Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №520/4711/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 р. Справа № 520/4711/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 19.08.25 у справі № 520/4711/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом також – відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та направленні до Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

- зобов`язати відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , підготувати та направити до Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», призначити і нарахувати ОСОБА_1 зазначену пенсію в розмірі, передбаченому пунктом «б» статті 13 цього Закону з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 22 липня 2024 року. Для розрахунку пенсії за вислугу років врахувати суму щомісячного грошового забезпечення, яка фактично виплачувалася ОСОБА_1 згідно займаної ним посади, на день звільнення зі Збройних сил України, включаючи основні та додаткові види грошового щомісячного забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що для призначення пенсії за вислугу років підлягають застосуванню спеціальні норми права, а саме – статті 17 1, 17-2 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за № 393. Зазначає, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях, складають в календарному обчисленні 8 місяців 22 дні (розрахунок додається), загальний період участі в бойових діях був зарахований з коефіцієнтом 1:1, а мав би бути врахований в календарну вислугу як 1:3.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимог и задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №206 від 22.07.2024 позивача, звільненого Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від «10» липня 2024 року № 357 з військової служби у відставку за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пункту 2 частини 4 підпункту «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), з 22.07.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 направив 07.01.2025 за вихідним № 131908/9353 подання про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 разом із доданими документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 26 вересня 2023 року.

На звернення представника позивача щодо призначення пенсії за вислугу років ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №ФХ-131908/2017/с від 31.01.2025 повідомив, що 13.12.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли документи ОСОБА_1 разом із особистою заявою громадянина від 10.12.2024 про призначення йому пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю третьої групі від захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Вказано, що 07.01.2025 за вихідним ІНФОРМАЦІЯ_7 № 131908/9353 подання про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 разом із доданими документами направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Зазначено, що відповідно до розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років № 956 від 15.08.2024, складеного Центральним фінансово-економічним управлінням КСВ ЗСУ, загальний страховий стаж майора ОСОБА_1 станом на 22.07.2024, день виключення військовослужбовця зі списків особового складу, складає 32 роки 05 місяців 08 днів, з яких вислуга на військовій службі складає 12 років 01 місяць 08 днів. Вказано, що відповідно до вимог пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах “б"-"д” статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в НАБУ, службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Вказано, що періоди служби у пільговому обчисленні до розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років не зараховуються.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, зазначаючи, що є всі законні підстави для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що оскільки необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної вислуги на військовій службі, яка у позивача є меншою законодавчо встановленої, а пільгова вислуга років ураховуються лише для визначення розміру пенсії, відповідач правомірно відмов у направленні подання разом із необхідними документами до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу за вислугу років у відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-XII.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити і нарахувати ОСОБА_1 зазначену пенсію в розмірі, передбаченому пункту «б» статті 13 цього Закону з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 22 липня 2024 року, для розрахунку пенсії за вислугу років, врахувати суму щомісячного грошового забезпечення, яка фактично виплачувалася ОСОБА_1 згідно займаної ним посади, на день звільнення зі Збройних сил України, включаючи основні та додаткові види грошового щомісячного забезпечення, то суд першої інстанції зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є органом, який призначає пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі також – Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

За правилами пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Пунктом «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Отже, пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.

Статтею 17-1 Закону України №2262-ХІІ встановлено, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.17-2 Закону України №2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

На виконання вимог Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України Постановою від 17.07.1992 за №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393).

Відповідно до пункту 3 Постанови №393 (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно з Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Згідно з п.1 розділу ІІІ Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Отже, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ.

Відповідно до розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років № 956 від 15.08.2024, складеного Центральним фінансово-економічним управлінням КСВ ЗСУ, загальний страховий стаж майора ОСОБА_1 складає 32 роки 06 місяців 01 день, з яких вислуга на військовій службі складає 12 років 02 місяці 01 день.

Тобто вислуга військової служби позивача становить менше 12 календарних років і 6 місяців, що виключає підставу для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

В апеляційний скарзі позивач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що для призначення пенсії за вислугу років підлягають застосуванню спеціальні норми права, а саме - статті 17-1, 17-2 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 (надалі - Порядок 393).

Так, позивач зазначає, що він брав безпосередню участь у бойових діях, що складають в календарному обчисленні 8 місяців 22 дні, загальний період участі в бойових діях був зарахований з коефіцієнтом 1:1, а мав би бути врахований в календарну вислугу як 1:3.

Згідно з довідкою № 655 від 29 червня 2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 , позивач брав участь у відповідних заходах у Харківській області, Донецькій області, Луганській області у періоди з 24.02.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 10.10.2022, з 21.10.2022 по 31.10.2022 та з 07.11.2022 по 30.11.2022, що складає 8 місяців 22 дні (коефіцієнт стажу 3).

Проте колегія суддів зауважує, що приписи пункту 3 Постанови №393 та статті 17-1 Закону України №2262-ХІІ встановлюють зарахування на пільгових умовах до вислуги років певних періодів для визначення розміру пенсії, а не для визначення права на призначення пенсії за вислугу років.

Отже, оскільки необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної вислуги на військовій службі, яка у позивача є меншою законодавчо встановленої, а пільгова вислуга років ураховуються лише для визначення розміру пенсії, відтак відповідач правомірно відмов у направленні поданні разом із необхідними документами до органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії позивачу за вислугу років у відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-XII.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема у постановах від 31 серпня 2023 року (справа № 200/4951/22), від 11 вересня 2023 року (справа № 480/4827/22), від 07 вересня 2023 року (справа № 560/9478/22), від 15 вересня 2023 року (справа № 380/10714/22), від 18 жовтня 2023 року (справа № 360/17/23), від 14.11.2023 (справа № 600/3836/22-а), від 20.09.2024 (справа № 320/13343/23).

Щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду, сформовану у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а зазначив, що у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови № 383, чинна на момент розгляду справи №805/3923/18-а, на відміну від статті 12 Закону №2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови №393 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акта.

Після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин у частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Отже, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, зокрема, час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №520/5695/23 в касаційному порядку, у постанові від 10.12.2024 підтримав правовий висновок, викладений у раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 600/3836/22-а про те, що до правовідносин, пов`язаних з призначенням пенсії за вислугу років відповідні правові норми, зокрема, Порядку № 393 підлягають застосуванню в тій редакції, яка була чинна на момент звернення особи до відповідного органу з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні.

З огляду на викладене наведені посилання позивача є безпідставними.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача у спірних правовідносинах були відсутні правові підстави для складання подання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб», є обґрунтованим і законним.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити і нарахувати ОСОБА_1 зазначену пенсію в розмірі, передбаченому пункту «б» статті 13 цього Закону з часу настання права на таку пенсію, а саме - з 22 липня 2024 року, для розрахунку пенсії за вислугу років врахувати суму щомісячного грошового забезпечення, яка фактично виплачувалася ОСОБА_1 згідно займаної ним посади, на день звільнення зі Збройних сил України, включаючи основні та додаткові види грошового щомісячного забезпечення, то ІНФОРМАЦІЯ_2 не є органом, який призначає пенсії.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 520/4711/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц