Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №303/7296/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/7296/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 квітня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року, повний текст якого складено 28 листопада 2026 року, ухвалене суддею Заболотним А.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 24.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 103564612. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на її банківську картку зі строком кредитування 29 днів.

В подальшому, 10.02.2022 відповідно до договору факторингу №10-02/2022-50 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 103564612 від 24.10.2021 року перейшло до ТОВ «Коллект центр».

Враховуючи, що відповідач не виконала умови кредитного договору №103564612 від 24.10.2021 у неї виникла заборгованість у розмірі 37 623,20 грн., що складається з наступного: 8 000,00 грн. – тіло кредиту; 29 623,20 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року, повний текст якого складено 28 листопада 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021 у розмірі 32 023,20 гривень, що складається із заборгованості по основній сумі кредиту – 8 000,00 гривень та заборгованості за відсотками – 24 023,20 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 11 070,80 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 2 062,92 гривень судових витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лозінська О.О., подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскаржуване рішення є таким, що ухвалене за неповного з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що в справі відсутні докази, які б підтверджували надання позивачем фінансової послуги попередньому кредитору, а саме грошових коштів за передачу права вимоги згідно Договору факторингу. Часткова оплата за договором факторингу не підтверджує факт належного переходу прав вимоги.

Зазначає, що не отримувала досудову вимогу ні від первісного кредитора, ні від позивача. Про існування заборгованості вперше дізналась при отриманні повістки в суд у 2025 році.

Вказує, що первісний кредитор мав право нараховувати відсотки тільки в рамках строку кредитування, який становить 29 днів. Автоматичну пролонгацію договору чинне законодавство передбачає лише для окремих видів правовідносин. Пролонгації договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем не було.

Клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем не заявлялось, не застосовувались до боржника при розрахунку заборгованості карантинні обмеження та нарахування відсотків під час дії воєнного стану.

Суд не звернув увагу, що позивачем не надано квитанції про сплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень, а тому неправомірно стягнув витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 070,80 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні такої, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що факт перерахування коштів підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої 24.10.2021 було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору №103564612.

Виписку по картковому рахунку відповідачки товариство надати не може, оскільки така становить банківську таємницю, а тому позивач об`єктивно позбавлений можливості надати виписку, оскільки не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Щодо розрахунку заборгованості, то у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. І перевірити правильність нарахувань можна за допомогою елементарних математичних операцій.

Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.

З приводу строку позовної давності вказує, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено та такий строк має спливати 01.07.2026 року. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідачка не наводить обґрунтування в чому саме полягає не співмірність заявлених витрат та фактично задоволених. Відсутність квитанції про сплату послуги з надання професійної правничої допомоги не є підставою для відмови у стягненні таких витрат.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лозінська О.О., зазначає, що не підтримує доводи відзиву через їх необґрунтованість.

Зазначає, що відповідачкою не оспорюється факт отримання кредитних коштів, однак така ставить під сумнів підтвердження повної оплати за договором факторингу та вважає, що дана обставина є достатньою підставою для відмови у позові.

Відповідачка вважає, що нею була повністю сплачена заборгованість за кредитним договором № 103564612 від 24.10.2021 у грудні 2021 року, яка виникла перед ТОВ «Мілоан».

ТОВ «Мілоан» жодної вимоги до відповідачки щодо виниклої заборгованості не надсилало, не надіслало повідомлення щодо пролонгації договору, такі докази відсутні і в матеріалах справи. Тобто, ТОВ «Мілоан» жодних претензій відповідачці не висувало.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу, то вважає, що розмір витрат задоволений судом першої інстанції є явно завищеним та не відповідає критеріям розумності та співмірності. Також не надано доказу, що у штаті ТОВ «Коллект Центр» відсутній юрист, а тому позивач був вимушений звернутись до інших спеціалістів в області права. Розмір правничої допомоги завищений, відсутнє підтвердження, що позов був складений адвокатом.

У додаткових поясненнях ТОВ «Коллект Центр» зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено копію платіжного доручення №0330100000 від 11.02.2022 на суму 2 043 656,38 грн. Тобто, твердження представника відповідача щодо відсутності оплати за таким договором спростовані.

Позовна заява у цій справі є належним і достатнім способом реалізації права на пред`явлення вимоги, а тому відсутність окремого письмового звернення до відповідача не є порушенням і не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Нарахування за кредитним договором здійснено згідно істотних умов Договору погоджених сторонами та перевіряється шляхом базових математичних операцій.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №103564612. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою генеральним директором ТОВ «Мілоан». Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. договору № 103564612 від 24.10.2021 року кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, строком на 29 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом до 22.11.2021.

В п. 1.5.1. договору № 103564612 від 24.10.2021 зазначено, що комісія за надання кредиту становить 00,00 грн., яка нараховується за ставкою 00,00% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 8 023,20 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 8 023,20 грн.

Відповідно до п.п. 1.5.2., 1.6., 1.7. договору № 103564612 від 24.10.2021 року, проценти за користування кредитом: 23,20 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. договору.

Відповідно до п. 2.4.1. договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації – не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п. 5.1. договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору, а також з інформацією, передбаченою ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав його проект разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору; умови договору йому зрозумілі; до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законі України «Про споживче кредитування».

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.4., 6.5. договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додаток №1 до договору про споживчий кредит №103564612 від 24.10.2021 містить графік платежів за вказаним договором, згідно з яким кредит надається на строк 29 днів, сума кредиту – 8 000,00 грн., загальна вартість кредиту – 8 023,20,00 грн.

Згідно з паспортом споживчого кредиту (додаток № 2 до договору), який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначено умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума кредиту – 8 000,00 грн.; строк кредитування - 29 днів; мета отримання кредиту - задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням найманого працівника; спосіб надання кредиту – переказ на картковий рахунок.

Перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 8 000,00 грн. відповідно до умов договору №103564612 від 24.10.2021 здійснено шляхом поповнення банківської картки, що підтверджується квитанцією LIQPAY №1802079858 від 24.10.2021.

10.02.2022 відповідно до договору факторингу №10-02/2022-50 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021.

Відповідно до п. 7.1. договору факторингу № 10-02/2022-50 від 10.02.2022, сторони домовилися, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 2 043 656,38 грн.

Згідно з платіжним доручення №0330100000 від 11.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан».

Відповідно до п. 6.2 договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 з моменту переходу до фактора права вимоги, всі гарантії надані боржниками щодо погашення їх грошових зобов`язань перед клієнтом, стають дійсними для фактора та вважається наданими фактору.

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021 перейшло до ТОВ «Коллект центр».

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021 на загальну суму 37 623,20 грн.

Згідно з розрахунком заборгованість за договором №103564612 від 24.10.2021 становить 37 623,20 грн., що складається з наступного: 8 000,00 грн. – тіло кредиту; 29 623,20 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 24.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №103564612 (далі, - Договір).

Договір укладено відповідно до умов Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом акцептування відкритої оферти на укладення кредитного договору розміщеного на сайті кредитора.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» підтверджується факт акцепту Договору позичальницею шляхом підписання такого Договору одноразовим цифровим ідентифікатором – U36161 та номер телефону на який було надіслано даний код +380500150619.

Шляхом підписання такого Договору, позичальниця погодилась з усіма істотними умовами кредитування, зокрема, сторони погодили між собою графік платежів, порядок повернення кредитних коштів, нарахування відсотків, строк кредитування та інші істотні умови.

Відповідачка ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не оспорює факт укладення Договору та факт отримання кредитних коштів від первісного кредитора.

Проте, у своїх доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що позивачем неправомірно нараховано проценти за користування кредитом поза межами 29-денного строку кредитування, а також зазначає, що вона не продовжувала строк дії договору шляхом його пролонгації.

Апеляційний суд не погоджується з даними доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Сторони погодили між собою у п. 1.3. та 1.4. Договору, що кредит надається строком на 29 днів з 24.10.2021 з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 22.11.2021. В цей період нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось згідно п. 1.5.2 Договору, тобто за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування таким та у гривневому еквіваленті становить суму 23,20 гривень.

Відповідно до п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування таким.

Тобто, за період з 24.10.2021 по 22.11.2021 здійснювалось згідно процентної ставки 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування таким та у гривневому еквіваленті становить суму 23,20 гривень (8 000 х 0,01% = 0,80 х 29 = 23,20).

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. Договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору.

Оскільки, 22.11.2021 закінчився первісний (пільговий) строк кредитування, то подальше нарахування згідно вищезгаданого пункту Договору здійснювалось кредитором згідно процентної ставки п. 1.6. Договору, тобто за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування таким.

Так, п. 2.3.1. договору передбачено, що продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином.

Пункт 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo/ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https:// tengo.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору.

Пункт 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно п. 2.2.3. Договору, подальше нарахування процентів, тобто з 23.11.2021 по 21.01.2022 (60 календарних днів) здійснювалось за стандартною процентною ставкою 5% передбаченою п. 1.6. Договору.

Тому, за 60 календарних днів з 23.11.2021 по 21.01.2022 було нараховано проценти в розмірі 24 000 гривень наступним чином: 8 000 х 5% = 400 х 60 = 24 000.

З вищенаведеного вбачається, що нарахованих процентів за період з 24.10.2021 по 21.01.2022 становить суму 24 023,20 гривень, що разом із сумою виданого кредиту (тіла кредиту) становить 32 023,20 гривень (8 000 + 24 023,20).

Тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода: укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору.

При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18.

Автопролонгація кредитування погоджена сторонами, є однією з умов Договору та відповідає принципу свободи договору.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №916/2239/22, свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність).

Враховуючи вищезазначене, суд не вправі обмежувати свободу дії договору як один з основоположних принципів цивільного судочинства, однак такий не є абсолютним та підлягає регулюванню тільки у випадку, якщо положення договору суперечать існуючому публічному порядку, порушують Конституцію України, не відповідають засадам цивільного судочинства або обмежують свободу договору.

Апеляційний суд проаналізувавши положення Договору, які стосуються автопролонгації не вбачає підстав стверджувати, що такі не відповідають засадам цивільного судочинства, чинного законодавства чи обмежують свободу договору. Навпаки, такі пункти Договору свідчать про волевиявлення сторін щодо строку кредитування та виражає принцип диспозитивності цивільного судочинства та в повній мірі розкриває принцип свободи договору.

Тому, доводи апеляційної скарги, які стосуються неправомірності нарахувань здійснених кредитором, а також неправомірності автопролонгації не знайшли свого підтвердження. Контррозрахунку заборгованості стороною відповідача надано не було, нарахування здійснювалось відповідно до умов підписаного між сторонами Договору. Протилежного ОСОБА_1 доведено не було.

Так само не знайшли підтвердження доводи відповідачки щодо погашення кредитної заборгованості, оскільки ОСОБА_1 не надала докази на підтвердження цього твердження.

Серед інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що їй не було надіслано вимоги про повернення коштів ні первісним кредитором, ні позивачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Велика Палата у вищезгаданій постанові конкретизувала раніше зроблений висновок у постанові ВП ВС від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, та вказала: суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Однак, в даній справі не ставиться питання про дострокове повернення кредитних коштів, оскільки строк повернення коштів настав з моменту закінчення строку кредитування, а саме з 22.01.2022, а тому положення законодавства про обов`язковий досудовий порядок врегулювання дострокового повернення коштів в даному випадку не підлягає застосуванню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також наголошує на тому, що в справі відсутні докази, які б підтверджували надання позивачем фінансової послуги попередньому кредитору, а саме грошових коштів за передачу права вимоги згідно Договору факторингу.

Однак, такі доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі матеріалами.

Зокрема, 10.02.2022 відповідно до договору факторингу №10-02/2022-50 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021.

Відповідно до п. 7.1. договору факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022, сторони домовилися, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 2 043 656,38 грн.

Згідно з платіжним доручення №0330100000 від 11.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» кошти в розмірі 2 043 656,38 гривень (а.с.63).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021 перейшло до ТОВ «Коллект центр».

Відповідно до п. 7.1. Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 сторони домовились, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 5 312 491,59 гривень.

Пунктом 7.2. договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 передбачено, що ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору в будь-який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2 цього Договору, протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.

28.02.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому слід вважати, що п. 7.2. договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 є виконаним.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103564612 від 24.10.2021 на загальну суму 37 623,20 грн.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним.

Щодо строків позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц виснувала, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Апеляційним судом встановлено, що право позивача порушено, оскільки не погашаючи заборгованість та не повертаючи кредитні кошти, відповідачка порушує право кредитора.

Так, право вимоги у кредитора виникло 22.01.2022, тобто з моменту першого дня закінчення строку кредитування, а з позовом ТОВ «Коллект Центр» звернулось до ОСОБА_1 24.09.2025.

Відповідачка вважає, що позивачем пропущено строк загальної позовної давності.

Проте, такі доводи апеляційної скарги є помилковими з огляду на таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України). Сторонами не встановлено іншого строку позовної давності у кредитному договорі, а тому застосуванню підлягає саме трирічний строк позовної давності, який закріплений законодавчо.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 (зі змінами і доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено на усій території України карантин з 12.03.2020 року та в подальшому продовжений відповідними постановами Кабінету Міністрів України до 01.07.2023.

Пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. При цьому, п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який набрав чинності тільки 04.09.2025.

Таким чином, строк позовної давності спочатку був продовжений у зв`язку з введенням карантину (з 02.04.2020 по 01.07.2023), а потім був зупинений у зв`язку з введенням правового режиму воєнного стану (з 24.02.2022 по 04.09.2025).

З урахуванням вищенаведеного, слід погодитись з позицією суду першої інстанції, що ТОВ «Коллект Центр» не пропустило строк загальної позовної давності та звернулось до суду в межах такого строку.

Щодо професійної правничої допомоги.

ОСОБА_1 також висловила свої заперечення щодо задоволеної судом першої інстанції суми витрат на професійну правничу допомогу, яку стягнуто з відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» в розмірі 11 070,80 гривень із заявлених 13 000 гривень. Вказує, що розмір витрат задоволений судом першої інстанції є явно завищеним та не відповідає критеріям розумності та співмірності. Відсутня квитанція про сплату даних витрат. Також, не надано доказу, що у штаті ТОВ «Коллект Центр» відсутній юрист, через що позивач був вимушений звернутись до інших спеціалістів в області права. Розмір правничої допомоги завищений, відсутнє підтвердження, що позов був складений адвокатом.

Вирішуючи питання щодо професійної правничої допомоги, колегія суддів керується наступним.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 укладений між ТОВ «Коллект Центр» та АБ «Лігал Ассістанс», витяг з Акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, заявка про надання юридичної допомоги №1540 від 01.08.2025.

З наданих документів вбачається, що АБ «Лігал Ассістанс» у даній цивільній справі надало наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів – 4 000 гривень за 2 години (1 година – 2 000 гривень) та складання позовної заяви – 9 000 гривень за 3 години (1 година – 3 000 гривень).

Суд першої інстанції задовольняючи суму витрат на професійну правничу допомогу з відповідачки на користь позивача керувався тим, що позовні вимоги задоволено на 85,16% від заявлених, а відтак 13 000 х 85,16% = 11070,80 гривень.

Проте, слід погодитись з доводами відповідачки щодо завищення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та не співмірності таких із характером виконаної роботи.

Крім цього, розгляд справи проводився у період з вересня 2025 року по листопад 2025 року. Представник позивача – адвокат Воронков О.М. брав участь тільки в одному судовому засіданні від 25.11.2025 в режимі відеоконференцзв`язку.

Дана категорія справи є типовою та не повинна займати багато часу на підготовку процесуальних документів у справі, а ціна позову становить суму 37 623,20 гривень, що відноситься до категорії малозначних спорів.

Таким чином, проаналізувавши надані АБ «Лігал Ассістанс» послуги позивачу ТОВ «Коллект Центр», а також подані до суду апеляційної інстанції документи, врахувавши характер виконаної роботи, принципи співмірності та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заявлених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000,00 грн. на користь позивача, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Щодо судового збору.

У зв`язку з тим, що апеляційний суд не змінює рішення суду першої інстанції по суті спору, то судовий збір стягнутий судом першої інстанції згідно задоволених позовних вимог зміні не підлягає.

Однак, щодо судового збору в апеляційній інстанції слід вказати, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28.01.2026 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 140,10 гривень до ухвалення рішення в справі.

А тому, з ОСОБА_1 у дохід державного бюджету слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 140,10 гривень.

Отже, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року, повний текст якого складено 28 листопада 2026 року, належить скасувати в частині витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій справі нове судове рішення про відмову у стягненні таких. В решті – оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна, задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2025 року, змінити в частині вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу, а саме зменшивши розмір таких витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ: 44276926, із суми 11 070,80 гривень на суму 5 000,00 гривень.

У решті вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави Україна судові витрати у розмірі 2 140,10 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: