Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №460/21097/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2026 року м. Рівне№460/21097/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у звільненні позивача з військової частини, викладену у листі №1464/8050 від 24.10.2025;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно п.п. «г» п. 2 ч. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю – ОСОБА_2 , яка має інвалідність II групи;

- виключити позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 , провести виплати грошового забезпечення на день звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У жовтні 2025 року ним подано рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, відповідач листом №1464/8050 від 24.10.2025 відмовила у звільненні, посилаючись на те, що підстави звільнення військовослужбовця з військової служби не підтверджено документами, доданими до рапотру про звільнення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ним подано всі документи, передбачені законом для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Ухвалою суду від 18.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що подані позивачем документи не підтверджують належним чином обставин, які дають підстави для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Відповідач вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства для звільнення необхідно надати документи, які достовірно підтверджують факт постійного догляду, а також відсутність інших членів сім`ї, здатних здійснювати такий догляд. Надані позивачем документи, на думку відповідача, не містять відомостей про потребу саме у постійному догляді. Крім того, позивачем не подано доказів відсутності інших членів родини, які могли б забезпечити догляд за матір`ю, зокрема документів, що підтверджують інвалідність осіб першого ступеня споріднення, їх потребу у постійному догляді. У зв`язку з цим, командування військової частини діяло в межах наданих повноважень і правомірно відмовило у задоволенні рапорту позивача про звільнення зі служби.

Дослідивши обставини справи та доводи позову та відзиву на позов, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де обіймає посаду водія-маханіка евакуаційного відділення ВМТЗ НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

10.0.2025 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи.

До рапорту позивач долучив усі наявні документи, що підтверджують зазначені обставини, а саме: копію паспорта ОСОБА_2 , картку платника податків, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , довідка акту оглдяду МСЕК від 02.07.2009 №161116, акт від 23.10.2024 №82, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.07.2025, заяву ОСОБА_4 , заяву ОСОБА_5 .

Після подання рапорту позивач отримав лист від 24.10.2025 №1464/8050.

Як убачається зі змісту зазначеного листа, до рапорту позивачем не додано передбачених Переліком документів у Додатку 19:

1. Документи, що підтверджують інваліднсть осіб першого ступеня споріднення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , їх потребу у постійному догляді.

2. Висновки МСЕК та ЛКК закладу охорони здоров`я або витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067 про потребу вказаних осібпершого ступеня споріднення - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в постійному догляді.

3. Висновок МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067 про потребу в постіному догляді ОСОБА_2 .

У поданій до рапорту копії Висновку ЛКК №454 від 26.08.2024 висновок про потребу в постійному догляді ОСОБА_2 відсутній.

В копії довідки до акту огляду МСЕК серія РВН №161116 від 02.07.2009 вказано висновок про умови та характер праці: «Може працювати в спеціально створених умовах».

За наведених обставин підстави звільнення військовослужбовця з військової служби не підтверджено документами, доданими до рапорту про звільнення.

На підставі викладеного відповідачем прийнято рішення відмовити позвачу в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач не погодився з таким висновком та рішенням відповідача та звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє станом на дату розгляду справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначеноЗаконом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

За змістом п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, з наведених підстав військовослужбовець звільняється з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Тобто наявність матері з інвалідністю І групи чи ІІ групи не є самостійною підставою для звільнення з військової служби.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Підставою для такої відмови стало, як встановлено судом, слугувало ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п. 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 .05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170) передбачено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п`ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостоїстатті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Згідно з п. 12.9 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

У пункті 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятоюстатті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 25) у разі необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд:

для особи, яка зайнята доглядом,- документи, що підтверджують родинні зв`язки з цією особою, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067 соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу,за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

У статті 7 Закону України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV), у редакції, чинній на момент встановлення ОСОБА_2 групи інвалідності, передбачено, що інвалідність і ступінь втрати здоров`я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх хворих, інвалідів, дітей-інвалідів проводиться за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Залежно від ступеня розладу функцій організму та обмеження життєдіяльності особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності відносяться особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування. До підгрупи Б першої групи інвалідності відносяться особи з високим ступенем втрати здоров`я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я, відповідно до ст. 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції станом на дату висновку ЛКК №454):

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Верховний Суд у постанові від 30.05.2024 у справі № 140/8768/23 вказав, що лише для І групи інвалідності властиво, що така особа потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги. Тоді як, для осіб з ІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення зі збереженням здатності до самообслуговування, які не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі; для осіб з ІІІ групою інвалідності властиві функціональні порушення, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Відповідно до пунктів 24, 7, 8 і 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132, передбачено, що висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У п. 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.

Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Як було зазначено, у межах спірних правовідносинах, військовослужбовець хоче звільнитися з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати саме «постійний догляд» за матір`ю з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

У постанові від 11.04.2024 у справі № 420/16689/23 Верховний Суд зазначив, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

Також, Верховний Суд дійшов висновку про те, що медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.07.2009 серія РВН № 161116 за висновком якої ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності довічно, де вказано, що вона може працювати в спеціально створених умовах та рекомендовано лікування окуліста та висновок ЛКК від 26.08.2024 № 484 відповідно до якого ОСОБА_2 (мати позивача) за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги довічно.

Отже в наданих позивачем документах відсутні будь-які відомості, які б вказували на необхідність саме постійного догляду.

Суд звертає увагу, що поняття «стороння допомога» не є тотожним поняттю «постійний догляд», оскільки перше говорить про потребу у допомозі інших осіб для виконання окремих побутових функцій, а друге - про необхідність безперервного нагляду та допомоги через повну втрату здатності до самообслуговування. На переконання суду, особа, яка потребує сторонньої допомоги, може частково себе обслуговувати, але потребує підтримки (наприклад, приготування їжі, гігієна); водночас при потребі в постійному догляді людина повністю залежна від інших.

З огляду на відсутність у висновку, складеному ЛКК та МСЕК, інформації про необхідність постійного догляду, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про визнання відмови Військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби - немає.

Разом з тим суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, додавши до нього повний перелік документів, передбачених законодавством.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя С.М. Дуляницька