Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №607/4298/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4298/26Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.

Провадження № 33/817/168/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Як визнав суд, 11 лютого 2026 року в 15-49 год. в с. Товстолуг, на автодорозі 0201519, що між с. Великі Гаї та с. Товстолуг водій автомобіля марки «Opel Vivaro» номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме допустивши зіткнення із автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 , що рухався напроти, місце пригоди залишив. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.02.2026 серії ЕПР1 №588964 водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 (а) ПДР та притягується до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Також, водій ОСОБА_1 11 лютого 2026 року о 15-49 год. в с. Товстолуг, вул. Молодіжна,2, на автодорозі 0201519 між с. В.Гаї та с. Товстолуг, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro» номер НОМЕР_1 під час зустрічного роз`їзду з автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 не враховував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.02.2026 серії ЕПР1 №588959 своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.3 ПДР України та притягується до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Взявши до уваги те, що у провадженні судді знаходились дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-4, ст. 124 КУпАП відповідно до вимог ст. 36 КУпАП вони були об`єднані в одне провадження та їм присвоєно єдиний номер справи №607/4298/26 (провадження 3/607/1834/2026).

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає вказану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122?4 КУпАП.

Апелянт стверджує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування 11.02.2026 р. транспортним засобом «Opel Vivaro» номер НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 .

Вказує, що 11.02.2026 ОСОБА_1 у проміжку часу між 13:00 год та 17:00 год передавав автомобіль «Opel Vivaro» номер НОМЕР_3 у користування своєму близькому родичу, якого не було на місці події та який його в телефонному режимі повідомив про подію, оскільки він є військовозобов`язаною особою, яка підлягає мобілізації, а тому останній мав побоювання, що працівники поліції прибудуть разом з працівниками ТЦК.

Вказує, що з наявних в матеріалах справи відеозаписів не вбачається, що саме ОСОБА_2 11.02.2026 о 15:49 год керував транспортним засобом «Opel Vivaro» номер НОМЕР_1 , вчинив ДТП та залишив його місце, як не вбачається і того, що його було зупинено, оскільки керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Зазначає, що 11.02.2026 у проміжку часу з 13:00 год і до 17:00 год, не керував транспортним засобом «Opel Vivaro» номер НОМЕР_4 ??, відповідно не вчиняв ніяких ДТП та не залишав його місця, а лише з 17:00 год знаходився біля запаркованого вказаного транспортного засобу та оглядав його зовні.

Також апелянт посилається на п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини та адміністративні правопорушення на транспорті», в яких містяться роз`яснення, що під керуванням слід розуміти виконання функцій водія під час руху транспортного засобу.

Стверджує, що судом було обмежено його право на захист, оскільки розгляд справи відбувся за його відсутності. Водночас ОСОБА_1 завчасно, до початку судового засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та реалізації права на професійну правничу допомогу адвоката.

Також скаржник посилається на письмові пояснення ОСОБА_3 (водія автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (пасажира) від 11.02.2026, у яких останні вказали, що коли працівниками поліції було встановлено власника автомобіля марки «Opel Vivaro», номер НОМЕР_4 ОСОБА_1 та останній знаходився біля автомобіля, саме тому в поясненнях було зазначено винуватця події ОСОБА_1 , а не іншу особу. Водночас, як убачається з їхніх нотаріально посвідчених заяв від 09.03.2026 та 10.03.2026, які долучені до апеляційної скарги, свідки фактично не бачили особу водія під час дорожньо-транспортної пригоди, оскільки зіткнення відбулося під час руху, а відомості про ОСОБА_1 були внесені до пояснень помилково, будь-яких майнових претензій до ОСОБА_1 немає, оскільки водієм автомобіля марки «Опель Віваро» номер НОМЕР_1 був не власник ОСОБА_1 , а інша особа, яка добровільно відшкодувала матеріальні збитки (ремонт бокового дзеркала).

Крім того, скаржник звертає увагу на електронний рапорт чергового від 11.02.2026, згідно з яким у первинному повідомленні про ДТП відсутні будь-які дані про особу водія, а також помилково зазначено іншу марку транспортного засобу без вказівки державного номерного знака.

На думку скаржника, наведені обставини свідчать про відсутність належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Опель Віваро» номер НОМЕР_3 , здійснив ДТП та залишив його місце.

Додатково просить суд врахувати, що він є особою пенсійного віку та ніколи раніше не притягався до адміністративної відповідальності, усі матеріальні збитки в добровільному порядку відшкодовано.

відмовив у допиті працівника поліції, які були очевидцями події.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 . За ст.ст.122-4, 124 КУпАП та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з мотивів пропуску цього строку з поважаних причин, так як справа розглянута без його участі, а з повним текстом рішення суду ознайомився 05.03.2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

В доповненні до апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить врахувати, що він є особою похилого віку, раніше до адміністративної відповідальність не притягувався, матеріальні збитки учасникам ДТП відшкодовані і вони не мають до нього жодних майнових претензій, а тому, якщо суд дійде висновку про наявність підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, пом`якшити йому обране адміністративне стягнення.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який повністю підтримав подану ним апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

За загальним правилом, визначеним ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Рішення суду, яке оскаржується апелянтом, постановлено судом першої інстанції 27 лютого 2026 року.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 участі у розгляді справи судом першої інстанції не брав.

Натомість, із матеріалів справи вбачається, що копію постанови суду від 27.02.2026 року ОСОБА_1 отримав 05.03.2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи. (а.с.45)

Апеляційну скаргу подано 11.03.2026 року через засоби поштового зв`язку.

За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до п. 13.3 Правил дорожнього руху України під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.10 а ПДР в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Диспозицією ст. 122-4 КУпАП визначена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст.124, 122-4 КУпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Як слідує з протоколів про адміністративне правопорушення, які були предметом розгляду суду першої інстанції, 11 лютого 2026 року о 15-49 год. в с. Товстолуг, вул. Молодіжна,2, на автодорозі 0201519 між с. В.Гаї та с. Товстолуг, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro» номер НОМЕР_1 під час зустрічного роз`їзду з автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 не враховував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, після чого будучи причетним до вказаної події залишив місце вчинення ДТП.

В протоколах про адміністративні правопорушення, які були предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Ці документи були предметом розгляду у суді першої інстанції та отримали належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.

Вказані протоколи відповідають вимогам ст.256 КУпАП та складені уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку, а саме:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №588964, 588959 від 11.02.2026р.;

- електронним рапортом чергового відділу поліції №3 від 11.02.2026, із якого встановлено, що 11.02.2026 о 15-52 год. надійшло повідомлення із служби «102» про те, що 11.02.2026 о 15-51 год. в с. Товстолуг, «вул. Траса,» 3 хвилин тому між селами Великі Гаї та с. Товстолуг відбулася дорожньо-транспортна пригода між автомобілями марки «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 та «Рено Трафік» білого кольору, від якого залишився корпус дзеркала, автомобіль поїхав у напрямку с. Товстолуг. Результатами опрацювання встановлено, що відбулася ДТП за участю автомобілів «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля «Opel Vivaro» номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який вчинив ДТП та покинув місце події. В подальшому на ОСОБА_1 були складені адміністративні протоколи за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

- схемою місця ДТП від 11.02.2026, на якій зафіксоване місце події та автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 із пошкодженням лівого дверного дзеркала, лівого боку кузова.

- поясненнями ОСОБА_3 від 11.02.2026, із яких встановлено, що 11.02.2026 близько 15-45 год. він рухався на автомобіля в напрямку с. Великі Гаї зі сторони с. Товстолуг, під час цього на одній ділянці дороги на зустріч виїхав автомобіль марки «Опель Віваро», номер НОМЕР_1 , та допустив зіткнення із автомобілем «Мерседес Спрінтер» номер НОМЕР_2 та після чого не зупинився і поїхав в напрямку с. Товстолуг. Під час ДТП за кермом автомобіля «Опель «Віваро» він бачив водія, як потім встановлено ОСОБА_1

- поясненнями ОСОБА_4 від 11.02.2026, із яких встановлено, що 11.02.2026 він керував автомобілем «Мерседес Спрінтер», номер НОМЕР_2 , близько 15-40, де вертаючись із с. Товстолуг в сторону м. Тернополя, а саме не доїжджаючи до с. В.Гаї, йому на зустріч виїхав автомобіль «Опель» білого кольору номер НОМЕР_1 їхав прямо в нього, він максимально взяв праворуч і цей автомобіль марки «Опель» збив в його автомобілі ліве дзеркало та пропоров ліву сторону його буса, чим вчинив ДТП і водій «Опеля» поїхав, не зупинившись. Після чого коли було встановлено водія, ним виявився ОСОБА_1

- долученими фотографіями автомобіля «Opel Vivaro», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , із пошкодженим лівим боковим дзеркалом, на якому відсутня зовнішня сторона та розбите скло дзеркала.

Апеляційний суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами.

Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом належним чином підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, зазначені обставини зафіксовані у постановах серії ЕПР1 № 588964 та № 588959 від 11.02.2026 року, які відповідно до вимог статті 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, з пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що вони вказують безпосередньо на ОСОБА_1 як на особу, яка керувала транспортним засобом «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що транспортним засобом керувала інша особа, спростовуються первинними поясненнями потерпілого та свідка, які не містять будь-яких відомостей про іншого водія.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування іншої особи, яка могла б керувати зазначеним транспортним засобом, у зв`язку з чим відповідні доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Долучені до апеляційної скарги письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як належні докази, що спресовують встановлені судом першої інстанції обставини у справі.

Суд зазначає, що вказані пояснення складені після настання відповідних подій та вже після формування первинної доказової бази, що обґрунтовано викликає сумніви у їх достовірності. Крім того, їх зміст є таким, що суперечить їх первинним поясненням та іншим матеріалам справи, наданим на попередніх стадіях розгляду.

Окрім того, зазначені пояснення не містять категоричних відомостей про факт керування транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter» номер НОМЕР_2 , будь-якою конкретною особою, відмінною від ОСОБА_1 , а лише зазначається про те, що транспортним засобом керувала інша особа, однак при цьому не наведено жодних ідентифікуючих даних такої особи (прізвища, імені, по батькові чи інших відомостей), що позбавляє суд можливості перевірити такі доводи та оцінити їх у сукупності з іншими доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що такі письмові пояснення є сумнівними щодо їх доствірності та спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, а відтак не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Вказані обставини дають суду підстави вважати, що саме ОСОБА_1 був водієм вищезазначеного транспортного засобу.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував є безпідставними і надуманими.

Таким чином, заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.

Що стосується доводів апелянта про порушення його права на захист у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції за його відсутності, то апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 268 КУпАП участь правопорушника в розгляді даної категорії справи не є обов`язковою.

При цьому, звертаю увагу, що апеляційним судом відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції, а тому він не позбавлений можливості реалізувати надані йому законом процесуальні права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Тому вказані доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції права на захист та інших процесуальних прав ОСОБА_1 не можуть бути безумовною підставою для скасування постанови суду з процесуальних підстав.

Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з викладеним в постанові суду першої інстанції твердженням про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим і повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

За встановлених фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п. 13.3. Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП, оскільки вищезазначені докази його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються матеріалами провадження, які з достатньою повнотою зібрані працівниками поліції і були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу судом першої інстанції.

Згідно положень ст.122-4 КУпАП підставою адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Виходячи з матеріалів провадження, що були предметом перевірки апеляційного суду, вважаю, що судом першої інстанції правильно встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а саме — залишення водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний.

Апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів провадження, вважаю, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушення та кваліфікація його дій за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП є правильними.

Разом з тим, надавши належну правову оцінку обставинам справи та правильно кваліфікувавши дії особи, що притягується до адмінвідповідальності, місцевий суд не дотримався положень КУпАП, обираючи правопорушнику адміністративне стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкція ст.122-4 КУпАП, яка є більш серйозним правопорушенням з числа вчинених, передбачає відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.

Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки, суд врахував характер вчиненого правопорушення; обставини справи; особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; а також те, що Литвин свідомо залишив місце ДТП, знехтувавши вимогами ПДР України.

При цьому, з урахуванням наведених вище обставин, за наявності в санкціях статей 124, 122-4 КУпАП альтернативного більш м`якого виду стягнення у виді штрафу, суд в постанові належним чином не мотивував підстави для обрання стягнення саме у виді позбавлення права керувати транспортним засобами на максимально визначений строк, передбачений санкціями статей, за якими ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності.

Такий висновок суду першої інстанції щодо обраного до правопорушника адміністративного стягнення вважаю необґрунтованим і належним чином не мотивованим.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість.

Зокрема, місцевим судом, в порушення вимог ст.33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення; особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є пенсіонером за віком; те, що учаснику ДТП відшкодовано матеріальні збитки і він не має жодних майнових претензій до ОСОБА_1 ; відсутність обставин, які б обтяжували його відповідальність.

З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що постанову суду першої інстанції, в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, необхідно змінити та обрати йому стягнення у виді штрафу, в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, відповідно до ст.36 КУпАП, оскільки стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, внаслідок суворості.

Керуючись ст.23, 36, 294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за статтями ст.124, ст.122-4 КУпАП, в частині застосованого адміністративного стягнення, — змінити і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

В решті постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя