Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №140/445/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/445/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Андрусенко О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління ДПС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач-1), Головного управління ДПС у місті Києві (далі – ГУ ДПС у м. Києві, відовідач-2), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2025 № 0297080705; про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в м. Києві 02.09.2025 № 5936-п.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 08.10.2025 №0297080705 накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф 5100,00 грн за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР), встановлене під час фактичної перевірки, проведеної 16.09.2025 ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 02.09.2025 №5936-п та оформленої актом від 19.09.2025 №81666, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при продажу пива через ПРРО провів розрахункову операцію без належного програмування підакцизного товару (у чеку від 01.08.2025 відсутня назва підакцизної групи). Крім того, ДПС України у своєму рішенні від 18.12.2025 погодилось із висновками ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення, а також наказ про проведення перевірки протиправними та такими , що підлягають скасуванню з огляду на таке.

Так, пункт 11 статті 3 Закону №265/95-ВР вимагає лише програмування підакцизного товару із зазначенням його найменування, коду УКТ ЗЕД, ціни та кількості, але не передбачає обов`язку зазначення окремої «назви підакцизної групи товарів», а фіскальний чек від 01.08.2025 містить найменування товару Aparillo «Сезонне» та код УКТ ЗЕД 2203001000, що однозначно ідентифікує товар як пиво, висновок податкового органу про порушення є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Разом з тим, видання наказу від 02.09.2025 №5936-п про проведення фактичної перевірки не відповідає вимогам пункту 80.2 Податкового кодексу України (далі – ПК України), оскільки він обґрунтований як підставами, не передбаченими законом (зокрема «ризиковими видами діяльності»), так і недостовірною інформацією про нульову звітність, що спростовується реальними даними про значний обіг за РРО, а відтак така перевірка є неправомірною, а всі прийняті за її результатами рішення, включно з податковим повідомленням-рішенням, не можуть вважатися законними.

На підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 18).

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с. 22-28). В обґрунтування цієї позиції вказав, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 02.09.2025 №5936-п та направлень на перевірку від 16.09.2025 №25550/26-15-07-07-03 та №25549/26-15-07-07-03, у період з 16.09.2025 по 19.09.2025 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за місцем провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об`єкту - магазин, за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки від 19.09.2025 бланк №2320455, який зареєстрований в ГУ ДПС у м. Києві 19.09.2025 за №81666/Ж5/26/15/07/2950306258 та отриманий продавцем магазину ОСОБА_2 в день його складання. По суті встановлених порушень, на підставі розрахунку до акта фактичної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області, за основним місцем обліку платника, винесено податкове повідомлення–рішення від 08.10.2025 №0297080705 на суму 5100,00 грн, яке надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 08.10.2025 №1844/6/03-20-07-05-06 та отримано 10.10.2025.

Щодо підстав проведення перевірки відповідач вказує, що наказ від 02.09.2025 №5936-п видано на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 та пункту 69.27 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а фактичною підставою слугувала доповідна записка управління фактичних перевірок від 02.09.2025 №1738/26-15-07-07-00-10 із додатками, які містять інформацію про можливі порушення у сфері застосування РРО/ПРРО, обігу підакцизних товарів та трудового законодавства, що відповідно до позиції відповідача та практики Верховного Суду є достатньою інформаційною підставою для призначення фактичної перевірки без необхідності детального розкриття конкретних фактів у самому наказі.

Щодо встановлених порушень під час проведення перевірки, то відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено факт проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування кожного підакцизного товару, а саме: (відсутня назва підакцизної групи товарів) чек від 01.08.2025, 15:55 год на загальну суму чека 436,00 грн, чим порушено вимоги пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідач вказує, що відповідно до вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР при реалізації підакцизних товарів суб`єкти господарювання зобов`язані здійснювати програмування таких товарів у РРО/ПРРО із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товару та інших обов`язкових реквізитів, а також забезпечувати коректне відображення даних у розрахункових документах. Крім того, контролюючий орган посилається на те, що відсутність у фіскальному чеку окремого зазначення підакцизної групи товару розцінюється як неналежне виконання вимог законодавства щодо обліку та проведення розрахункових операцій при реалізації підакцизної продукції, що у свою чергу є порушенням встановленого порядку застосування РРО/ПРРО.

ГУ ДПС у м. Києві у своєму відзиві (а.с. 54-58) підтримало позицію відповідача-1 та навело аналогічні доводи щодо законності проведення перевірки, правильності її підстав та обґрунтованості встановленого порушення при застосуванні РРО/ПРРО під час реалізації підакцизних товарів.

Представник позивача подав до суду відповіді на відзиви відповідачів, у яких підтримав правову позицію, наведену у позовній заяві (а.с. 49-50, 68-69).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 02.09.2025 №5936-п «Про проведення фактичних перевірок» (а.с. 37) та направлень на перевірку від 16.09.2025 №25550/26-15-07-07-03 та №25549/26-15-07-07-03 (а.с. 37 зворот - 38) на підставі на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.4, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 пункту 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закону №265/95-ВР також інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, відповідачем-2 проведена фактична перевірка з метою порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотриманням вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем провадження (здійснення) діяльності, розташування господарського об`єкту - магазин, за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.09.2025 бланк №2320455, який зареєстрований в ГУ ДПС у м. Києві 19.09.2025 за №81666/Ж5/26/15/07/2950306258 (а.с. 7 зворот - 9), яким встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

В пункті 2.3.20 акту перевірки зазначено таке: за адресою АДРЕСА_1 , здійснюється діяльність ФОП ОСОБА_1 торгівлею пивом, розрахунки здійснюються за готівковий та безготівковий розрахунок, через зареєстрований ПРРО. Під час перевірки встановлено факт проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування кожного підакцизного товару, а саме: (відсутня назва підакцизної групи товарів) чек від 01.08.2025, 15:55 год на загальну суму чека 436,00 грн.

На підставі встановленого порушення, викладеного в акті фактичної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2025 №0297080705 (форми «С»), згідно із яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 5100,00 грн (а.с.6).

Рішенням ДПС України від 18.12.2025 №36219/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 08.10.2025 №0297080705 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.9 зворот - 11).

Вважаючи вищевказані наказ та податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 80 ПК України визначено особливості проведення фактичної перевірки.

Так, згідно з пунктом 80.2.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Пунктами 80.5, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Також законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: 1) непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами 2-4 пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); 2) оформлення документів, вказаних в абзацах 2-3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Слід зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, проаналізувавши вищенаведені вимоги законодавства у сукупності, відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Водночас в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постанові Верховного Суду від 15.03.2025 у справі № 520/24380/24.

В продовження наведеного слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 ухвалила постанову від 08.09.2021, в якій зазначено наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Крім того Велика Палата Верховного Суду в цій постанові також звернула увагу, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та прямо зазначила про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки та дій щодо призначення та проведення перевірки, якщо відповідний наказ реалізовано.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність правового висновку щодо застосування вищенаведених норм ПК України, викладеного у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, висновки якої щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, на підставі наказу ГУ ДПС в м. Києві від 02.09.2025 № 5936-п проведено фактичну перевірку за результатами якої складено акт перевірки від 19.09.2025 бланк №2320455, який зареєстрований в ГУ ДПС у м. Києві 19.09.2025 за №81666/Ж5/26/15/07/2950306258. На підставі зазначено акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2025 № 0297080705.

Таким чином, враховуючи допуск позивачем представників податкового органу до проведення перевірки, а також те, що за результатами такого допуску податковим органом було проведено перевірку та прийнято податкове повідомлення-рішення, оскаржуваний у даній справі наказ від 02.09.2025 № 5936-п, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження, як і оскарження дій щодо проведення перевірки не є належним та ефективним способом захисту у даній справі (Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі № 420/17645/24).

А тому, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в м. Києві 02.09.2025 № 5936-п слід відмовити.

Стосовно встановленого під час перевірки порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом №265/95-ВР.

Пунктом 11 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

У разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості застосовується відповідальність, передбачена пунктом 7 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, зокрема, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі трьохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів №13, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 №220/28350 (далі - Положення №13).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення №13 назва товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.

Згідно з частиною другою розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10).

Тобто, проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості є законодавчо встановленим обов`язком позивача, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі.

В пункті 2.3.20 акту перевірки зазначено таке: за адресою АДРЕСА_1 , здійснюється діяльність ФОП ОСОБА_1 торгівлею пивом, розрахунки здійснюються за готівковий та безготівковий розрахунок, через зареєстрований ПРРО. Під час перевірки встановлено факт проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування кожного підакцизного товару, а саме: (відсутня назва підакцизної групи товарів) чек від 01.08.2025, 15:55 год на загальну суму чека 436,00 грн.

При цьому, у матеріалах справи міститься чек від 01.08.2025 (а.с. 11 зворот), який містить у складі розрахункового документа найменування товару «Aparillo Сезонне», код УКТ ЗЕД 2203001000, а також інші реквізити, що дозволяють ідентифікувати реалізований товар.

Крім того, слід зауважити, що згідно з УКТ ЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності) код 220300 відповідає товару «пиво із солоду (солодове)». Таким чином, зазначення у фіскальному чеку коду 2203001000 прямо свідчить про належну ідентифікацію товару як підакцизного алкогольного напою — пива, що виключає будь-які сумніви щодо його споживчих ознак.

Посилання відповідача на відсутність у назві товару слова «пиво» є формальним та не ґрунтується на вимогах пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки зазначена норма не встановлює обов`язку відображення конкретного слова «пиво», а вимагає лише можливості ідентифікації товару через режим програмування із зазначенням коду УКТ ЗЕД та назви товару.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не допущено порушення вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, відтак відповідач протиправно застосував до товариства штрафні санкції, встановлені пунктом 7 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Поряд з тим згідно з частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення на позивача фінансових санкцій (нарахування пені) спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. Тому вимоги про скасування такого рішення є вимогами майнового характеру.

Цей позов подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Отже, у цьому разі розмір судового збору становить 1064,96 грн (5100 грн х 1 %, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8).

Позивач відповідно до квитанції від 12.01.2026 №3017958579 сплатив судовий збір у сумі 3328,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області, яким прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1067,96 грн. Питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до статті 7 Закону №3674-VI.

Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.10.2025 № 0297080705.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Відінська, 12, ідентифікаційний код ВП 44106679).

Відповідач-1: Головне управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП 44106679)

Суддя О. О. Андрусенко