Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №160/31744/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Справа № 160/31744/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВЛК при

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними, скасування довідки, наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати:

* довідку військово-лікарської комісії № 2025-1002-2107-5318-0 від 02.10.2025 року щодо визнання позивача придатним до військової служби;

* наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» у частині, що стосується позивача;

* наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосується позивача, про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до особового складу військової частини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу Військової частини та звільнити з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у травні 2024 року позивач направляв до ТЦК заяву про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну службу, оскільки в 2024 році був священноcлужителем, яку розглянуто не було, крім того, з 20.01.2025 р. позивач є пастором Релігійної організації «Релігійна громада Євангельська християнська церква «Христа Спасителя» у селі Благовіщенка». Наприкінці вересня 2025 року позивачу стало відомо, що він перебуває у розшуку ТЦК, з огляду на що, він прибув до ТЦК з метою з`ясування причин розшуку, після чого позивач пройшов ВЛК, за наслідком якого позивача призвано на військову службу та зараховано до складу військової частини. Позивач вважає такі дії протиправним, оскільки виконання позивачем військового обов`язку повинно бути замінено альтернативною (невійськовою) службою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Златіну С.В.

05.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та зобов`язано відповідача надати суду: копію довідки про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби, копію наказу відповідача про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, копію наказу військової частини про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини (за наявності). Запропоновано позивачу надати суду: копію довідки про проходження позивачем військової служби від час мобілізації або копію військово-облікового документу; інформацію про військову частину, у якій проходить військову службу позивача (найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ, засоби зв`язку, наявність або відсутність електронного кабінету); копію наказу військової частини про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини

24.12.2025 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

09.01.2026 року відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду №122д та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Дєєву М.В.

15.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду постановлено прийняти до провадження адміністративну справу №160/31744/25; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог; заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідачів задовольнити; залучити до участі у справі в якості співвідповідачів ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та Військову частину НОМЕР_1 ; витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» у частині, що стосується ОСОБА_1 та матеріали особової справи ОСОБА_1 ; витребувати у Військової частини НОМЕР_1 наказ про зарахування позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

19.01.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли витребувані докази та відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки, ВЛК визнала позивача придатним до військової служби, тому видання 03.10.2025 року відповідачем наказу № 1569 «Про призов військовозобов`язаних та резервісті на військову службу під час мобілізації, на особливий період» щодо позивача є правомірним.

04.02.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшли витребувані докази та відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини, при цьому, відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з огляду на що, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу є правомірним.

10.02.2026 року від позивача надійшов уточнений позов, ідентичний до того, який надійшов до суду 24.12.2025 року, та який ухвалою суду від 15.01.2026 року було прийнято до розгляду.

13.02.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки перевірка рішення постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК,а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

27.03.2026 року від позивача надійшли додаткові докази.

22.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи до 22.04.2026 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2024 року засобами поштового зв`язку позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну службу, оскільки позивач був священнослужителем.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є керівником Релігійної організації "Релігійна громада Євангельська християнська церква "Христа Спасителя" у селі Благовіщенка" (код ЄДРПОУ 45692967), юридичну особу якої зареєстровано 20.01.2025 року.

02.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідності до п. 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, позивачу було сформовано в електронній формі направлення на військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження медичного огляду, після чого позивача було знову взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно довідки від 02.10.2025 № 2025-1002-2107-5318-0 військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_9 02.10.2025 року визнала позивача придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 03.10.2025 року № 1569 «Про призов військовозобов`язаних та резервісті на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивач з 03.10.2025 призваний відповідно до мобілізаційного призначення і направлений до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 №288 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Позивач вважає зазначені вище довідку ВЛК, накази про призов та зарахування до складу військової частини протиправними, оскільки у травні 2024 року направляв до ТЦК заяву про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну службу, з огляду на те, що був священноcлужителем, крім того, з 20.01.2025 р. позивач є керівником Релігійної організації «Релігійна громада Євангельська християнська церква «Христа Спасителя» у селі Благовіщенка».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, з 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Одночасно, ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 65/2022 Про загальну мобілізацію, затвердженого Законом України від 3 березня 2022 р. № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження військової служби, регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок.

Відповідно до ст. 1 ч. 4, 5 цього Закону, громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу, він визначає організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

Стаття 1 ч. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначає, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (ст. 2 Закону України Про альтернативну (невійськову) службу).

Позивач посилається на те, що у травні 2024 року направляв до ТЦК заяву про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну службу, з огляду на те, що був священноcлужителем, крім того, з 20.01.2025 р. позивач є керівником Релігійної організації «Релігійна громада Євангельська християнська церква «Христа Спасителя» у селі Благовіщенка».

Згідно з ст. 23 ч. 1 п. 24 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Як прямо слідує із ст. 1 ч. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», альтернативна служба запроваджується виключно замість проходження строкової військової служби, тоді як по суті позивач просить надати йому відстрочку від призову під час мобілізації на особливий період.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає можливості заміни військової служби на альтернативну (невійськову) службу під час мобілізації в особливий період.

Більше того, ст. 1 ч. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» закріплює, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що діючим законодавством передбачена можливість заміни строкової військової служби на альтернативну (невійськову) службу, однак заміна призову за мобілізацією під час дії воєнного стану на альтернативну (невійськову) службу, жодним законом не передбачена.

За правилами ст. 242 ч. 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2025 р. у справі № 573/406/24 суд дійшов наступних висновків.

Суд вже неодноразово зазначав, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, тобто заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, цим Законом не встановлена.

Тобто Україна запровадила альтернативи військовій службі у мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов`язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку російської федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.

Україна як держава веде облік осіб, які є військовозобов`язаними, і здійснює стратегічне планування оборонних операцій з урахуванням інформації про кількість осіб, які перебувають на такому обліку та можуть у разі загрози державності під час війни бути залучені до оборони держави.

Суд вважає, що призов за мобілізацією може зумовлювати виконання військового обов`язку не лише в бойовій обстановці, але може бути пов`язаний з іншими видами несення цієї служби (як от будівництво укріплень, вивезення поранених, ремонт техніки тощо)...

Під час мобілізації військовозобов`язаних можливість проходження альтернативної служби виключається, оскільки сама по собі мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення іншої держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними, скасування довідки, наказів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв