Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №676/7529/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/7529/25

Провадження № 22-ц/820/855/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року (суддя Шафікова Ю. Е., повне судове рішення складено 16 січня 2026 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року АТ «Таскомбанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 18.09.2020 з ОСОБА_1 був укладений договір № 8330397_RESTRUCT про надання кредиту, за умовами якого загальна сума кредиту 34981,48 грн, строк кредиту 60 місяців, проценти за користування кредитом 0,001% річних, комісія за обслуговування кредиту 2,90% на місяць від основної суми кредиту. Відповідно до п.п. 1.2.1., 1.2.2, 1.2.3. договору відповідачка доручила Банку перерахувати кредитні кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами № 7164062070 від 30.07.2019 у сумі 8995, 21 грн, № 6184298313 від 08.11.2019 у сумі 13973,11 грн, № 5194549421 від 17.02.2020 у сумі 12013,16 грн. Згідно з пунктом 2.3. кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася повертати кредит щомісячно у строки відповідно до графіку платежів, що міститься у додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідачка прострочила виконання зобов`язання, внаслідок чого станом на 01.05.2025 виникла заборгованість у сумі 51421,97 грн, з яких: 22464,24 грн - заборгованість за кредитом, 0,31 грн - заборгованість за процентами, 27957,42 грн - заборгованість по комісії.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за заявою-договором № 8330397_RESTRUCT у розмірі 23464,55 грн та судовий збір в розмірі 1005,34 грн. В іншій частині позову відмовлено.

АТ «Таскомбанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у стягненні комісії в розмірі 27957,42 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог. Посилається на незаконність рішення суду. Сплата комісії за обслуговування кредиту передбачена умовами кредитного договору, який підписаний сторонами. Позичальник підписанням кредитного договору та додатку 1, що містить детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів, підтвердила, що ознайомлена з відомостями, в тому числі щодо сплати комісії. Договір відповідає вимогам діючого законодавства.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 18.09.2020 між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 був укладений договір № 8330397_RESTRUCT про надання кредиту. Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору «Замовлення банківських послуг» позичальник просив надати кредит в рамках продукту «Врегулювання кредитної заборгованості» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п.п. 1.1.1. загальна сума кредиту 34981,48 грн; п.п. 1.1.2. строк кредиту 60 місяців; п.п. 1.1.4. проценти за користування кредитом 0,001% річних; п.п. 1.1.5 комісія за обслуговування кредиту 2,90 % на місяць від основної суми кредиту.

Згідно з п.п. 1.2.1., 1.2.2, 1.2.3. кредитного договору відповідачка доручила АТ «Таскомбанк» перерахувати зараховані кредитні кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами № 7164062070 від 30.07.2019 у сумі 8995,21 грн, № 6184298313 від 08.11.2019 у сумі 13973,11 грн, № 5194549421 від 17.02.2020 у сумі 12013,16 грн.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. кредитного договору ОСОБА_1 просила надати кредит згідно з інформацією, наведеною в заяві-договорі, та зобов`язалася повертати кредит щомісячно згідно з графіком, передбаченим у додатку № 1 до цієї заяви-договору, що є її невід`ємною частиною.

За змістом пункту 2.5. кредитного договору відповідачка підтвердила, що ознайомлена зі змістом заяви-договору, договору зі всіма додатками до нього та повністю з ними згодна. Умови заяви-договору та договору є зрозумілими та обов`язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні.

Відповідно до виписок по особових рахунках за період з 18.09.2020 по 01.05.2025 та розрахунку заборгованості ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 01.05.2025 виникла заборгованість у сумі 51421,97 грн, з яких: 22464,24 грн - заборгованість за кредитом, 0,31 грн – заборгованість за процентами, 27957,42 грн - заборгованість по комісії.

АТ «Таскомбанк» 17.06.2025 направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове повернення суми заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові про стягнення комісії суд мотивував тим, що умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими законом, і є нікчемною.

Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту щомісячно в розмірі 2,9% від суми кредиту.

У договорі не зазначено які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції станом на дату укладення договору в цій справі продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року в цивільній справі № 204/224/21, констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Для кваліфікації умови кредитного договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив. Вказане однаково стосується й установленої у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту, до якої, ймовірно включена плата за РКО.

Встановивши в договорі 18 вересня 2020 року щомісячну сплату комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,9% на місяць від суми кредиту, Банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту, процентів і комісії), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що такі умови кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно з погодженою між сторонами процентною ставкою (0,001% річних), розмір комісії 2,9% в місяць є суттєвим порівняно з розміром кредиту та його складових, отриманого ОСОБА_1 , що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 27957,42 грн.

Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростовували висновок суду першої інстанції.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 16 січня 2026 року в частині відмови в позові про стягнення комісії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта