Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №520/4032/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2026 року № 520/4032/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток за 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток за 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.

Ухвалою суду було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 16.04.2020 року по 08.01.2026 рік, що не заперечується відповідачем. Відповідачем у наказі про виключення позивача зі списків особового складу визначено, що позивач не використав: 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 5 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік.

Отже, у позивача наявні невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток за 2022-2024 роки, які згідно довідки про грошове забезпечення, є неоплаченими грошовою компенсацією.

Позивач звернувся до відповідача з приводу надання інформації щодо нарахування та виплати компенсації невикористаних календарних днів основних щорічних відпусток.

Відповідачем запит отримано 26.01.2026, однак до теперішнього часу, доказів нарахування та виплати компенсації невикористаних календарних днів основних щорічних відпусток не надано.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилами ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За змістом ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII).

Крім того, відповідно до абз. 1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР установлені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до наказу про виключення позивача зі списків особового складу визначено, які у позивача наявні невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток за 2022-2024 роки, які згідно довідки про грошове забезпечення, є неоплаченими грошовою компенсацією.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

За умовами абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Відтак, відповідач обтяжений обов`язком з нарахування та виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу відповідача.

Щодо доводів відповідача про відсутність факту остаточного звільнення позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Відсутність факту остаточного звільнення позивача з військової служби не відміняє дію норм ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз.3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, яке визначено Указом Президента України № 1153/2008 та не скасовує відповідальність саме того суб`єкта владних повноважень (відповідача), у правовідносинах з яким у відповідний період перебував позивач, оскільки визначальним не є вид звільнення – остаточне чи для подальшого проходження служби, а є процедура виключення військовослужбовця зі списків особового складу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач набув право на щорічну відпустку відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», яка під час проходження служби не надавалась, що дає підстави для нарахування та виплати компенсації за невикористані дні такої відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток за 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 50 календарних днів основних щорічних відпусток за 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сагайдак В.В.