Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №602/87/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/87/26Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І.

Провадження № 33/817/225/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю:

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кушки О.М., в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, ОСОБА_1 , 22 січня 2026 року о 22 годині 30 хвилин по вул. Залізнична, 5 в м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області керував транспортним засобом марки Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Драгер 6820, результат огляду становить 0.46 ‰. З результатом водій погодився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі адвокат Кушка О.М. не погоджується із зазначеною постановою суду першої інстанції у зв`язку із невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення і не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи відсутні будь які відомості (в тому числі відомості про накладення адміністративного стягнення) про порушення водієм ОСОБА_1 , вимог ПДР України, які стали причиною зупинки автомобіля Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 під його керуванням, згідно з ст. 35 Закону про поліцію.

На думку захисника, вищенаведене свідчить, що результати проведеного огляду та складений протокол є недопустимими доказами і не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Також вказує, що поліцейськими не дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735 (далі — Інструкція №1452/735), оскільки на відеозаписі з бодікамери поліцейського не відображено того, що працівники поліції при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , назвали будь яку ознаку алкогольного сп`яніння.

Таким чином, вважає, що вимога про проходження медичного огляду була висунута без належних правових підстав, що суперечить п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» № 1103.

Вказує, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що вимога працівника поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, а також складений за її результатами протокол про адміністративне правопорушення, не узгоджуються зі змістом відеозаписів з нагрудної камери поліцейського. Зокрема, зазначені докази не відповідають критерію достовірності доказів, оскільки не відображають дійсних обставин справи, зокрема щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння та відсутності направлення на огляд.

Також звертає увагу суду на те, що із відеозаписів доданих до матеріалів адміністративної справи вбачається, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому лікувальному закладі, що є прямим порушенням Інструкції №1452/735.

Просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 01 квітня 2026 року.

В судове засідання апелянт - адвокат Кушка О.М. та особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , які належним чином повідомлялися апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин, зважаючи, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 . Та його захисник Кушка О.М. належним чином були повідомлені апеляційним судом про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання не з`явилися та не подали будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що стороні захисту слід поновити строк на апеляційне оскарження та відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з матеріалів провадження, відомостей про отримання ОСОБА_1 , як особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, направленого судом повного тексту постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року матеріали справи не містять.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, отримала 04 квітня 2026 р.

Апеляційну скаргу на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року, подано представником ОСОБА_1 адвокатом Кушкою О.М. 07 квітня 2026 року.

За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573163 від 22.01.2026, який був предметом дослідження місцевого суду, ОСОБА_1 , 22 січня 2026 року о 22 годині 30 хвилин по вул. Залізнична, 5 в м. Ланівці Кременецького району Тернопільської області керував транспортним засобом марки Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Драгер 6820, результат огляду становить 0.46 ‰. З результатом водій погодився, від керування транспортним засобом відсторонений.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його підпис, пояснень чи зауважень щодо протоколу не надано.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора із службового автомобіля працівників патрульної поліції.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , було те, що він керував транспортним засобом, у якому задній державний номерний знак був забруднений. Працівник поліції повідомив водію причину зупинки, з чим він погодився і усунув вказане правопорушення безпосередньо на місці.

Тому доводи апелянта про порушення працівниками поліції вимог ст.35 Закону України "Про Національну поліцію" щодо відсутності підстав та надуманого приводу для зупинки транспортного засобу є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я, є безпідставними, з огляду на те, що таке направлення міститься в матеріалах справи. (а.с. 6)

Крім того, твердження апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я, а саме шляхом вручення письмового направлення, є непереконливі, оскільки водій ОСОБА_1 погодився з результатом огляду проведеного на місці і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, а письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я згідно вимог закону видається поліцейським медичному працівнику/лікарю у разі згоди водія пройти огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, куди поліцейський доставляє останнього.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду” затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи клопотання про закриття провадження у справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Поновити адвокату Кушці О.М. строк на апеляційне оскарження постанови Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Кушки О.М. залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя