Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №120/8519/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2026 р. Справа № 120/8519/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо неналежного розгляду запиту на публічну інформацію. Так, зауважує, що відповідачем не дотримано строків розгляду запиту, а також не надано запитувану інформацію по суті поставлених питань із долученням запитуваних документів.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого зауважив, що запит розглянуто у відповідності до чинних вимог законодавства.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він вказує на безпідставність доводів відповідача.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено таке.

Позивач звернувся до Міністерства енергетики України шляхом надсилання на електронну пошту аналогічних запитів від 01.05.2025 року та 05.06.2025 року такого змісту: "1. Надати завірену належним чином скановану копію або фотокопію наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 09.08.1995 року № 147. У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт. 2. Повідомити чи були передані державою України у власність юридичної особи з назвою Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області. Надати конкретну пряму відповідь. 3. Надати копію документу, який засвідчує факт передачі державою України у власність юридичної особи з назвою Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області. У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт. 4. Надати копію документу, який засвідчує факт передачі державою України до статутного фонду юридичної особи з назвою Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральні електричні мережі, міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані в кордонах Вінницької області. У разі якщо такий документ не існує - прямо вказати на цей факт. 5. Надати копію документу, який засвідчує факт передачі державою України на баланс (балансоутримання) юридичної особи з назвою Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральні електричні мережі міждержавні електричні мережі, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області. У разі якщо такий документ не існує – прямо вказати на цей факт. 6. Повідомити чи є юридична особа з назвою Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" суб`єктом, що виконує делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень України згідно із законом чи договором щодо забезпечення розподілу електроенергії на території Вінницької області. Надати копію відповідного документу, який засвідчує цей факт. У разі якщо такий документ не існує прямо вказати на цей факт."

Листами від 23.05.2025 року № 26/1.2-4.6-9644 та від 11.06.2025 року № 26/1.2-4.6-10666 Міністерством енергетики України надано відповідь на вказані запити. Щодо питання № 1 відповідачем надано відповідь відповідно до якої вказано, що оригінали наказів Міністерства енергетики та електрифікації, зокрема й запитуваний наказ, передані на зберігання до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Водночас вказано на наявність копій таких документів у розпорядженні та долучено їх до відповіді. Щодо питань № 4-6 відповідачем надано наявні відомості щодо факту передачі магістральних електричних мереж, міждержавних електричних мереж, місцевих електричних мереж розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО". Окрім того повідомлено про неможливість надання запитуваних документів, з огляду на їх обмежений доступ. Окрім того щодо питання № 6 відповідачем надано відповідь щодо повноважень Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО".

Вважаючи, що відповіді надані із порушенням встановленого строку, а розгляд запитів по суті є неналежним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. регулюється Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, статтею 5 цього Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 12 Закону № 2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 цього Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з статтею 14 Закону України № 2939-VI розпорядник інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За змістом статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 24 Закону № 2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Системний аналіз вказаного дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону № 2939-VI).

Частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до Міністерства енергетики України із аналогічними інформаційними запитами від 01.05.2025 року та 05.06.2025 року.

Вказані запити зареєстровані відповідачем 15.05.2025 року за вхідним № 202/ЗПІ-25/1 та 05.06.2025 року за вхідним № 224/ЗПІ-25.

Листами від 23.05.2025 року № 26/1.2-4.6-9644 від 23.05.2025 року та від 11.06.2025 року № 26/1.2-4.6-10666, відповідно, Міністерством енергетики України надані подібні за змістом відповіді.

Відповідно до доводів позивача такі відповіді надані йому із порушення встановленого Законом № 2939-VI строку.

Так, оцінюючи строки розгляду його звернення, позивач вважає, що такі є запитами на публічну інформацію.

Разом з тим, суд зауважує, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.

Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Дослідивши зміст запитів ОСОБА_1 , суд встановив, що запит стосується факту передачі державою у власність Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральних електричних мереж, міждержавних електричних мереж, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області. Також позивач просив надати інформацію щодо того чи є Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" cуб`єктом, що виконує делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень щодо забезпечення розподілу електроенергії на території Вінницької області.

Розвиваючи вказане, суд зазначає, що запит позивача щодо встановленого права володіння детального переліку магістральних, міждержавних, місцевих електричних мереж, трансформаторів та підстанцій на території всієї області, а також визначення правового статусу АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» як суб`єкта, що виконує делеговані повноваження, за своєю суттю не може бути розцінено судом як вимога про надання копій конкретних документів.

Так, поставлені позивачем запити щодо надання копій документів, які вказують на певні факти або наданні відомостей про їх відсутність, передбачає здійснення розпорядником аналітичної роботи, збору, узагальнення та систематизації значного масиву даних, що фактично призводить до створення нової інформації, яка раніше не була виокремлена у запитуваному розрізі.

Суд акцентує увагу на тому, що задоволення такої вимоги потребує значних часових витрат та проведення змістовного юридичного аналізу для надання відповіді про правовий статус підприємства у системі суб`єктів владних повноважень, що за критеріями інтелектуальних зусиль та обсягу опрацювання даних виходить за межі обов`язків розпорядника щодо надання публічної інформації та за своєю правовою природою є зверненням у розумінні Закону України "Про звернення громадян", оскільки потребує роз`яснення норм законодавства та надання оціночних висновків щодо діяльності господарюючого суб`єкта, а не простого відтворення наявних у документах відомостей.

В п. 3.5 зазначеної вище постанови Пленум Вищого адміністративного суду України також роз`яснив, що Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду як суд першої інстанції у подібних правовідносинах, викладених у рішенні від 25.10.2021 року у справі № 9901/390/21, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2022 року, а також Верховний Суду у постанові № 9901/502/21 від 19.05.2022 року.

Спеціальним нормативно-правовим актом у цьому аспекті є Закон України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Приписами статті 18 Закону України "Про звернення громадян", встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Так, згідно статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом встановлено, що відповідачем надано позивачеві розгорнуті відповіді на його запити із посиланням на норми законодавства, із аналізом правового режиму здійснення господарської діяльності та із законодавчим поясненням відсутності задокументованих відомостей щодо окремої запитуваної інформації

Тобто, відповідь на своє звернення позивачу надано в межах встановленого Законом України "Про звернення громадян" строку - в межах 30 денного строку.

Оцінюючи зміст наданої відповіді по суті на поставлені позивачем питання, суд зауважує таке.

Так, відповідно до змісту наданих відповідей, судом встановлено, що на перше питання позивачеві надано копію наказу та від 09.08.1995 року № 147 "Про створення Державно акціонерної енергопостачальної компанії "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" та повідомлено про місцерозташування оригіналів документів.

Щодо питань два-п`ять, які стосуються факту передачі державою у власність Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральних електричних мереж, міждержавних електричних мереж, місцеві (локальні) електричні мережі, розподільні трансформатори, трансформаторні підстанції, що розташовані на території Вінницької області, наявності таких мереж на балансі, та у статутному капіталі останнього, відповідач надав позивачеві роз`яснення.

Зокрема, у відповіді акцентовано увагу на тому, що за законодавством, чинним на момент створення товариства, магістральні та міждержавні електричні мережі не підлягали приватизації та не передавалися до статутних капіталів, а наявні архівні матеріали не містять відомостей про перебування таких об`єктів на балансі підприємства. Водночас повідомлення містить аналіз щодо передачі лише місцевих мереж та підстанцій, стосовно яких не існувало законодавчих заборон, а також констатує факт повної відсутності державної частки в статутному капіталі Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" на поточний момент.

Так, позивачеві повідомлено, що надання інформації та документів, що засвідчують факт передачі державою України до статутного фонду Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" магістральних електричних мереж, міждержавних електричних мереж, місцевих (локальних) електричних мереж, розподільних трансформаторів, трансформаторних підстанцій, що розташовані в кордонах Вінницької області, повідомляємо, що в Міненерго наявний оригінал Переліку нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "АК "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" в процесі корпоратизації станом на 01.07.1995 по Вінницькій області, погоджений Міністерством палива та енергетики України 21.11.2007.

Водночас, повідомлено про неможливість надання такого, оскільки вказана інформація є інформацією з обмеженим доступом.

З цього приводу суд зауважує, що статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Закон України від 16.11.2021 року № 1882-IX "Про критичну інфраструктуру", визначає правові та організаційні засади створення та функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про критичну інфраструктуру", захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про критичну інфраструктуру", визначено зокрема захист критичної інфраструктури – всі види діяльності, що виконуються перед або під час створення, функціонування, відновлення і реорганізації об`єкта критичної інфраструктури, спрямовані на своєчасне виявлення, запобігання нейтралізацію загроз безпеці об`єктів критичної інфраструктури, а також мінімізацію та ліквідацію наслідків у разі їх реалізації; критична інфраструктура - сукупність об`єктів критичної інфраструктури; об`єкти критичної інфраструктури — об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про критичну інфраструктуру", до основних принципів функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури належить, зокрема, безпека, захист та охорона інформації обмеженим доступом.

З огляду на воєнний стан, суд наголошує на стратегічній ролі енергетичного сектору як бази для функціонування економіки та життєзабезпечення громадян. Це обумовлює необхідність впровадження особливого режиму секретності та обмеження доступу до детальних відомостей про енергетичну інфраструктуру з метою захисту національних інтересів

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 1109 "Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури" Міністерство енергетики України визначено секторальним органом у сфері захисту критичної інфраструктури, відповідальним за паливно-енергетичний сектор критичної інфраструктури.

Наказом Міністерства енергетики України від 15.03.2023 року № 92 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Міненерго.

Відповідно до пунктів 4 та 12 розділу І цього Переліку, до такої інформації належать відомості щодо діяльності Міненерго з питань організації захисту об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, розголошення яких може призвести до негативних наслідків у сфері національної безпеки і оборони, крім тих, що становлять державну таємницю; листи, довідки, висновки та інші документи (в тому числі внутрівідомчі), які містять інформацію або відомості, що не становлять державної таємниці, але розголошення яких може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальній цілісності або громадському порядку, здоров`ю населення, репутації та правам інших осіб, сприяти заворушенням або вчиненню злочинів тощо, призвести до розголошення інформації, шкода від оприлюднення якої буде переважати суспільний інтерес в її отриманні.

Враховуючи стратегічне значення паливно-енергетичного сектору для економіки, оборони та життєзабезпечення населення в умовах воєнного стану, надання деталізованої інформації про лінії електромереж є неможливим, оскільки такі відомості становлять критичну загрозу національній безпеці. Розголошення даних про топологію, технічні характеристики та координати об`єктів енергосистеми може бути використане для координації ворожих атак чи диверсій, що ставить під загрозу енергопостачання країни; відтак, захист цієї інформації є превалюючим інтересом, що зумовлює запровадження особливого режиму доступу та обмеження на поширення будь-яких специфікацій лінійної інфраструктури.

Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено у надані копій наявних у розпорядженні документів.

Також судом враховано, що позивачеві надано чітку відповіді на питання шосте щодо діяльності Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" з розподілу електроенергії на території Вінницької області із чітким посиланням на відповідні законодавчі норми та документи.

Відтак, суд дійшов до висновку, що відповідачем належним чином розглянуто запит позивача.

Разом з тим, незгода позивача зі змістом отриманої відповіді не свідчить про її недостовірність чи невідповідність дійсності. Крім того, твердження про начебто суперечність наданої інформації законодавству не підтверджені об`єктивними доказами. Відповідно до принципу добросовісності та об`єктивності, оцінка правдивості інформації має ґрунтуватися на її відповідності фактичним обставинам, передбаченим законодавством критеріям та офіційним джерелам, а не на суб`єктивному сприйнятті чи очікуваннях заявника.

Таким чином, суб`єктивна незгода позивача зі змістом та суттю наданої відповіді не є правовою підставою для висновку про її недостовірність чи невідповідність фактичним обставинам.

Твердження про суперечність отриманої інформації нормам чинного законодавства мають характер оціночних суджень і не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відтак, під час судового розгляду не встановлено протиправних діянь відповідача при розгляді звернення позивача.

З приводу постановляння окремої ухвали щодо притягнення до юридичної відповідальності відповідальних осіб Міністерства енергетики України, суд зазначає, що позивачем не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний протиправний характер та спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів в цій частині.

Окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства енергетики України (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, Київська обл., код ЄДРПОУ 37552996) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович