Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №440/1362/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1362/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у ненарахуванні та невиплаті Позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я, та у обчислені та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 2022 року по 20.11.2025, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року тобто 1762 грн;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше здійснених виплат;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої Позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та з врахуванням раніше здійснених виплат;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу індексації грошового забезпечення з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої Позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та з врахуванням раніше здійснених виплат;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату Позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої Позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, індексації грошового забезпечення, та з врахуванням раніше здійснених виплат;

- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення Позивачу, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за періоди:

- з 01.04.2022 року по 31.12.2022 року включно встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (2 481,00 грн);

- 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно встановленого станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2684,00 грн);

- 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно встановленого станом на 01.01.2024 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028,00 грн);

- 01.01.2025 року по 06.02.2025 року включно встановленого станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028,00 грн);

на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», та провести виплату з урахуванням раніше сплачених коштів.

Позовні вимоги по суті мотивовані тим, що відповідач протиправно з 01.04.2022 по 06.02.2025 розраховував та виплачував грошове забезпечення (з урахуванням усіх його складових, що підлягали до виплати) позивачу із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі. Також позивач вважає, що має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованих із місячного грошового забезпечення, що включає щомісячну додаткову грошову винагороду, сплачену позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Крім того, позивач не погоджується із діями відповідача, які полягають у ненарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1362/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.02.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що законодавцем були виправлені правові колізії, допущені в питаннях розрахунку величини для визначення посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб. Як вбачається із матеріалів справи Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно отримував всі належні йому виплати у повному обсязі відповідно до чинного законодавства. Тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні розрахунку його посадового окладу, окладу за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення порушені. Щодо позовної вимоги про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, слід зазначити, що у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №336 від 20.11.2025 ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до постанови КМУ №460 від 17.09.2014 за період з 01.03.2022 по 30.06.2025, у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби. Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, слід зазначити, що у відповідності до п. 7 розділу XXIV наказу МОУ №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Про що відповідно щорічно видається окреме доручення Міністра оборони України з визначеними випадками та умовами для виплати матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення. Також пунктом 9 даного розділу та наказу МОУ №260 визначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги, відповідно в документообігу військової частини НОМЕР_1 відсутні рапорти ОСОБА_1 з проханням щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у спірний період, що не заперечується сторонами.

Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2022 №43 у зв?язку з введенням в дію Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" наказано вважати таким, що прибули до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з метою призову на військову службу по мобілізації та у відповідності до наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 постанови Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002, наказу Міністра оборони України №232 від 29.04.2016, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Наказано вважати такими, що приступили до виконання обов?язків на відповідних посадах, поставити на всі види забезпечення нижчепойменований особовий склад, а саме: старшого сержанта ОСОБА_1 , командира 1 бойової машини 1 взводу протитанкових керованих ракет 4 батареї протитанкових керованих ракет. Забезпечити триразовим харчуванням. Підстава: п.п. "н" п. 1 норми №1 загальновійськової згідно Постанови КМУ №426 від 29.03.2002.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2025 №336 військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації головного старшину ОСОБА_1 , командира 2 зенітного кулеметного відділення 2 зенітного кулеметного взводу зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 Сухопутних військ Збройних Сил України №102-РС від "14" листопада 2025 року з військової служби за призовом по мобілізації у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров?я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасову непридатність до військової служи з переоглядом через 6-12 місяців), пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" (зі змінами), наказано вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; до оперативного резерву військової частини НОМЕР_1 не зараховувати; з 20.11.2025 виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняти з усіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 20.11.2025 становить: календарна - 07 роки 10 місяців 24 дні, пільгова - 03 років 11 місяців 20 днів, загальна - 11 роки 10 місяців 14 дні. Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 489% від посадового окладу по день звільнення, щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та вислугу років. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використано 25 (двадцять п?ять) діб. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використано 5 (п?ять) діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використано 15 (п?ятнадцять) діб. Щорічна основна відпустка за 2025 рік використано 30 (тридцять) діб. Наказано відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 25 (двадцять п?ять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 5 (п`ять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та за 15 (п`ятнадцять) діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Відпустка за сімейними обставинами у 2025 році не надавалася. Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань за 2025 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08 червня 2018 року №260, не надавалася. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 за період з "01" березня 2022 по "30" квітня 2025 року, у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення. Наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки (ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") за 56 діб. Постійним або службовим житлом не забезпечувався.

На звернення щодо перерахунку грошового забезпечення листом від 17.12.2025 №1520 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що за частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Кабінет Міністрів України Постановою №704 затвердив серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). Згідно з пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У додатку 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У пункті 4 Постанови №704 у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови №103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 1 січня внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103. Також примітки до додатку 1 до Постанови №704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, оскільки акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим, постановою КМУ від 12.05.2023 №481 (яка набрала чинності 20.05.2023) внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Також зазначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 32 правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, дія нормативно-правового акта поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування. Правовою позицією постанови Верховного Суду України від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а встановлено, що згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018. Таким чином, були виправлені правові колізії, допущені в питаннях розрахунку величини для визначення посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб. Враховуючи зазначене та вимоги заяви ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до вищезазначеного отримував всі належні виплати у повному обсязі відповідно до чинного законодавства. Тому відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення заявника.

Позивач вважає, що йому протиправно з 01.04.2022 по 06.02.2025 відповідач розраховував та виплачував грошове забезпечення (з урахуванням усіх його складових, що підлягали до виплати) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн), поряд з цим, вважає, що має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахованих із місячного грошового забезпечення, що включає щомісячну додаткову грошову винагороду, сплачену позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також не погоджується із діями відповідача, які полягають у ненарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Тобто на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

А отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, згідно із якого внесено зміни до вказаного вище пункту 4 Постанови № 704.

Тобто, з 29.01.2020, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, а саме: для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1,12,13,14.

У подальшому 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481, якою внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Суд враховує, що Закон України від 05.10.2000 №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під “умовами” слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Відтак, зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно, не містять.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

У постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 Верховний Суд виклав такі висновки щодо застосування норм права:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

При розрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період був врахований розмір прожиткового мінімуму в сумі 1762 грн.

Разом з тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №1082-IX встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень.

Cтаттею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень;

Cтаттею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривня;

Cтаттею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.

Cтаттею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 гривні

Починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.

Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із законами України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру винагороди за службу військовослужбовця.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня відповідного року.

Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі №640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №420/18318/23 дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з 29.01.2020 до 19.05.2023 нарахування та виплата грошового забезпечення повинна здійснюватися з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас, суд одночасно враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2, 6 статті 57 Закону України “Про правотворчу діяльність” встановлено, що дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії.

У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.

Таким чином, починаючи виключно з 18.06.2025 діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

За викладених обставин, враховуючи межі заявленого періоду позовних вимог (з 01.04.2022 по 06.02.2025) лише дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 01.04.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, є протиправними.

При цьому, такі дії своєю чергою призвели до неправильного обчислення усіх виплачених позивачу у вказаному періоді складових грошового забезпечення, розмір яких залежав від розміру посадового окладу.

Так, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2026 №246 підтверджено, що позивачу у липні 2022 року нарахована та сплачена грошова допомога на оздоровлення.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для часткового задоволення позову позивача у цій частині шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (за вирахуванням фактично сплачених сум) розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, встановленого на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та множення цих показників на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше сплачених сум.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині, що стосуються нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:

50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби:

за станом здоров`я;

за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);

які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;

у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовослужбовцям військової служби за призовом осіб офіцерського складу одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується у разі звільнення з військової служби з таких підстав, зокрема, за станом здоров`я.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Водночас, пунктом 4 розділу ХХХІІ Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.

Згідно з пунктом 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи, згідно наказів про прийняття на військову службу та про звільнення позивача з військової служби останній був призваний на військову службу за призовом по мобілізації.

За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2025 №336 вислуга років у Збройних Силах України станом на 20.11.2025 військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації головного старшина ОСОБА_1 становить: календарна - 07 роки 10 місяців 24 дні, пільгова - 03 років 11 місяців 20 днів, загальна - 11 роки 10 місяців 14 дні.

При цьому, наказом від 20.11.2025 №336 також наказано виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 за період з "01" березня 2022 по "30" квітня 2025 року, у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення.

Вказане в повній мірі відповідає положенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку №260 та постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, а тому у спірному випадку у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби як військовослужбовцю який звільнився з військової служби за станом здоров`я на підставі приписів статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та з врахуванням раніше здійснених виплат, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки як зазначено у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2025 №336 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.06.2018 №260, ОСОБА_1 не надавалася.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та з врахуванням раніше здійснених виплат, cуд, враховуючи відсутність у матеріалах справи будь-яких документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати позивачу такої додаткової винагороди, доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість таких позовних вимог, та як наслідок, про відмову у їх задоволенні.

Аналогічно суд не вбачає підстав й для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, сплаченої позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, індексації грошового забезпечення, та з врахуванням раніше здійснених виплат, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати позивачу на момент його звільнення відповідних додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (за вирахуванням фактично сплачених сум) розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, встановленого на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та множення цих показників на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше сплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко