Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №466/12207/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/12207/25 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.

Провадження № 33/811/567/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Пітецького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Пітецького В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп

Згідно з постановою, ОСОБА_1 18.12.2025 о 11.40 год. у м.Львів по вул. Єрошенка, 17, керував т.з. "Skoda Oktavia", д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан сп`яніння на місці події чи у медичному закладі, - відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Пітецький В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою.

Апелянт вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, перебував в автомобілі біля сервісу шиномонтажу, оскільки було пошкоджено колесо, що вбачається з відеозапису.

Працівник поліції висловився, що має підозру про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював відмови від огляду в медичному закладі, проте поліцейські склали протокол.

Також звертає увагу на те, що на спростування факту перебування в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 того ж дня було проведено токсикологічне дослідження крові на вміст алкоголю №7124, результат якого підтверджує 0% вмісту алкоголю в крові.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Пітецький В.В. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

У суді апеляційної інстанції захисник Пітецький В.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Заслухавши захисника Пітецького В.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 № 544099 від 18.12.2025 (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції під`їхали до транспортного засобу марки "Skoda Oktavia", номерний знак НОМЕР_1 за кермом перебував ОСОБА_1 транспортний засіб був розміщений по серединні проїжджої частини дороги та уподальшому переставлений ОСОБА_1 на узбіччя. Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейські виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 уникав чіткої відповіді, не виконував вимоги поліцейських протягом тривалого часу. Через деякий час на місце прибув інший екіпаж, і поліцейський надав ОСОБА_1 прилад «Драгер» для продуття, але останній відмовився від огляду на місці та вказав, що пройде огляд в медичному закладі. Однак, ОСОБА_1 продовжував ігнорувати вимогу поліцейськи та уникав доставлення його працівниками поліції до медичного закладу. Поліцейський протягом тривалого часу пред`являв вимогу ОСОБА_1 про проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, але ОСОБА_1 постійно уникав відповіді, просив поліцейських не складати протокол, не реагував на їх зауваження та вимоги, тому таку поведінку ОСОБА_1 поліцейський розцінив, як відмову від огляду та склав протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`ягніння.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Наведені докази у своїй сукупності вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляціний суд вважає безпідставними, оскільки наявний у матеріалах справи відеозапис підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Skoda Oktavia», номерний знак НОМЕР_1 18.12.2025 о 11.40 год. у м. Львів по вул. Єрошенка, 17, відтак останній є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про покликання на результати токсикологічного дослідження ОСОБА_1 в медичному закладі, за результатами якого у крові останнього не виявлено алкоголю.

Так, доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не доставлявся працівниками поліції в медичний заклад, а звернувся самостійно для огляду, відтак підстави для врахування наданого результату токсикологічного дослідження не має.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Пітецького В.В. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.