до квитанції № 2670-6391-5352-3342 від 22.10.2025.

Стягнуто з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 скасуватми та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Кодекс України про адміністративні правопопорушення встановлює низку спеціальних норм щодо притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, зафіксованих інспектором з паркування. Вказує, що 23.07.2025 о 14:08, транспортним засобом OPEL, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за позивачем, здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стефаника, код майданчика для платного паркування В2015, з неоплатою вартості послуг. Відповідач вказує, факт вчиненого правопорушення підтверджується фотофіксацією, здійсненою о 13 год. 57 хв., (про що зазначено в лівому верхньому куті на фото) на якому видно, що транспортний засіб OPEL з державним номерним знаком НОМЕР_2 , знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, код майданчика для платного паркування В2015. Також, на фото зафіксовано, що о 14 год. 08 хв. транспортний засіб OPEL з державним номерним знаком НОМЕР_2 , знаходиться на відведеному майданчику для платного паркування, однак підтвердження оплати за послуги, згідно з даними АСКОП, відсутнє. З цього випливає, що транспортний засіб перебував на платному паркувальному майданчику без проведення оплати більше 10 хвилин, що є порушенням відповідно до ст. 152-1 КУпАП. Також зазначає, що винесення постанови без участі позивача не обмежувало його права на захист, а сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП не є підставою для її скасування.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. До Другого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Враховуючи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема передбаченої ч. 5 ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2025 позивач припарковав свій автомобіль Опель Віваро, д.н. НОМЕР_1 , у м. Львів по вул. Стефаника о 13 год 55 хв. У зв`язку з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування більш як за 10 хвилин користування таким майданчиком, інспектором з паркування сектору контролю з дотримання правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування Управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ Львівської міської ради складено постанову №ЛВ00904899 від 05.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Згідно із статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 152-1 КУпАП у зв`язку з паркуванням транспортного засобу на платному майданчику без оплати.

Згідно з підпунктом 5.43 пункту 5 "Інформаціно-вказівні знаки" розділу 33 Правил дорожнього руху дорожній знак "Зона стоянки" позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Відповідно до підпункту 7.14 пункту 7 "Таблички до дорожніх знаків" розділу 33 Правил дорожнього руху табличка до дорожніх знаків "Платні послуги" застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів (далі - Правила паркування).

Пункт 21 Правил паркування визначає, що на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Відповідно до пункту 26 Правил паркування користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Пунктом 29 Правил паркування передбачено, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини першої статті 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Згідно з приміткою до вказаної статті під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Таким чином, на майданчику для платного паркування, позначеному дорожнім знаком 5.43 з табличкою 7.14, паркування дозволено лише за умови належної оплати вартості послуг з паркування. Користувач зобов`язаний не лише оплатити паркування, а й розмістити підтверджувальний документ (крім випадків електронної оплати) на видимому місці під лобовим склом транспортного засобу. Невиконання цих вимог, зокрема залишення транспортного засобу без підтвердження оплати в межах майданчика для платного паркування, відповідно до пунктів 26 та 29 Правил паркування є порушенням встановленого порядку та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену частиною першою статті 152-1 КУпАП.

Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає у залишенні транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати вартості послуг.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частинами другою і третьою статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Колегія суддів звертає увагу, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та вважається належним доказом по справі.

Вивченням наданих суду фотознімків встановлено, що вони відображають: дату 23.07.2025, час - з 13:57 год до 14:08 год, GPS координати: широта 49.8365966, довгота 24.0258157 та адресу місця розташування транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_2 , втім такі фотознімки не містить чітких ідентифікуючих ознак того, що автомобіль перебуває саме в межах платного майданчика для паркування. Відсутні зрозумілі орієнтири, дорожня розмітка або інформаційні знаки 5.43 із табличкою 7.14, які б однозначно вказували на те, що ділянка, де був припаркований автомобіль, є платною парковкою. Наявність лише зображення автомобіля без належної прив`язки до дорожньої інфраструктури та відсутність узгодженості координат з фактичним розміщенням відповідних знаків не є належним і достатнім доказом для встановлення факту порушення.

Крім того, фотозображення, надані в матеріалах справи, не підтверджують наявності табличок з QR-кодом, паркоматів або інформаційних щитів у безпосередній близькості до транспортного засобу, що унеможливлює достовірну оцінку того, чи перебував автомобіль у зоні платного паркування. У цьому контексті відсутність належної ідентифікації місця правопорушення не дозволяє зробити висновок про наявність порушення.

Даних щодо тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Львові та, зокрема, за адресою по вул. Стефаника, до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи показаннями засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі і відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження працівника патрульної поліції.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП є недоведеним.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 по справі № 953/11184/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 22.04.2026 року