Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №440/16475/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 р. Справа № 440/16475/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський) у справі №440/16475/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому, в якому, з урахуванням уточнення, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України та пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 при виплаті грошового забезпечення;

- зобов`язати ГУ ДСНС у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 42 833,89 грн.

- визнати протиправними дії ГУДСНС у Полтавській області щодо утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5%;

- стягнути з ГУ ДСНС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 8328,81 грн. надмірно утриманого військового збору.

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Полтавській областіщодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 21 листопада 2025 року;

- зобов`язати ГУ ДСНС у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 21 листопада 2025 року включно за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 задоволено позов.

ГУ ДСНС у Полтавській області (далі ГУ ДСНС у Полтавській області, відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив таке рішення скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскільки позивачем не подано до позовної заяви відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору і відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ще не було порушено суб`єктом владних повноважень, звернення його до суду з позовом є передчасним.

Крім того, зазначає, що 21.11.2025 року відповідач перерахував на особовий рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 1 83233,88 грн., сплатив прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 42833,89 грн., сплатив військовий збір (5%) в сумі 11898,30 гри, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а тому ним фактично виконане рішення суду та проведено з позивачем повний розрахунок.

Щодо розміру військового збору зазначає, що дохід у вигляді виплат на підставі рішення суду, нарахований юридичною особою у грудні 2024 року на користь фізичних осіб, які звільненні з військової служби, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, оскільки зазначений дохід є доходом звітного періоду в якому він безпосередньо виплачений, а не періоду, за який він нарахований.

Вказує, що підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення та перерахованого грошового забезпечення за спірний період відсутні.

Вважає, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з 20 серпня 1996 року по 31 грудня 2021 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025) у справі №440/5146/25 , зокрема зобов`язано ГУ ДСНС у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 :

- (у тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 з урахуванням проведених виплат .

- індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

- індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 2661,15 грн., з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

- одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної індексації - різниці грошового забезпечення в сумі 2661,15 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні відпусток з урахуванням щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 2661,15 грн., та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду, 21.11.2025 відповідач перерахував на особовий рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 183 233,88 грн., сплатив прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 42833,89 грн., сплатив військовий збір (5%) в сумі 11898,30 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №2720, № 2721, № 2722 від 20.11.2025 (а.с.30-31).

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, та помилково утримано 5% військового збору, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті сум грошового забезпечення.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Положеннями п.2 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Згідно із п.3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно із п.5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу вказаних пунктів 2 - 3 Порядку № 44 слід дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Судом встановлено, що із суми донарахованого грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду у справі №440/5146/25 утримано 18% податку на доходи фізичних осіб, що складає 42 833,89 грн. та підтверджується платіжною інструкцією №2721 від 20.11.2025 (а.с.30, зворотній бік арк.).

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, що одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення на виконання рішення суду відповідач мав здійснити виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України та п.2 Порядку №44. Проте, таких дій відповідачем не вчинено, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2024 року у справі № 500/8015/23, від 30.04.2024 року у справі № 360/700/23, від 31.01.2024 року у справі № 320/6441/22.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Полтавській області щодо не здійснення позивачу одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.168.5 ст. 168 ПК України та п.2 Порядку №44 від 15.01.2004 при виплаті грошового забезпечення та зобов`язання ГУ ДСНС у Полтавській області здійснити виплату позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, нарахованого згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі №440/5146/25.

Щодо розміру військового збору.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Так, за підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України) ( редакції, що діє з 01.12.2024)

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” ПК України уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Судом встановлено, що з суми донарахованого грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду у справі №440/5146/25 здійснено утримання військового збору у розмірі 5% (11,898,30 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією №2722 від 20.11.2025 (а.с.31).

Отже, відповідачем надмірно утримано зайві 3,5 відсотків військового збору (5% замість 1,5 %) з виплаченого грошового забезпечення позивача, що складає 8 328,81 грн. (11898,30 грн.:5х3,5).

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених ПК України.

Таким чином, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Посилання апелянт щодо виплати доходу у вигляді виплат на підставі рішення суду, нарахований юридичною особою у грудні 2024 року на користь фізичних осіб, які звільненні з військової служби, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5%, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують правильності висновків суду щодо безпідставності надмірного утримання відповідачем 3.5 відсотки військового збору (5% замість 1.5%) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправними дій ГУ ДСНС у Полтавській області щодо утримання з грошового забезпечення позивача військового збору в розмірі 5 відсотків та стягнення з ГУ ДСНС у Полтавській області на користь позивача 8328,81 грн. надмірно утриманого військового збору.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України “Про оплату праці” такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із ст.3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст.4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно із п.2,3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1- 3 вищевказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Необхідно врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону №2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Особа має право на таку компенсацію незалежно від підстав нарахування заборгованості, добровільно чи на виконання судового рішення.

Виплата такої компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Судом встановлено, що 21.11.2025 на виконання рішення суду від 20.06.2025 у справі №440/5146/25 відповідачем проведено виплату позивачу грошового забезпечення у розмірі 183 233, 88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2720 від 20.11.2025 (а.с.30).

Оскільки відповідачем проведено нарахування та виплату донарахованого грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення) позивача лише 21.11.2025, чим порушено строки її виплати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо права позивача на спірну компенсацію.

Доводи апелянта щодо передчасності вимог щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки право позивача на виплату такої компенсації ще не порушено відповідачем за відсутності доказів звернення позивача до відповідача про вжиття заходів досудового врегулювання спору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодним законом не передбачено такого обов`язку.

Законом №2050-III не передбачено, що обов`язковою умовою виплати компенсації втрати частини доходів є звернення до суб`єкта владних повноважень щодо виплати такої заборгованості.

Невиплата компенсації втрати частини доходів свідчить про відмову провести відповідні виплати і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вирішуючи питання щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за період з 01.12.2015 по 21.11.2025.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в цій частині позивач уточнив позовні вимоги та про просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 21.11.2025.

Доказів того, що такі уточнення до позовних вимог не прийняті судом, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що в цій частині судове рішення підлягає зміні, шляхом визнання протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 21 листопада 2025 та зобов`язання за цей період нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі №440/16475/25 змінити, виклавши абзаци сьомий та восьмий резолютивної частини в наступній редакції:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 21 листопада 2025.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 21 листопада 2025 року включно.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі №440/16475/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова