Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №520/1441/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2026 року № 520/1441/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у формі не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153.

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11 лютого 2025 року № 153.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2022 року був прийнятий на військову службу до складу Збройних Сил України.

ОСОБА_1 у період з 22.04.2022 по 31.01.2023 та у період з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 28.04.2023 по 07.05.2023, 26.05.2023, з 31.05.2023 по 08.06.2023, з 05.07.2023 по 29.07.2023, з 25.09.2023 по 30.10.2023, з 10.05.2024 по 01.06.2024, з 10.07.2024 по 29.08.2024, 26.05.2025, 27.05.2025, 29.05.2025,01.06.2025, 02.06.2025, 04.06.2025, 05.06.2025 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою № 4/252 КП від 30.10.2023 та довідкою № 222/84/7/1387 від 27.10.2025, що видані Військовою частиною НОМЕР_4 .

З метою належного захисту прав Позивача, було подано до Відповідача заяву Вих. № ОМ/001135/00 від 11.11.2025, з вимогою:

Виготовити та надати довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин визначеної форми щодо ОСОБА_1 ;

якщо виготовити довідку не має змоги, надати на ступну інформацію:

про періоди безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) ді1;

про відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;

Надати інформацію чи вчинялись військовою частиною НОМЕР_2 заходи для реалізації права ОСОБА_1 на нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 року N° 153?

Якщо так, то які саме дії були вчинені?

Якщо ні, надати інформацію, щодо підстав та причин не вчинення відповідних заходів;

надати обгрунтовану відповідь, у разі відсутності для цього підстав.

Представник позивача, отримав відповідь №222/28/7/9183 від 13.12.2025 з наступною інформацією:

«...Стосовно надання інформації про те, чи вчинялися військовою частиною НОМЕР_2 заходи для реалізації права ОСОБА_1 на нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 року МІ53 повідомляємо, що Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року М 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час дії воєнного стану", виплата одноразової грошової винагороди здійснюється особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України

Враховуючи те, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена.».

Позивача вважає бездіяльність Відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ЇХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до цього часу.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучаються до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - ГУР МОУ), яке у відповідності до законодавства є одним із розвідувальних органів держави. ГУР МОУ здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічній та кібербезпеки. ГУР МОУ є головним органом управління в системі воєнної розвідки і в межах повноважень у визначеному Законом України "Про розвідку" та актами Президента України порядку координує діяльність суб`єктів воєнної розвідки та залучає інші визначені суб`єкти, а в особливий період - інші складові сил оборони до виконання покладених на розвідувальний орган завдань.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

При цьому розвідувальні органи України прямо виділені як окрема категорія, що функціонує нарівні з іншими суб`єктами. Таким чином, розвідувальні органи, зокрема Головне управління розвідки та підпорядковані йому військові частини, мають самостійний правовий статус у системі сектору безпеки і оборони України.

Крім того, як окремий орган розвідувальні органи України наділені відповідно до статті 20 Закону України «Про національну безпеку України» наступними обов`язками: 1.Розвідувальні органи України відповідно до закону здійснюють розвідувальну діяльність з метою сприяння реалізації національних інтересів України та протидії зовнішнім загрозам національній безпеці України у визначених законом сферах.

Розвідувальні органи як суб`єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах. Повноваження розвідувальних органів визначаються законодавством України. 2. Пріоритетні завдання розвідувальним органам визначаються Президентом України.

Законодавець прямо виокремив розвідувальні органи в окрему категорію суб`єктів сектору безпеки і оборони, поставивши їх нарівні з іншими складовими, проте не ототожнюючи їх із Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями чи правоохоронними органами спеціального призначення. Це означає, що розвідувальні органи виконують самостійні завдання, які відрізняються від функцій Збройних Сил України або правоохоронних органів, мають особливе нормативне регулювання своєї діяльності (Закон України «Про розвідку», здійснюють діяльність у сфері оборони держави не як військове формування, а як спеціально уповноважений державний орган, оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України «Про розвідку», розвідувальні органи України - це державні органи, уповноважені цим Законом здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз.

Таким чином, військові частини, які перебувають у підпорядкуванні ГУР МОУ, у тому числі військова частина НОМЕР_2 , мають самостійний правовий статус структурних підрозділів розвідувального органу, а не є складовою частиною Збройних Сил України в загальному розумінні.

Суд також вказує, що 11 лютого 2025 року -Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі по тексу - Постанова), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі по тексту - Порядок).

Абзацом 2 пункту 4 Постанови установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзацом 4 пункту 4 Постанови установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Пунктом 3 Постанови КМУ №153, установлено коло учасників експериментального проекту.

В ньому прямо визначено, що до такого кола належать:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом на посади рядового складу до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби України

відповідні військові формування - Збройні Сили України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України;

органи управління - Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України;

а також військові частини, спеціально визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Держприкордонслужби.

Таким чином, і цей пункт Постанови підтверджує, що коло осіб та органів, які можуть брати участь у проекті та претендувати на винагороду, є обмеженим. Постанова не поширює свою дію на всі органи сектору безпеки і оборони, а лише на чітко визначені формування та установи.

Відповідно, військовослужбовці розвідувальних органів, у тому числі військової частини НОМЕР_2 , не належать до числа учасників експериментального проекту.

Важливим є і той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року затверджено Порядок реалізації експериментального проекту, який конкретизує механізм його застосування. Саме, цей Порядок є обов`язковим для застосування і визначає, на кого поширюється дія проекту.

У Порядку прямо зазначено, що експериментальний проект запроваджується з метою підвищення мотивації до проходження військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України.

Крім того, Порядок, визначає чіткі категорії осіб, які можуть брати участь у проекті, а саме: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом виключно на посади рядового складу.

Тобто, законодавець закріпив подвійне обмеження:

за видом військових формувань - лише ЗСУ, НГУ та ДПСУ;

за особовим складом - лише рядовий склад у віці 18-25 років.

Суд вказує, що в Порядку не передбачено розширеного тлумачення або можливості включення інших військових формувань чи органів до переліку учасників. Отже, жодні інші структури сектору безпеки і оборони (у тому числі розвідувальні органи та їх військові частини) до експериментального проекту залучатися не можуть.

Саме тому питання про поширення дії Постанови КМУ №153 та затвердженого нею Порядку на військову частину НОМЕР_2 не є дискреційним правом командира чи будь-якої іншої посадової особи. Це питання виключної компетенції законодавця та Кабінету Міністрів України, які встановили вичерпний перелік суб`єктів. Командир військової частини не може змінити або розширити коло осіб, на яких поширюється дія Постанови, оскільки це було б протиправним виходом за межі закону.

Отже, посилання позивача на Постанову КМУ №153 як на підставу для виплати винагороди ОСОБА_1 є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Судом встановлено, що до відома особового складу, так і до представника позивача неодноразово доводилося, що Військова частина НОМЕР_2 є структурним підрозділом розвідувального органу та. перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства, оборони України. З огляду на цей статус виплата одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №153 є неможливою.

Командуванням було проведено відповідні роз`яснення всьому особовому складу про зміст зазначеної Постанови та механізм її реалізації. Зокрема, чітко наголошувалося, що положення Постанови №153 поширюються лише на військовослужбовців визначених військових формувань, але не на розвідувальні органи та їх військові частини.

Крім того, представнику позивача неодноразово надавалися офіційні відповіді із детальними поясненнями щодо правового статусу військової частини НОМЕР_2 та відсутності підстав для нарахування одноразової винагороди.

Матеріалами справи підтверджено, що Військовою частиною НОМЕР_2 були надані чіткі, вичерпні та юридично обґрунтовані відповіді, які повністю відображають фактичний і правовий стан справи.

Судом також встановлено, що військова частина НОМЕР_2 не має власного казначейського рахунку та не уповноважена здійснювати грошові розрахунки чи виплати будь-якого характеру, у тому числі за рішеннями суду.

Фінансове забезпечення, бухгалтерське обслуговування, а також виконання рішень судів у частині грошових зобов`язань щодо військової частини НОМЕР_2 здійснюється виключно через військову частину НОМЕР_4 , яка є відповідним розпорядником бюджетних коштів згідно з внутрішньою структурою Міністерства оборони України.

Аналізом викладеного можливо зробити закономірний висновок, що для отримання вказаної одноразової грошової винагороди Позивачу необхідно відповідати обов`язковим критеріям, зокрема:

-бути громадянином України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

-до набрання чинності Постановою у віці до 25 років бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану;

-проходити військову службу:

-брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою або брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належність військової частини НОМЕР_2 до переліку суб`єктів, передбачених Постановою КМУ №153.Військовою частиною НОМЕР_2 були надані чіткі й вичерпні відповіді як особовому складу, так і представнику позивача.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для поширення дії Постанови КМУ №153 на військову частину НОМЕР_2 та її військовослужбовців.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини перша, друга статті 77 КАС України). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та “Вуліч проти Швеції”, Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії– відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.