Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 21 квітня 2026 р.
Справа: №160/3860/26
Суддя: Кучма Костянтин Сергійович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2026 рокуСправа №160/3860/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 року із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, та з урахуванням постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та на час звернення до суду виключений зі списків особового складу вказаної військової частини. У період проходження військової служби позивачу не було виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 року. На звернення представника позивача про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення відповідач інформації не надав. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 індексації грошового забезпечення з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, та з урахуванням постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів". Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також цією ухвалою було зобов`язано відповідача надати картки особового рахунку позивача за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 року, довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 року (з урахуванням всіх складових, зокрема надбавок, додаткових виплат, тощо), інформацію та належним чином завірені копії документів щодо розміру посадового окладу та окладу за його військовим званням за період з 25.06.2005 року по 07.12.2011 року із зазначенням розміру прожиткового мінімуму, який був використаний для нарахування та виплати.
На виконання вимог ухвали суду 17.03.2026 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що в даному випадку відсутні підстави для визнання бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправною, оскільки військова частина, відповідно до Інструкції №260 виконувала роз?яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Згідно із вказівкою Департаменту фінансів МОУ грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення з років введення вказаних виплат до лютого 2020 року нараховувалась по розрахунково-платіжним відомостям форма №15. Розрахунково-платіжні відомості форма № 15 по нарахуванню індексації грошового забезпечення за 2003 - 2015 роки знищенні встановленим порядком по строкам зберігання (згідно із ст.1011 наказу Міністра оборони України від 17.06.2013 №404 "Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України, із зазначенням строків зберігання" строк зберігання 3 роки). У зв?язку з вищезазначеним надати інформації стосовно нарахованої індексації грошового забезпечення позивачу є неможливим. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.12.2011 р. №279 капітана ОСОБА_1 з 07 грудня 2011 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
25.12.2025 представник позивача звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразових виплат (грошової допомоги на оздоровлення. матеріальної допомога для соціально-побутових питань та інших), які він отримував за період військової служби з 01.01.2010 року по 07.12.2011 року з розрахунку грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії. Нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2008 року по 07.12.2011 року застосуванням місяця - січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін з розрахунку індексації грошового забезпечення, без урахування відрахувань податків та зборів. Надати довідки про отримане позивачем грошове забезпечення з розбивкою по його складових (видах оплати) за періоди з 01.01.2008 року по 07.12.2011 року із обов?язковим зазначенням тарифного розряду та довідку про розмір виплаченої додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року. А також надати довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2008 року по 07.12.2011 рік із обов?язковим зазначенням базового місяця нарахування індексацї.
Відповідь на зазначений адвокатський запит в матеріалах справи відсутня.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст.6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III (далі Закон №2017-III) індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Обов`язковою умовою проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця є наявність перевищення індексу споживчих цін.
Так, у спірний період з 01.02.2005 по 31.01.2014, за який позивач просить здійснити нарахування та виплату індексації, діяв Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", в редакції статті 4 наступного змісту: індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Таким чином, у спірний період нарахування індексації здійснювалось лише у випадку перевищення індексу споживчих цін більше 101 відсотка.
Згідно із інформацією Держстату України про індекси споживчих цін за 2005 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2005/):
- індекс споживчих цін у лютому 2005 року склав 101,0;
- індекс споживчих цін у березні 2005 року склав 101,6;
- індекс споживчих цін у квітні 2005 року склав 100,7;
- індекс споживчих цін у травні 2005 року склав 100,6;
- індекс споживчих цін у червні 2005 року склав 100,6;
- індекс споживчих цін у липні 2005 року склав 100,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2005 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2005 року склав 100,4;
- індекс споживчих цін у жовтні 2005 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у листопаді 2005 року склав 101,2;
- індекс споживчих цін у грудні 2005 року склав 100,9.
Відповідно до інформації Держстату України про індекси споживчих цін за 2006 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2006/):
- індекс споживчих цін у січні 2006 року склав 101,2;
- індекс споживчих цін у лютому 2006 року склав 101,8;
- індекс споживчих цін у березні 2006 року склав 99,7;
- індекс споживчих цін у квітні 2006 року склав 99,6;
- індекс споживчих цін у травні 2006 року склав 100,5;
- індекс споживчих цін у червні 2006 року склав 100,1;
- індекс споживчих цін у липні 2006 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у серпні 2006 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2006 року склав 102,0;
- індекс споживчих цін у жовтні 2006 року склав 102,6;
- індекс споживчих цін у листопаді 2006 року склав 101,8;
- індекс споживчих цін у грудні 2006 року склав 100,9.
Згідно із інформацією Держстату України про індекси споживчих цін за 2007 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2007/):
- індекс споживчих цін у січні 2007 року склав 100,5;
- індекс споживчих цін у лютому 2007 року склав 100,6;
- індекс споживчих цін у березні 2007 року склав 100,2;
- індекс споживчих цін у квітні 2007 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у травні 2007 року склав 100,6;
- індекс споживчих цін у червні 2007 року склав 102,2;
- індекс споживчих цін у липні 2007 року склав 101,4;
- індекс споживчих цін у серпні 2007 року склав 100,6;
- індекс споживчих цін у вересні 2007 року склав 102,2;
- індекс споживчих цін у жовтні 2007 року склав 102,9;
- індекс споживчих цін у листопаді 2007 року склав 102,2;
- індекс споживчих цін у грудні 2007 року склав 102,1.
Відповідно до інформації Держстату України про індекси споживчих цін за 2008 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2008/):
- індекс споживчих цін у січні 2008 року склав 102,9;
- індекс споживчих цін у лютому 2008 року склав 102,7;
- індекс споживчих цін у березні 2008 року склав 103,8;
- індекс споживчих цін у квітні 2008 року склав 103,1;
- індекс споживчих цін у травні 2008 року склав 101,3;
- індекс споживчих цін у червні 2008 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у липні 2008 року склав 99,5;
- індекс споживчих цін у серпні 2008 року склав 99,9;
- індекс споживчих цін у вересні 2008 року склав 101,1;
- індекс споживчих цін у жовтні 2008 року склав 101,7;
- індекс споживчих цін у листопаді 2008 року склав 101,5;
- індекс споживчих цін у грудні 2008 року склав 102,1.
Згідно із інформації Держстату України про індекси споживчих цін за 2009 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2009/):
- індекс споживчих цін у січні 2009 року склав 102,9;
- індекс споживчих цін у лютому 2009 року склав 101,5;
- індекс споживчих цін у березні 2009 року склав 101,4;
- індекс споживчих цін у квітні 2009 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у травні 2009 року склав 100,5;
- індекс споживчих цін у червні 2009 року склав 101,1;
- індекс споживчих цін у липні 2009 року склав 99,9;
- індекс споживчих цін у серпні 2009 року склав 99,8;
- індекс споживчих цін у вересні 2009 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у жовтні 2009 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у листопаді 2009 року склав 101,1;
- індекс споживчих цін у грудні 2009 року склав 100,9.
Відповідно до інформації Держстату України про індекси споживчих цін за 2010 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2010/):
- індекс споживчих цін у січні 2010 року склав 101,8;
- індекс споживчих цін у лютому 2010 року склав 101,9;
- індекс споживчих цін у березні 2010 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у квітні 2010 року склав 99,7;
- індекс споживчих цін у травні 2010 року склав 99,4;
- індекс споживчих цін у червні 2010 року склав 99,6;
- індекс споживчих цін у липні 2010 року склав 99,8;
- індекс споживчих цін у серпні 2010 року склав 101,2;
- індекс споживчих цін у вересні 2010 року склав 102,9;
- індекс споживчих цін у жовтні 2010 року склав 100,5;
- індекс споживчих цін у листопаді 2010 року склав 100,3;
- індекс споживчих цін у грудні 2010 року склав 100,8.
Згідно із інформацією Держстату України про індекси споживчих цін за 2011 рік (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2011/):
- індекс споживчих цін у січні 2011 року склав 101,0;
- індекс споживчих цін у лютому 2011 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у березні 2011 року склав 101,4;
- індекс споживчих цін у квітні 2011 року склав 101,3;
- індекс споживчих цін у травні 2011 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у червні 2011 року склав 100,4;
- індекс споживчих цін у липні 2011 року склав 98,7;
- індекс споживчих цін у серпні 2011 року склав 99,6;
- індекс споживчих цін у вересні 2011 року склав 100,1;
- індекс споживчих цін у жовтні 2011 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у листопаді 2011 року склав 100,1;
- індекс споживчих цін у грудні 2011 року склав 100,2.
Аналізуючи наведену інформацію, викладену у відкритих статистичних даних Міністерства фінансів України, судом встановлено, що у період з 25.06.2005 по 07.12.2011, за який позивач просить здійснити нарахування та виплату індексації, не за кожний місяць його грошове забезпечення підлягало індексації, оскільки індекс споживчих цін перевищував поріг індексації лише у деяких періодах.
Так, наприклад, в оскаржувані роки лише декілька місяців на рік індекс споживчих цін перевищував поріг індексації.
Однак, позивач в позовній заяві не звертає уваги на відповідний факт та обґрунтовує позовні вимоги лише доводами про необхідність виплати йому індексації за весь період служби, без врахування специфіки виплати індексації та наявних в державі умов для виникнення у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити індексацію.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ "Про підвищення грошового забезпечення деяких категорій військовослужбовців та інших осіб" від 12.03.2005 №193, встановлено підвищення окладів військовослужбовців з 01.02.2005 на 200 відсотків.
Постановою КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до постанови №1294.
Отже, за період служби позивача його грошовий оклад підлягав неодноразовому збільшенню та виплаті у розмірі 200 відсотків, однак ним в позовній заяві про вказаний факт не зазначено.
При прийнятті рішення, суд звертає увагу, що позивач жодного разу з моменту звільнення зі служби до моменту звернення через представника із запитами про надання документів, не звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату індексації, а військова частина, в свою чергу, жодного разу не відмовляла позивачу у такій виплаті через відсутність звернення.
Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року у справі №924/233/18 зазначив, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справ.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У постанові від 16.07.2020 у справі № 826/13664/18 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої відсутність порушених прав та інтересів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, адже завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист та відновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів особи, чого не можливо досягти без підтвердження (доведення) реальних фактів порушення прав, свобод чи інтересів позивача, або осіб в інтересах яких він звертається з позовом до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).
Як вже зазначалось судом вище, згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Постановою КМУ від 17 березня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
За змістом абз.2 п.1-1 Порядку №1078 (в редакції, до 01.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Згідно із абз.1 п.5 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 13.02.2014) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Відтак, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття базовий місяць. Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Як встановлено судом починаючи з 2003 р. по 2015 р. разові відомості, в яких нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення були знищені відповідно до наказу МОУ №404 17.06.2013 року.
Водночас позивач не надав доказів того, що індексація грошового забезпечення у 25.06.2005 р. по 07.12.2011 р. йому не була нарахована та виплачена.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт нарахування не в повному обсязі позивачу індексації за період з 25.06.2005 р. по 07.12.2011 р. У суду відсутні сумніви щодо правильності застосування вказаного базового місяця при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, оскільки до 01.12.2015 базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь якої її постійної складової, отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач ані вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, а ні підтвердив належними доказами наявність порушеного права.
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із ст.139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua