Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №200/10326/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року справа №200/10326/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Кінько Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 200/10326/25 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Кінько Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29.12.2025 року Кінько Ольга Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати грошової компенсації за всі невикористані календарні дні основних та додаткових відпусток, виходячи з місячного грошового забезпечення 127195,40 грн, в розмірі 806565,86 грн;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату грошової компенсації за всі невикористані календарні дні основних та додаткових відпусток, виходячи з місячного грошового забезпечення 127195,40 грн, в розмірі 806565,86 грн, з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3 382,19 грн, з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2017 до 28.02.2018, виходячи із базового місяця “січень 2008 року”, в розмірі 42877,62 грн;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2017 до 28.02.2018 виходячи із базового місяця “січень 2008 року”, в розмірі 42877,62 грн, з урахуванням виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення 4499,88 грн в місяць за період з 23.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.04.2025 включно у загальній сумі 326749,35 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4499,88 грн в місяць за період з 23.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.04.2025 включно у загальній сумі 326749,35 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду першої інстанції від 2 січня 2026 року позовну заяву - залишено без руху.

Встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання: уточненої позовної заяви із наведення реквізитів сторін відповідно до приписів статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 19 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/10326/25.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року позовну заяву - залишено без руху.

Встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивач має надати до суду: заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

9 лютого 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом, відповідно до якої зазначив, що позивач є військовослужбовцем, який отримав тяжкі поранення під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, що призвело до ампутації кінцівки, встановлення інвалідності І групи та необхідності тривалого лікування. З 12 червня 2022 року по 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Hospital Sant Pau (Барселона) Королівства Іспанії.

Після звільнення з військової служби в кінці серпня 2025 року позивач повернувся до Королівства Іспанії продовжувати лікування в Клініці святого Павла - Hospital Sant Pau (Барселона). І майже відразу на початку вересня продовжив лікування та періодичні обстеження. Остаточний розрахунок з позивачем було проведено 27.09.2025 року, виплату було здійснено однією сумою, до складу якої входили як суми за період проходження служби так і суми, які підлягали виплаті при звільненні.

В цей час у період з вересня 2025 року по листопад 2025 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні та медичному обстеженні в Клініці святого Павла - Hospital Sant Pau (Барселона) на території Королівства Іспанія, у зв`язку з тяжким станом здоров`я та необхідністю постійного медичного нагляду. В січні 2026 року позивач продовжив обстеження в Клініці святого Павла в Барселоні.

Також, просить суд врахувати винятково складні життєві обставини, які істотно вплинули на фізичний, психологічний та емоційний стан позивача і об`єктивно ускладнювали процес проходження обстеження в Клініці та унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Вказує на те, що поєднання наступних обставин: тяжкого онкологічного захворювання та необхідність регулярного медичного контролю; проходження тривалого лікування за межами України; тяжкі наслідки бойового поранення та інвалідизація; загибель сина внаслідок бойових дій; розірвання шлюбу та відсутність підтримки з боку членів сім`ї; фактичне перебування на лікуванні за кордоном без допомоги близьких осіб, свідчить про наявність об`єктивних, непереборних та поважних причин, що унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду. Зазначає, що Намір позивача звернутися до суду був послідовним, а пропуск строку зумовлений виключно об`єктивними медичними причинами, що підтверджуються належними доказами.

Ухвалою суду першої інстанції від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3 382,19 грн та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн, з урахуванням виплачених сум – залишені без розгляду.

В частині решти позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) - продовжено розгляд справи.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 про залишення позову без розгляду в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн, з урахуванням виплачених сум - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначив, що фактично лише після 25.11.2025 (дати закінчення одного з виконавчих проваджень № 785571060) з`явилася можливість визначити обсяг фактично виконаного рішення. Вимоги про виплату затримки розрахунку були подані відразу представником позивача, як тільки правова позиція щодо сум та розрахунків була узгоджена з клієнтом, у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та з дотримання положень Правил адвокатської етики.

Відповідач надав відповідь від 13.12.2025 на адвокатський запит від 11.12.2025 - “Вимога про нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є предметом судового розгляду у справі №200/5077/25. До моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням правові підстави для здійснення таких нарахувань та виплат - відсутні”.

Суд помилково погодився з доводами відповідача, що фактично всі дії пов`язані з захистом прав та законних інтересів ОСОБА_1 , зокрема в даних спірних правовідносинах, повинні були здійснюватися його представником – ОСОБА_2 з 08.07.2025. Судом фактично не було досліджено предмету договору, рішення суду 200/5077/25, виконання рішення 200/6109/24, зміст відповіді відповідача на адвокатський запит від 30.09.2025, які відомості про виплати містила в собі деталізована інформація про виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Враховуючи триваючий характер порушення та відсутність остаточного виконання рішення суду реальна можливість сформувати обґрунтовану правову позицію з клієнтом виникла лише після завершення виконавчих дій. Подання позову 29.12.2025 відбулося у розумний строк після отримання інформації про завершення виконання.

Намір позивача звернутися до суду був послідовним, а пропуск строку зумовлений виключно об`єктивними медичними причинами, що підтверджуються належними доказами. За відсутності достатньої комунікації з Клієнтом, адвокат не мав права самостійно визначати обсяг вимог, змінювати розрахунки, подавати позов без погодження.

Верховний Суд у численній практиці зазначає, що поважними причинами пропуску строку можуть бути обставини, які є об`єктивними, не залежали від волі особи, створювали істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду та підтверджуються належними доказами (постанова КАС ВС від 9 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19). Тривале лікування, тяжкий стан здоров`я, перебування під медичним наглядом та необхідність проходження медичних процедур визнаються судами поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Також, апелянт просив врахувати висновки щодо строку звернення до суду та визначення поважності причин пропуску такого строку в постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 7 квітня 2025 року у справі № 260/651/24, від 2 грудня 2021 року у справі № 640/20314/20.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Сторони судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Норми статтей 116, 117 КЗпП України спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

За статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до правової позиції в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

За частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

За висновком вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини першої статті 233 КЗпП України, у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу, слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Отже, для обрахунку строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать останньому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналізуючи норми статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року (справа 821/1083/17) зазначила наступне.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, за змістом якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести із звільненим працівником повний розрахунок-виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За приписами частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 роз`яснив, що положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Окрім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

В позовній заяві позивач, зокрема просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн, з урахуванням виплачених сум;

Оскільки предметом розгляду адміністративного спору в цій частині є нарахування та виплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який не входить до структури заробітної плати, підстави для застосування частини третьої статті 233 КЗпП, відсутні.

При цьому, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд і в постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 560/4006/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 360/4485/19 та від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19.

З аналізу положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Частиною п`ятою КАС України визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, а КЗпП України встановлено тримісячний строк.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

В рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду остаточний розрахунок з позивачем проведено 27.09.2025, отже перебіг строку звернення до суду розпочався саме з цієї дати та закінчився – 27.10.2025.

Судом встановлено судом, представництво інтересів позивача в даній справі здійснюється адвокатом - Кінько О.В., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги на підставі: договору про надання правничої допомоги/ доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № 47_25 від 08 липня 2025.

Суд враховує, що фактично всі дії, пов`язані із захистом прав та законних інтересів ОСОБА_1 , зокрема в даних спірних правовідносинах, повинні були здійснюватися його представником – Кінько О.В. з 08.07.2025.

В адвокатському запиті за вих. №295 від 30 вересня 2025 до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина № НОМЕР_1 ) представник позивача просить надати інформацію про детальні розрахунки грошових сум з призначенням платежу заробітна плата, що надійшли 27.06.2025 о 12.43 год - 72626,73грн., 27.09.2025 о 14.31 год. - 2376689,55грн.; з яких видів грошового забезпечення (щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням), щомісячні додаткові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії), одноразові додаткові види грошового забезпечення, щомісячні додаткові виплати, додаткові винагороді, компенсації, виплати при звільненні, зокрема за невикористані основні та додаткові відпустки тощо) складаються вищезазначені суми заробітної плати, що надійшли 27.06.2025 о 12.43год - 72 626,73грн., 27.09.2025 о 14.31 год. - 2376689,55 грн. В яких розмірах виконані рішення ДОАС у справі №200/6109/24, у справі 200/5077/25 з наданням детального розрахунку по видах та періодах, відповідно до сум, що надійшли 27.06.2025 о 12.43 год - 72626,73грн., 27.09.2025 о 14.31 год. - 2376689,55 грн.

06.10.2025 за вих. № 09/17312-25-Вих відповідачем направлено лист з долученням розрахункових листів за червень 2025 року та вересень 2025 року з відповідною деталізованою інформацією по надходженням на банківський рахунок позивача коштів 27.06.2025 та 27.09.2025 відповідно, що надійшов на електронну адресу представника позивача 07.10.2025.

Таким чином, позивачу було відомо про надходження відповідних сум 27.06.2025 у розмірі - 72626,73 грн. та 27.09.2025 у розмірі - 2376689,55 грн. Після чого представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом.

Крім того, про деталізовану інформацію щодо відповідних коштів стороні позивача було відомо додатково 07.10.2025 з відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит.

Вищевказане підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Проте, до суду з цим позовом адвокат Кінько О.В., що діє в інтересах Позивача, звернулась лише 29.12.2025 року.

Отже, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України.

При цьому, апеляційний суд враховує, що позивачем подано позов з незначним пропущенням вищезазначеного строку.

Апелянт посилається на те, представник позивача звертався до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом щодо надання детального розрахунку виконання рішень у справі №200/6109/24 та у справі №200/5077/25 із розмежуванням по видах виплат та періодах відповідно до сум, що надійшли 27.06.2025 та 27.09.2025.

07.10.2025 відповідач надав відповідь на адвокатський запит від 30.09.2025 із долученням розрахункових листів за червень 2025 року та вересень 2025 року. Однак у відповіді відсутня будь-яка інформація щодо обсягу фактичного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/6109/24, обсягу виконання рішення у справі №200/5077/25, співвідношення конкретних сум до конкретного судового рішення. Разом з тим, із розрахункових листів та банківських надходжень було неможливо встановити які саме види виплат включені до кожної суми, чи є це виконанням рішення у справі №200/5077/25 або у справі №200/6109/24, або ж поєднанням обох зобов`язань. За таких обставин зробити однозначний висновок про те, яка саме частина кожної виплати стосувалася виконання рішення у справі №200/5077/25, а яка - виконання рішення у справі №200/6109/24, було об`єктивно неможливо.

Таким чином, суперечлива поведінка відповідача унеможливлювала встановлення строків проведення остаточного розрахунку, визначення періоду прострочення, розрахунку розміру бази нарахування грошового забезпечення. Грошові кошти перераховувалися без чіткого зазначення, на виконання якого саме судового рішення (№200/6109/24 чи №200/5077/25), була проведена оплата, як і надані 07.10.2025 розрахункові листки - містили лише загальні відомості про види нарахувань та дати виплат, проте не містили жодного уточнення щодо обсягу виконання конкретних судових рішень.

Перша виплата: 27.06.2025 відповідач здійснив часткову виплату у розмірі - 72 626,73 грн. , без зазначення видів та періодів виплат. 15.08.2025року у відповідь на запит органів ДВС (виконавче провадження № 78557106) Військова частина НОМЕР_1 надає відповідь, що це є повним виконанням рішення ДОАС №200/6109/24, і просить закінчити виконавче провадження, у зв`язку з повним виконанням.

Друга виплата: після постановлення судом рішення від 19.09.2025 року у справі № 200/5077/25, відповідач здійснив виплату від 27.09.2025 року у розмірі - 2 376 689,55 грн. без зазначення детальної інформації щодо видів та періодів , яких стосується ця виплата. За підсумком усіх відповідей та позицій відповідача (на адвокатські запити, запити відділу ДВС) лише після 25.11.2025 (закінчення одного з виконавчих проваджень №200/6109/24) можна було визначити, що сума, виплачена 27.09.2025 містила в собі часткове виконання і рішення ДОАС №200/6109/24 і рішення у справі №200/5077/25).

Третя виплата: 18.11.2025 відповідачем була здійснена ще одна виплата в сумі 92 171,09 грн (компенсація за речове майно, наказ №1179-ОС), про яку ні позивач, ні його представник, ні виконавча служба не були повідомлені в контексті її правової природи та співвідношення з уже існуючими судовими рішеннями.

Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізував вищенаведені доводи апелянта та дійшов висновку, що така поведінка відповідача створила стан правової невизначеності, у якому позивач об`єктивно не мав можливості встановити повний обсяг виконаних зобов`язань, визначити дату завершення розрахунку та здійснити коректний розрахунок середнього грошового забезпечення за затримку. Тобто, відповідач фактично здійснював виплати фрагментарно, без належної ідентифікації їх правової підстави, що унеможливлювало своєчасне формування чіткої та обґрунтованої правової позиції.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність об`єктивних причин, які вплинули на строки звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим підлягають поновленню через поважність їх незначного пропуску.

Відповідно до ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до передчасного вирішення питання про залишення позову без розгляду в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3 382,19 грн та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 11.04.2025 по 26.09.2025 (169 днів), в розмірі 571590,11 грн, виходячи з середньоденного грошового забезпечення 3382,19 грн, з урахуванням виплачених сум, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 240, 241, 250, 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кінько Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 200/10326/25 за позовом Кінько Ольги Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повний текст постанови складений 22 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв