Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №689/3221/23 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/3221/23

Провадження №1-кп/689/24/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий - суддя ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в с-ще Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2023 р. за №62023240010000036, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився і проживає в АДРЕСА_1 , із середньою-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина ( ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військовослужбовця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, встановив:

ОСОБА_5 , проходячи військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді старшого оператора першого відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», в умовах воєнного стану, 16.01.2023 р. без поважних причин самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 та поїхав за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , після чого проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби до 15.11.2023 р..

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції від 29.12.2022 р.), а саме: самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової військової служби).

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав. Показав, що у серпні – вересні 2022 р. у нього виникли конфліктні відносини із командуванням військової частини, пов`язані із невиконанням наказу, зміст якого не був до нього доведений в наслідок перебування у відпустці. З 19.09.2022 р. він був переведений до пункту постійної дислокації військової частини у АДРЕСА_2 , де він не був забезпечений сезонним одягом, харчуванням та лікуванням. 26.12.2022 р. – 30.12.2022 р. він проходив лікування, а 16.01.2023 р. не з`явився у військову частину, оскільки не мав коштів на дорогу. Згодом довідався про вагітність своєї дружини, яка проходила з ускладненнями. 14.10.2023 р. у нього народилась донька, а 16.11.2023 р. він добровільно з`явився до слідчого за його викликом. Ствердив, що намагався знайти військову частину для продовження проходження військової служби, але не зміг.

Фактичні обставини справи, а саме самовільне залишення військової служби з 16.01.2023 р. до добровільного з`явлення до слідчого 16.11.2023 р. обвинувачений не заперечив, раціоналізуючи лише свої мотиви вчиненого діяння.

При цьому, вина обвинуваченого також підтверджується матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_7 (а.к.п. 49 - 78), з яких вбачається, що 16.01.2023 р. була виявлені відсутність обвинуваченого по місцю дислокації військової частини. Посилання сторони захисту на те, що факт самовільного залишення військової частини мав місце раніше – а саме 25.12.2022 р., до уваги не приймається, оскільки виходять за рамки обвинувачення та обвинуваченому такі дії не інкримінуються.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проходження військової служби та місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 20, 40 (зворот), 54), отримував нагороди і заохочення (а.с. 19, 24 (зворот), 25, 63, 64), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Пом`якшуючою обставиною є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. При цьому, суд не погоджується із стороною захисту про доцільність визнання пом`якшуючими обставинами відсутність завданих збитків, оскільки такі об`єктивно не властиві диспозиції ч. 5 ст. 407 КК України; вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, оскільки такі станом на 16.01.2023 р. не існували, а виникли пізніше; вчинення злочину через матеріальну залежність, оскільки така не доведена.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України не встановлено.

Враховуючи наведене, виходячи з санкції, передбаченої у ч. 5 ст. 407 КК України, суд визнає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі. Більш м`яке покарання санкцією частини статті не передбачено.

Суд погоджується зі стороною захисту у тому, що кримінальне правопорушення, а саме, самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової військової служби), було вчинене обвинуваченим 16.01.2023 р., а відтак Закон України від 13.12.2022 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», який набрав законної сили 27.01.2023 р., не поширюється на спірні правовідносини та не має зворотної дії в часі в силу ч. 2 ст. 5 КК України.

Водночас, посилання сторони захисту на доцільність застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, не відповідає змісту цієї статті, виходячи з обставин цієї справи. Так, самовільно залишивши військову частину, обвинувачений понад 10 місяців не вжив заходів до повернення для проходження військової служби. З`явившись на виклик слідчого 16.11.2023 р., впродовж тривалого часу досудового розслідування та судового розгляду, обвинувачений, визнаючи свою вину і не будучи обмеженим у волі, не вжив достатніх заходів для продовження військової служби в умовах воєнного стану, при цьому будучи особою молодого віку та придатним за станом здоров`я. Таким чином, обвинувачений фактично понад три роки ухиляється від проходження військової служби.

Враховуючи, що обвинувачений належно виконував свої процесуальні обов`язки під час розгляду справи судом, має міцні соціальні зв`язки, одружений, виховує дитину, має зареєстроване місце проживання, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні. Запобіжний захід не обирався.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу в Хмельницький апеляційний суд через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1