Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №676/4691/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/4691/24

Провадження № 22-ц/820/542/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю позивача та його представника,

представника відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року, суддя Вдовичинський А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської міської ради про внесення змін до додаткового договору до договору оренди,

встановив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кам`янець-Подільської міської ради про визнання укладеним додаткового договору від 17.05.2024 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 21.04.2008, із змінами та доповненнями від 08.05.2009 із змінами та доповненнями від 18.05.2010, із змінами та доповненнями від 21.02.2011, із змінами та доповненнями від 15.11.2013 в наступній редакції: «1.Перший абзац пункту 3.1 розділу 3 Договору викласти в наступній редакції: «Договір укладено терміном на десять років, з дня прийняття рішення та діє до 16.05.2034. 2. Всі інші положення Договору оренди землі від 21.04.2008 з наступними змінами та доповненнями залишити без змін».

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 27.02.2008 їй було надано в користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 129 кв.м. (0,0129 га), кадастровий номер земельної ділянки 6810400000:08:001:0037.

21.04.2008 між нею та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком до 27.02.2011.

21.02.2011 дія договору оренди була продовжена до 14.12.2013 року.

15.11.2013 року сторонами погоджено продовження договору оренди земельної ділянки до 23.10.2023. Згідно з умовами даного договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін після закінчення його дії, при умові виконання договору.

06.09.2023 ОСОБА_1 звернулася через ЦНАП до Кам`янець-Подільської міської ради із заявою про поновлення дії договору оренди строком на десять років, однак в січні 2024 року їй надійшов лист Кам`янець-Подільської міської ради від 28.12.2023 про те, що Кам`янець-Подільською міською радою не прийняте рішення щодо продовження строку дії договору оренди землі від 21.04.2008, оскільки відповідне рішення не набрало необхідної кількості голосів для його прийняття.

17.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Кам`янець-Подільської міської ради з листом, до якого долучила проект зміни договору оренди з урахуванням продовження строку його дії, однак 21.06.2024 вона отримала листа від Кам`янець-Подільської міської ради, в якому зазначено про припинення договору оренди земельної ділянки від 21.04.2008 та запропоновано в термін до 17.07.2024 звільнити земельну ділянку і повернути її Кам`янець-Подільській міській раді.

На думку позивача, вищевказані дії відповідача є неправомірними, оскільки вона як орендар, згідно з вимогами законодавства, має переважне право на продовження дії договору оренди.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.11.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення суд, зокрема, зауважив, що позивач порушила вимоги договору оренди щодо продовження строку його дії, а також не подала відповідачу проекту змін до договору оренди землі як це передбачено вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що унеможливило в подальшому продовження строку оренди земельної ділянки на новий строк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування скарги зазначила, що нею було виконано умови договору оренди від 21.04.2008, в той же час відповідач згідно з умовами договору мав право відмовитися від продовження його дії на новий строк, до 23.11.2023, чого не зробив.

При цьому, Кам`янець-Подільська міська рада фактично повідомила позивача про відмову від поновлення договору 17.06.2024.

Після закінчення строку договору оренди вона продовжувала належним чином користуватись орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, у зв`язку з чим має право на поновлення орендних відносин.

У відзиві на апеляційну скаргу Кам`янець-Подільська міська рада зазначила, що позивач не дотрималась умов договору оренди та вимог Закону України «Про оренду землі», що унеможливило в подальшому укладення договору оренди землі на новий строк.

В суді позивач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, підтримала оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення двадцять сьомої сесії Кам`янець-Подільської міської ради V скликання від 27.02.2008 за №68, з огляду на звернення приватного підприємця ОСОБА_1 про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки площею 129 кв.м. по АДРЕСА_2 для розміщення та обслуговування торговельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою вирішено затвердити проект відведення відповідної земельної ділянки та передати підприємцю ОСОБА_1 в оренду терміном на три роки з дня прийняття рішення земельну ділянку площею 129 кв.м. по АДРЕСА_2 для розміщення та обслуговування торговельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, встановивши на земельну ділянку площею 17 кв.м. сервітут – надання безперешкодного доступу до споруди ЗАТ «Тепловодоенергія», без права встановлення будь-яких споруд.

21.04.2008 між Кам`янець-Подільською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі іншого призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки 129 кв.м. (п. 2.1).

Згідно з п. 2.2 Договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні.

П. 3.1 Договору встановлено, що договір укладено на три роки, з дня прийняття рішення, тобто до 27.02.2011. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється у відповідності до письмового рішення орендодавця.

Відповідно до п. 9.3 розділу 9 «Інші права та обов`язки сторін» орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін після закінчення його дії, при умові виконання договору.

Договір було зареєстровано в Кам`янці-Подільському міському відділі Хмельницької філії «Центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі вчинено запис від 07.05.2008, №00242 (а.с. 12-16).

Згідно з рішення третьої сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 14.12.2010 за №68, у зв`язку із закінченням строків дії договорів оренди, вирішено поновити на три роки з дня прийняття рішення договір оренди землі площею 129 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 для розміщення та обслуговування торгівельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, укладений між Кам`янець-Подільською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 . Підприємцю ОСОБА_1 укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

Договором про внесення змін та доповнень від 21.02.2011 до договору оренди землі від 21.04.2008, п. 3.1 розділу 3 Договору було доповнено вказівкою на те, що дія Договору продовжена на три роки з дня прийняття рішення, тобто до 14.12.2013 (а.с. 26).

Згідно з відомостей технічного паспорту та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №392 від 12.11.2010, ОСОБА_1 збудовано споруду – торговельний павільйон, що по АДРЕСА_1 (а.с. 102-105, 137). Вказана обставина також підтверджена сторонами в судовому засіданні та ними не оспорюється.

Згідно з договором про внесення змін та доповнень від 15.11.2013 до договору оренди землі від 21.04.2008, п. 3.1 розділу 3 договору було викладено в наступній редакції: «Договір укладено терміном на десять років, з дня прийняття рішення та діє до 23.10.2023».

06.09.2023 ОСОБА_1 звернулася в Кам`янець-Подільський ЦНАП із заявою до міського голови про поновлення дії (продовження) договору оренди земельної ділянки, площею 129 кв.м. (0,0129 га), за адресою: АДРЕСА_1 , строком на десть років, для обслуговування торгівельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою (а.с. 52). До заяви було додано копію паспорту та довідки про ідентифікаційний номер, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 20.01.2023, копію договору оренди землі з додатками і додатковими угодами (а.с. 53-68).

Листом від 08.09.2023 завідувача відділу з питань регулювання земельних питань Кам`янець-Подільської міської ради Кіященко Н.М. було повідомлено про те, що її заява від 06.09.2023 розглянута, питання буде винесене на розгляд постійної комісії міської ради з питань землекористування, архітектури, будівництва та екології та на розгляд сесії міської ради (а.с. 70).

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу засідання 37 сесії міської ради VIII скликання від 21.12.2023, проект рішення «Про поновлення дії договору оренди землі, укладеного між Кам`янець-Подільською міської радою та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6810400000:08:001:0037», депутати не підтримали, голосували «За»-2, «Проти» - 0, «Утрималось» - 17, «Не голосувало» - 10 (а.с. 72).

Кам`янець-Подільська міська рада направила ОСОБА_1 листа від 29.12.2023 про те, що на пленарному засіданні 37 сесії міської ради VIII скликання депутати міської ради розглянули проект рішення щодо продовження строку дії договору оренди землі та при голосуванні він не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття (а.с. 71).

17.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Кам`янець-Подільської міської ради із заявою щодо продовження поновлення дії договору оренди землі від 21.04.2008, до якого було долучено проект договору про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 21.04.2008 (а.с. 28-29).

Листом від 17.06.2024, №К/694-02-01, Кам`янець-Подільська міська рада запропонувала ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку і повернути її Кам`янець-Подільській міські раді (а.с. 31-32).

Згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація припинення діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця проведена 29.10.2020, №2022220700848.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №916/2791/16 (провадження №12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Отже, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 (провадження №12-249гс18) зроблено наступний висновок: «Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15.12.2017 не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, потрібно було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства. З 15.12.2017 господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 03.10.2017, № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі. Відтак з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у зазначеній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з обов`язку замовника будівництва торговельно-офісного комплексу із вбудованою автомийкою, який на час здійснення будівництва і до моменту введення його в експлуатацію мав статус фізичної особи-підприємця, укласти обов`язковий до укладення договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, і цей обов`язок у відповідача із втратою ним статусу фізичної особи-підприємця не припинився».

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) та від 04.09.2019 у справі №640/16902/18 (провадження №14-358цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) викладено наступний висновок: «За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились».

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 (провадження №14-460цс19) та від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 (провадження №12-249гс18).

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 21.04.2008 уклала з Кам`янець-Подільською міською радою договір оренди землі саме як фізична особа-підприємець, відповідна земельна ділянка, площею 129 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 , передавалася для розміщення та обслуговування торгівельного павільйону в комплексі з автобусною зупинкою, тобто для здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності.

Аналіз змісту та підстав поданого позову доводить, що спір між сторонами виник з приводу продовження строку оренди землі, визначеного в договорі оренди, який укладено з метою здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , тому з огляду на зміст спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції обидві сторони підтвердили ту обставину, що спірна земельна ділянка була надана саме ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення нею підприємницької діяльності з розміщенням торгівельного павільйону та зупинки громадського транспорту. Позивач пояснила суду, що фактично здійснювала таку підприємницьку діяльність на орендованій земельній ділянці у торгівельному павільйоні і має намір продовжити здійснювати підприємницьку діяльність на цій земельній ділянці, в зв`язку з чим проходить процедуру поновлення підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За частиною першою статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на неправильне застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської міської ради про внесення змін до додаткового договору до договору оренди, закрити.

Повідомити позивача, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

О.І. Талалай