Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №160/2225/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: медико-соціальної експертизи

Дата: 09 квітня 2026 р.

Справа: №160/2225/26

Суддя: Олійник Віктор Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 рокуСправа №160/2225/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 24.07.2025. щодо переведення моєї безстрокової інвалідності II групи на строкову;

зобов`язати відповідача відновити мені інвалідність II групи безстроково, пов`язану з аварією на ЧАЕС, починаючи з 26.09.2024;

зобов`язати відповідача направити відповідні відомості до Пенсійного фонду України для поновлення пенсійних виплат.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи безстроково, захворювання пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №661507 від 27.09.2024 року, в якій зазначено, що дата чергового огляду не потребує визначення, та експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 08.07.2024 року №600.

08 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримала витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.07.2025, прийнятого Центром оцінювання функціонального стану особи, яким інвалідність II групи було встановлено строком на один рік з 26.09.2024 з подальшим переоглядом 26.08.2025.

Із витягу з рішення стало відомо, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК була ініційована на підставі листа Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року в межах кримінального провадження №62024000000000923 від 21.10.2024 року.

Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0307-8/69666 від 13.08.2025 року позивачеві повідомлено, що з 01.09.2025 року ОСОБА_1 буде припинено виплату пенсії по інвалідності ІІ групи.

10.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» зі скаргою, в якій просила переглянути рішення щодо встановлення інвалідності та встановити безстрокову інвалідність ІІ групи, враховуючи незворотний характер стану здоров`я та постійні обмеження повсякденного функціонування (накладна АТ "Укрпошта" №1001400642559 від 10.09.2025 року), згідно відстеження накладної, вручена одержувачу 12.09.2025 року.

Станом на дату звернення до суду, відповіді від відповідача не надходило.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 24.07.2025 року щодо переведення безстрокової інвалідності II групи на строкову, оскільки вказане рішення було прийнято без огляду особи, без отримання від особи будь-яких пояснень, без урахування незворотного характеру захворювання, а також без врахування причинного зв`язку інвалідності з аварією на ЧАЕС, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/2225/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

09.02.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

10.02.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

26.02.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання цього Рішення РНБО Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та від 08 листопада 2024 р. № 1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

ЦМСЕК МОЗ України було передано всі нерозглянуті матеріали та справи за запитами правоохоронних органів до Центру оцінювання функціонального стану особи для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року.

Аналогічні норми передбачені пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно з яким, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

З огляду на вказані обставини, з урахуванням листа Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 до якого долучено постанову по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, в якій визначено:

Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами:

Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: ОСОБА_1 .

У пункті 4 постанови попереджено ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового розслідування, передбачену ст. 387 КК України.

У період з 24.07.2025 по 24.07.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи здійснено перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи ОСОБА_1 було встановлено, за представленими медичними документами основна онкологічна патологія та наслідки комбінованого лікування призводять до важких функціональних порушень та обмеження функціонування. Є особою з інвалідністю ІІ групи захворювання пов`язане в впливом аварії на ЧАЕС терміном на один рік 26.09.2024 р. з подальшим переоглядом 26.08.2025р. Підстава: Наказ Кабміна України №1317 від 03.12.2009р.

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, рішення про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 було законно та обґрунтовано скасовано експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи, що оформлено у вигляді:

- протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО-17013 від 24.07.2025;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО-17013 від 24.07.2025.

На думку представника відповідача, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи ОСОБА_1 на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

02.03.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає, що доводи відповідача не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 рішенням медико-соціальної експертної комісії, оформленим актом огляду МСЕК №3005/14 від 27.09.2024, встановлено:

- інвалідність ІІ групи з 26.09.2024 року;

- причина інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС;

- інвалідність встановлена безстроково;

- переогляд не потребується.

Додатково вказане підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №661507 від 27.09.2024.

Оскаржуваним рішенням від 24.07.2025 року №ЦО-17013 експертна команда фактично підтвердила наявність у ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи та її зв`язок із впливом аварії на ЧАЕС.

У витягу з рішення зазначено:

"За представленими медичними документами основна онкологічна патологія та наслідки комбінованого лікування призводять до важких функціональних порушень та обмеження функціонування."

Таким чином зі змісту рішення вбачається, що відповідач фактично визнав:

- наявність важких функціональних порушень;

- наявність інвалідності ІІ групи;

- причинний зв`язок із аварією на ЧАЕС.

Отже, медичні підстави встановлення інвалідності відповідачем не заперечуються.

Щодо зміни строку інвалідності без належного обґрунтування, представник зазначив.

Основним предметом спору є зміна строку встановлення інвалідності.

Первинним рішенням медико-соціальної експертної комісії інвалідність встановлена безстроково.

Оскаржуваним рішенням інвалідність встановлена строком на один рік.

При цьому:

- медичні підстави залишилися незмінними;

- характер захворювання не змінився;

- важкі функціональні порушення підтверджені відповідачем.

У витягу з рішення відсутні мотиви зміни безстрокової інвалідності на строкову.

Крім того, не наведено:

- обґрунтування необхідності переогляду;

- пояснення зміни строку;

- медичних висновків щодо можливості покращення стану здоров`я;

- підстав скасування безстрокового характеру інвалідності.

Відсутність мотивів прийняття рішення унеможливлює перевірку його законності та свідчить про порушення принципу обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

Крім того, відсутність належного мотивування рішення свідчить про його формальний характер.

Фактично рішення містить лише констатацію наявності інвалідності без пояснення причин зміни її строку.

Оскаржуваним рішенням фактично змінено раніше прийняте рішення медико-соціальної експертної комісії щодо безстрокового встановлення інвалідності.

У випадку зміни раніше прийнятого рішення суб`єкт владних повноважень зобов`язаний навести належне та переконливе обґрунтування причин такого рішення.

Однак, у наявному витягу з рішення відсутні мотиви, які б пояснювали необхідність зміни безстрокового характеру інвалідності на строковий.

Отже, відповідачем не доведено правомірність зміни безстрокового характеру інвалідності ОСОБА_1 .

Щодо підстав проведення перевірки, представник зазначив.

Як зазначено у витягу з рішення, перевірка була ініційована на підставі листа органу досудового розслідування від 31.01.2025 року в межах кримінального провадження.

Водночас, сама по собі наявність кримінального провадження не є підставою для зміни строку інвалідності.

Матеріали справи не містять відомостей про встановлення будь-яких порушень з боку ОСОБА_1 .

Проаналізувавши викладене, представник позивача вважає, що не встановлено: недостовірності медичних документів; помилковості висновків МСЕК; неправомірності первинного рішення.

Фактично рішення прийнято без встановлення обставин, які б свідчили про необхідність зміни безстрокового характеру інвалідності.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

26 вересня 2024 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи безстроково, захворювання пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №661507 від 27.09.2024 року.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №661507 від 27.09.2024 року вбачається наступне:

- Дата чергового огляду не потребує визначення.

- Група інвалідності - друга з 26.09.2024 захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС;

- Інвалідність встановлено безстроково.

30.10.2024 року ОСОБА_1 отримала посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 .

18.12.2024 року ОСОБА_1 отримала пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що перевірка обґрунтованості попереднього рішення МСЕК була ініційована на підставі листа Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року в межах кримінального провадження №62024000000000923 від 21.10.2024 року.

У період з 24.07.2025 по 24.07.2025 року експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи здійснено перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

Враховуючи вищезазначене, попереднє рішення №3005/14 від 26.09.2024 року про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 скасовано експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та оформлено у вигляді:

10.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» зі скаргою, в якій просила переглянути рішення щодо встановлення інвалідності та встановити безстрокову інвалідність ІІ групи, враховуючи незворотний характер стану здоров`я та постійні обмеження повсякденного функціонування (накладна АТ "Укрпошта" №1001400642559 від 10.09.2025 року), згідно відстеження накладної остання вручена одержувачу 12.09.2025 року.

Станом на дату звернення до суду, відповіді від відповідача не надходило.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №875-ХІІ (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 6 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06 жовтня 2015 року №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням наведеним в абзаці 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).

У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів", що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення РНБО від 22 жовтня 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 "Питання медико-соціальної експертизи".

Законом України від 19 грудня 2024 року №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до абзацу 1-6 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX встановлено, що:

особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;

документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;

особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15 листопада 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзацу 8 пункту 3 Постанови №1338 документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Згідно з абзацом 10 пункту 3 Постанови №1338, особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Відповідно до абзацу 15 пункту 3 Постанови №1338, до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать: особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації; особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Пункт 48 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачає, що повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

При цьому, відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Отже, з наведеного правового врегулювання вбачається, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності, а рішення, прийняті МСЕК, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій.

При цьому, особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи лише за власним бажанням або за рішенням суду.

Центр оцінювання функціонального стану особи може проводити перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, виключно на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних (як передбачає підпункт 2 пункт 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (як передбачає абзац 9 пункт 13 Положення №1317).

При цьому, оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

З огляду на вказані обставини, з урахуванням листа Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, до якого долучено постанову по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, якою визначено:

Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами:

Суд враховує, що в період з 24.07.2025 по 24.07.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи здійснено перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці.

За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи ОСОБА_1 було встановлено: за представленими медичними документами основна онкологічна патологія та наслідки комбінованого лікування призводять до важких функціональних порушень та обмеження функціонування. Є особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС терміном на один рік 26.09.2024 р. з подальшим переоглядом 26.08.2025 р. Підстава: Наказ Кабміна України №1317 від 03.12.2009 р.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Тобто, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями.

В даному випадку відповідач фактично погодився з попередніми висновками МСЕК, але визначив, що питання щодо підтвердження інвалідності позивача має вирішуватись з подальшим переоглядом, а не безстроково.

Суд вважає, що вказане питання повністю знаходиться в компетенції відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення медико-експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.07.2025 року.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки судом відмовлено в задоволенні основної вимоги, похідні позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua