Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №520/4949/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2026 року справа №520/4949/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 №1 від 10.02.2026 про видачу направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України розглянути рапорт ОСОБА_1 №1 від 10.02.2026 про видачу направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, що перешкоджає проходженню ним військової служби, позивачем подано рапорт через Міністерство оборони України, з подальшим спрямуванням командиру військової частини, про видачу у встановленому порядку направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності/непридатності до військової служби. Станом на цей час відповідь позивачу не надана, оформлення направлення на проходження позивачем військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби відповідачем не здійснено. Не погоджуючись з бездіяльністю командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапортів позивача про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач 23.03.2026 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Суд встановив, що позивач проходить військову службу у складі першої артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону НОМЕР_2 окремої важкої механізованої бригади військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Позивач 10.02.2026 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт №1 щодо направлення на проходження військово-лікарської комісії. Цей рапорт був направлений на офіційну електронну адресу відповідача. Докази долучаю до позовної заяви. Підставою подання рапорту стало критичне та прогресуюче погіршення стану здоров`я позивача. Стан здоров`я позивача обтяжений наслідками поєднаної травми. Позивач доповідав про постійний інтенсивний біль, істотне обмеження рухів, прогресуюче порушення функцій кінцівок, неможливість тривалого стояння та пересування, болючість у ділянці грудної клітки, загальне зниження фізичної витривалості. Крім наслідків травми, у позивача наявні ішемічна хвороба серця, кардіосклероз з метаболічною кардіоміопатією та серцева недостатність.

В рапорті №1 від 10.02.2026 позивач просив забезпечити йому можливість проходження військово-лікарської комісії, видати направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику та інші необхідні документи, а також надати відповідне направлення у строк не більше 48 годин.

Станом на день звернення до суду рапорт №1 від 10 лютого 2026 року відповідачем не розглянуто, рішення щодо направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії не прийнято, письмової відповіді позивачу не надано, направлення на медичний огляд не видано.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України № 2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі – Закон України №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей, визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (далі - Порядок № 531).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Пунктом 9 Розділу ІІ Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1)невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, спеціальними законодавчими нормами, що регламентують порядок здійснення медичного огляду військовослужбовців, передбачено, що направлення на такий огляд здійснюється прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище. При цьому, прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. Наведені положення передбачають право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Водночас, відповідачем під час розгляду цієї справи не надано належних та допустимих доказів щодо повідомлення позивача про розгляд рапортів, відмову чи задоволення таких у визначеному законом порядку, тобто не надано доказів прийняття відповідних управлінських рішень з приводу порушених у рапортах питань.

Оформлення та видачу направлення на проходження позивачем військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до військової служби відповідачем не здійснено, доказів зворотного матеріали справи не містять.

У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13 червня 2017 року у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13 грудня 2018 року у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази й надавши їм оцінку в сукупності з нормами законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що, незважаючи на вжиття позивачем всіх можливих і залежних від нього заходів спрямованих на отримання направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби його рапорти залишено без розгляду і вирішення, чим допущено протиправну бездіяльність та порушено права позивача.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлену бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не розгляду рапортів позивача та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 10.02.2026 №1 щодо оформлення та видачі направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби та прийняти відповідне рішення.

Водночас, враховуючи те, що рішення за результатами розгляду рапортів позивача від 10.02.2026 №1 відповідачем не приймалися, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо вирішення питання про направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності, адже, як вже зазначалось, відповідне направлення видається саме уповноваженою особою, зокрема, й за результатами розгляду відповідного рапорту. Відтак, в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 10.02.2026 №1 про видачу направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.02.2026 №1 про видачу направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби та прийняти рішення, з урахуванням встановлених обставин та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА