Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №140/2968/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2968/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнати протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, визначені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, визначені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2026 ОСОБА_1 подав рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26, абзацу 13 пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного догляду, та відсутністю інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд. На підтвердження зазначеної підстави звільнення з військової служби до рапорту додано документи, передбачені Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706 (далі – Інструкція) зокрема: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , витяг з рішення експертної команди про встановлення матері ОСОБА_2 . ІІ групи інвалідності, заключення лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) про визначення їй потреби в постійному сторонньому догляді, довідка до акту огляду МСЕК про встановлення батьку ОСОБА_3 ІІІ групи інвалідності, заключення ЛКК про визначення його потреби в постійному сторонньому догляді, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , яким констатовано відсутність у його матері – ОСОБА_2 , окрім позивача членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд.

Однак, рішенням від 01.03.2026 №3335 ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби у зв`язку з не підтвердженням, на думку відповідача, потреби матері позивача – ОСОБА_2 в постійному догляді через не зазначення про це у витязі з рішення експертної команди.

Представник позивача вважає таку відмову незаконною та зазначає, що відповідачем залишено поза увагою те, що потреба у постійному догляді матері позивача – ОСОБА_2 визначена висновком ЛКК закладу охорони здоров`я. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні. Свої заперечення обгрунтовує тим, що долучене ОСОБА_1 до рапорту, поданому 29.01.2026, заключення ЛКК №409 від 12.09.2025 про потребу матері ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потреби в сторонньому догляді, не відповідає вимогам до документів, для підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді особи, оскільки не відповідають затвердженим Міністерством охорони здоров`я України формам первинної облікової документації.

Зокрема, вказує, що наказом Міністерства охорони здоров`я України №407 від 09.03.2021 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» (в чинній редакції) затверджено форми первинної облікової документації що використовуються в закладах охорони здоров`я. Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, затверджена формою первинної облікової документації №080/4-о. Підтвердженням потреби в постійному сторонньому догляді можуть бути документи за формою первинної облікової документації №080/4/o «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженими наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, зареєстрованим у Мінюсті 15.04.2021 за №510/36132 (висновки за цими формами надавались до 27.12.2025). Або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, в якій зазначено потребу в постійному сторонньому догляді (довідки видавалися до 01.01.2025).

Також, підтвердженням потреби в постійному сторонньому догляді може бути витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в якому зазначено потребу в постійному сторонньому догляді, «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я)» або «професійне захворювання», - також рекомендації (які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю) у зв`язку з прийнятим рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в яких зазначено про потребу в постійному сторонньому догляді.

У разі визначення потреби в здійсненні постійного стороннього догляду: у цьому витягу з рішення у графі «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді» зазначається «так»; у рекомендаціях, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, у графі «Потреба в постійному сторонньому догляді» зазначається.

В свою чергу, відповідач вказує, що солдатом ОСОБА_1 до рапорту додано заключення ЛКК №409 від 12.09.2025, що не відповідає вищезазначеним вимогам до документів, для підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді особи.

При цьому вказує, що висновок №498 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду за формою первинної облікової документації №080-4/0 від 07.01.2026 видана батьку позивача ОСОБА_3 , який відповідає вищезазначеним вимогам для підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді.

Водночас пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ не передбачено альтернативного варіанту підтвердження необхідності здійснення постійного догляду у вигляді надання висновку ЛКК.

Також просить врахувати, що пунктом 233 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Рапорт заявника адресований безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 . Рапорту від солдата ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби до безпосереднього командира за час проходження військової служби не надходило.

Враховуючи, що в порушення вимог Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України, Інструкції про організацію виконання положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170, наказу Міністерства охорони здоров`я України №407, до рапорту солдат ОСОБА_1 не надав висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України №2067, про потребу в постійному догляді для його матері. Рапорт поданий не по команді.

За таких обставин, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах в/ч НОМЕР_1 діяла виключно в межах повноважень, у спосіб та на підставах, що передбачені чинним законодавством. З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків та встановив такі обставини.

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 28.10.2025 №315 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця за призовом від час мобілізації, курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 , відповідно до розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України №300/ПУ/4174/П/дск від 21.10.2025, з 28.10.2025 зарахований в розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (а. с. 29).

27.01.2026 ОСОБА_1 подав рапорт на ім`я командира Військовій частині НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, визначені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (а. с. 32-33).

До рапорту позивач додав: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , витяг з рішення експертної команди про встановлення матері ОСОБА_2 . ІІ групи інвалідності, заключення ЛКК про визначення ОСОБА_2 потреби в постійному сторонньому догляді, довідку до акту огляду МСЕК про встановлення батьку ОСОБА_3 ІІІ групи інвалідності, заключення ЛКК про визначення його потреби в постійному сторонньому догляді, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , яким констатовано відсутність у його матері – ОСОБА_2 , окрім позивача, членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд.

Однак, листом від 01.03.2026 №3335 ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби у зв`язку з тим, що до рапорту про звільнення не додані документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. Надана довідка ЛКК №409 від 12.09.2025 не відносяться до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, оскільки органом, уповноваженим видавати документи про необхідність постійного догляду за особою, якій встановлена група інвалідності є медико-соціальна експертна комісія. Рапорт поданий не по команді (а. с. 6-7).

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений та триває дотепер.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Судом встановлено, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації у період дії воєнного стану, а саме 28.10.2025 та 29.01.2026 подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи

В спірному випадку позиція відповідача полягає в тому, що відповідно до наданих позивачем документів не вбачається необхідності у здійсненні постійного догляду за матір`ю позивача.

При цьому відповідачем не взято до уваги як доказ на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача надана військовослужбовцем заключення ЛКК №409 від 12.09.2025 КП «Берестечківська міська лікарня» про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді (а. с. 9 зворот).

Вирішуючи питання, яким документом підтверджується необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю, суд зазначає таке.

Також при вирішенні спору суд враховує, що з 01.01.2025 набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання. Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Як передбачає підпункт 9 пункту 9 цього Порядку, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Критерії №1338).

Відповідно до пп. 13 пункту 1 Критеріїв №1338 особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування, зокрема у випадку визначення потреби в постійному сторонньому догляді та інших соціальних послугах.

Таким чином, визначення потреби в постійному сторонньому нагляді визначає експертна команда.

В свою чергу, єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.01.2021 №1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності затверджений наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189 (далі - Наказ №189).

Відповідно до розділу ІІ Наказу №189 під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб`єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:

1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність: формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідно до вимог Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066; видачу інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог цього розділу;

2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;

У разі наявності в пацієнта станів або захворювань, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 15.11.2024 №1338, лікуючий лікар суб`єкта господарювання формує електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи в електронній системі для оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Наказу №189 до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності.

5) надає керівнику суб`єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи;

6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Наказу №189 лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Суд також врахував, що наказом від 31.07.2013 №667 Міністерство охорони здоров`я України затвердило Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу. Вказана інструкція встановлює підстави для видачі ЛКК висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.

З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та експертною командою суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується виключно експертною командою. В той час, як лікарсько-консультативна комісія видає документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи. Необхідність постійного стороннього догляду може бути встановлено за висновком лікарсько-консультативної комісії виключно стосовно хворої дитини або щодо особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.

Крім того, відповідно до пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009, визначено перелік документів які подаються до рапорту на звільнення з військової служби, за вказаною в рапорті підставою, а саме: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 №946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, про потребу в постійному догляді.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №407 від 09.03.2021 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» (в чинній редакції) затверджено форми первинної облікової документації що використовуються в закладах охорони здоров`я. Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, затверджена формою первинної облікової документації №080/4-о.

Підтвердженням потреби в постійному сторонньому догляді можуть бути документи за формою первинної облікової документації №080/4/o «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженими наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, зареєстрованим у Мінюсті 15.04.2021 за №510/36132 (висновки за цими формами надавались до 27.12.2025). Або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, в якій зазначено потребу в постійному сторонньому догляді (довідки видавалися до 01.01.2025)

Також, підтвердженням потреби в постійному сторонньому догляді може бути витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в якому зазначено потребу в постійному сторонньому догляді, «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я)» або «професійне захворювання», - також рекомендації (які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю) у зв`язку з прийнятим рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в яких зазначено про потребу в постійному сторонньому догляді.

У разі визначення потреби в здійсненні постійного стороннього догляду:у цьому витягу з рішення у графі «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді» зазначається «так»; у рекомендаціях, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, у графі «Потреба в постійному сторонньому догляді» зазначається «так».

Однак витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.10.2025 №50/25/4944/Р, прийнятого за результатом огляду матері позивача ОСОБА_2 не містить посилання «потребує постійного стороннього догляду» (а. с. 7 зворот -9), а надане позивачем заключення ЛКК №409 від 12.09.2025 КП «Берестечківська міська лікарня» про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою матір`ю позивача, оскільки уповноваженим органом стосовно підтвердження цього факту за зазначеними у висновку діагнозами є інша установа.

Також суд зазначає, що питання допустимості висновку ЛКК вирішував Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23. Верховний Суд вказав на можливість підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за хворим батьком відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони, при оцінці якого слід дослідити обставини: чи відповідає висновок встановленій формі; чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби.

Суд врахував, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до рапорту про звільнення висновку експертної команди, яким була б підтверджена необхідність постійного догляду за його матір`ю, що свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

Щодо твердження відповідача про те, що рапорт ОСОБА_1 поданий не по команді, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Порядок звільнення регламентований пунктом 233 Положення №1153/2008, яким, зокрема, установлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), відповідно до пункту 1 розділу І якого цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (пункт 1 розділу ІІ Порядку №531).

Пунктами 1-3 розділу ІІІ Порядку №531 визначено, що у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд зазначає, що військовослужбовці подають рапорти до безпосереднього командира і не погодження рапорту безпосереднім командиром не перешкоджає його подальшому руху. Рішення по суті рапорту приймається шляхом накладення резолюції, яка відповідно до визначених у додатку 1 до Порядку №531 відомостей повинна містити: «ПОГОДЖЕНО» або «НЕ ПОГОДЖЕНО» (зазначається правова підстава та обґрунтування).

Отже, наслідком подання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.

При цьому розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, рапорт позивача від 29.01.2026 поданий командира в/ч НОМЕР_1 .

Згідно висновку за рапортом військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 розвідника 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , підстави для задоволення рапорту відсутні. При цьому вказано, що рапорт поданий не по команді. Дано вказівку направити документи заявнику для доопрацювання (а. с. 67-70).

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму прямому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Суд зазначає, що рапорт позивача поданий не по команді, тобто не через безпосереднього керівника, а направлений на адресу вищого командування військової частини. Водночас, у самому рапорті не міститься жодної аргументації такого способу подання рапорту, а також відсутні відомості про те, чому позивач не скористався встановленим порядком подання рапорту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рапорт не відповідає вимогам щодо належного способу подання, встановленим відповідними актами та правилами військової служби.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення позивача з військової служби, визначених абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до свого безпосереднього командира з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, визначені абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» надавши, в тому числі, належні докази, в підтвердження обставини звільнення відповідно до вказаної норми.

Суд врахував, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до рапорту про звільнення висновку експертної команди, яким була б підтверджена необхідність постійного догляду за його матір`ю, що свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Відтак, встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський