Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №140/16211/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16211/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій щодо надання формальної та необґрунтованої відповіді на звернення, та зобов`язання здійснити повторний, повний та об`єктивний розгляд звернення з наданням мотивованої письмової відповіді відповідно до вимог законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою щодо порушення права на інформацію, неналежного реагування на звернення та відсутності ефективного парламентського контролю.

У відповідь на звернення отримав лист № К-69884/3/25-н, підписаний Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який: має формальний характер; не містить аналізу доводів звернення; не містить мотивованої правової оцінки наведених фактів; не відповідає вимогам повноти, об`єктивності та добросовісності. Фактично відповідач обмежився формальною відпискою, що свідчить про неналежне виконання покладених законом повноважень.

Позивач вказує, що надана відповідь: не відповідає стандарту належного адміністративного реагування; не забезпечує ефективного парламентського контролю; не виконує функцію захисту порушених прав, а лише імітує її. Таким чином, дії відповідача позивач вважає протиправними.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 20).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 23-34) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні.

Вказує, що під час опрацювання скарг позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, надавши роз`яснення законодавства. Складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень відповідача. Позивач не надав доказів реального порушення прав та інтересів, а лише висловив незгоду зі змістом відповідей, викладених у листах від 04.11.2025 № 93894.4/К-65491.3/25/53, від 09.12.2025 № 105025.4/К-69884.3/25/53.

Позивач подав заперечення на відзив (а. с. 62-63). Стверджує, що надана відповідь є суто формальною та не містить правового аналізу порушень, на які вказував. Відповідач проігнорував суть скарги щодо невиконання судового рішення у справі № 140/7498/22, обмежившись загальними фразами. Відмова відповідача від здійснення реального контролю за виконанням рішення суду, що набрало законної сили, є ухиленням від виконання своїх прямих функцій. Позиція відповідача, викладена у відзиві, фактично легітимізує бездіяльність ПФУ та позбавляє права на ефективний засіб юридичного захисту.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 24.10.2025 позивач звернувся до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Шкльоди К.О. із скаргою, у якій просив провести перевірку дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) щодо порушення права на доступ до публічної інформації, зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області надати повну відповідь, у разі встановлення порушень – вжити заходів реагування (а. с. 35-36). До скарги надано копію запиту на інформацію та лист ГУ ПФУ у Волинській області від 08.10.2025 (а. с. 37-39).

Листом від 04.11.2025 № 93894.4/К-65491.3/25/53 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для вжиття заходів реагування (а. с. 46-47).

14.11.2025 позивач звернувся до відповідача із скаргою, у якій просив: провести перевірку дій ГУ ПФУ у Волинській області; встановити факт порушення прав та факт дискримінації; зобов`язати ПФУ надати повну відповідь на запит № 61/1 від 03.10.2025; внести подання щодо усунення порушень; розглянути питання про відповідальність посадових осіб (а. с. 48-50).

Листом від 09.12.2025 № 105025.4/К-69884.3/25/53 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для вжиття заходів реагування (а. с. 55-57).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР (далі – Закон № 776/97-ВР) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною другою статті 4 Закону № 776/97-ВР передбачено, що уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

За приписами частин першої – п`ятої статті 17 Закону № 776/97-ВР Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 Закону № 393/96-ВР).

За приписами частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частинами першою, третьою статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За змістом статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Згідно із частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

При вирішенні справи суд враховує, що скарги позивача від 24.10.2025 (реєстраційний № К-65491.3/25) та від 14.11.2025 (реєстраційний № К-69884.3/25) були розглянуті по суті, за результатами їх розгляду відповідач у встановленому порядку та строки надав позивачу відповіді листами від 04.11.2025 № 93894.4/К-65491.3/25/53 та від 09.12.2025 № 105025.4/К-69884.3/25/53.

Зокрема, у листі від 04.11.2025 № 93894.4/К-65491.3/25/53 відповідач зазначив, що 03.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із запитом на інформацію, на який надано відповідь листом від 08.10.2025, зі змістом якої позивач не погодився, оскільки вбачав порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі – Закон № 2939-VI). Відповідач роз`яснив позивачу, що його запит від 03.10.2025 не є запитом на інформацію в розумінні Закону № 2939-VI, тому в діях ПФУ не вбачаються порушення вимог цього Закону. Ураховуючи викладене, відповідач повідомив про відсутність правових підстав для вжиття заходів реагування за поданою скаргою.

В подальшому, у листі від 09.12.2025 № 105025.4/К-69884.3/25/53, у відповідь на повторну скаргу від 14.11.2025 (реєстраційний № К-69884.3/25), відповідач повідомив позивача, що з порушеного питання уже була надана відповідь листом від 04.11.2025 № 93894.4/К-65491.3/25/53. Повторно роз`яснено, що запит позивача від 03.10.2025 не є запитом на інформацію в розумінні Закону № 2939-VI, тому в діях ПФУ не вбачаються порушення вимог цього Закону. Стосовно вимоги щодо внесення подання про усунення порушень та притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності зауважено, що вирішення питання щодо внесення подання чи порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, і складання адміністративного протоколу, належить до дискреційних повноважень Уповноваженого, є його правом, а не обов`язком. Ураховуючи викладене, відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для вжиття заходів реагування Уповноваженим за поданою скаргою.

Суд враховує, що у позовній заяві позивач не вказує, у чому саме полягає формальність та необґрунтованість зміст відповідей відповідача на звернення позивача, та які саме доводи його скарг не були розглянуті відповідачем та не надана відповідь на них.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до його дискреційних повноважень, та позивач не зазначив та не надав доказів реального порушення його прав та інтересів, а лише висловив незгоду зі змістом відповідей, викладених у листах від 04.11.2025 № 93894.4/К-65491.3/25/53, від 09.12.2025 № 105025.4/К-69884.3/25/53.

Стосовно доводів позивача, викладених у запереченнях на відзив, щодо відмови відповідача від здійснення контролю за виконанням рішення суду, що набрало законної сили, у справі № 140/7498/22, суд зауважує, що у поданих скаргах позивач зазначеного питання не порушував. Водночас, необхідно наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог Конституції України, Закону № 776/97-ВР та Закону № 393/96-ВР під час розгляду скарг позивача від 24.10.2025 (реєстраційний № К-65491.3/25) та від 14.11.2025 (реєстраційний № К-69884.3/25), позаяк позивачу у письмовій формі з дотриманням встановленого порядку та строків були надані відповіді на порушені у скаргах питання. Тому з цих мотивів у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправним дій та зобов`язання здійснити повторний, повний та об`єктивний розгляд звернення з наданням мотивованої письмової відповіді відповідно до вимог законодавства належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх