Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №686/8697/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8697/26

Провадження № 2-а/686/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сташевської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

21 березня 2026 року (зареєстровано у суді 23 березня 2026 року) Терлич А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначив, що 13.03.2026 року позивачем під час розрахунку банківською карткою було виявлено, що його банківські рахунки заблоковані. Після чого він звернувся до Першого відділу ДВС у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де йому стало відомо про те, що згідно виконавчого провадження № 80429205 від 09.03.2026 року була винесена постанова про арешт коштів боржника у зв`язку з отриманням нею на виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 83 від 25.03.2025 року (далі – Постанова № 83 від 25.03.2025 року) (про яку ОСОБА_1 не було відомо) та надано копію зазначеної Постанови.

Так, відповідно до Постанови № 83 від 25.03.2025 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол № 83 щодо ОСОБА_1

25.03.2025 року Постановою № 83 від 25.03.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він несвоєчасно актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром військовозобов`язаних та призовників за місцем перебування, на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року), чим порушив положення п. 1 ч. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані.

Позивач ОСОБА_1 не погоджується з Постановою № 83 від 25.03.2025 року, оскільки вона винесена відповідачем з порушенням вимог Наказу МОУ від 01.01.2024 року № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», КУпАП, КАС України, Порядку № 560, Закону № 3543-ХІІ, Закону 3633-IX від 11.04.2024, а саме: згідно Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року в Прикінцевих положеннях та перехідних положення вказано, що: 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105–ІХ: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України – шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

Станом на 15.07.2024 року, ОСОБА_1 проживав та території міста Хмельницького, а тому з метою виконання вимог Закону, прибув 15.07.2024 року (в межах 60 днів відведених для уточнення персональних даних) до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою постановки на облік, уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії.

15.07.2024 року позивач надав представникам ІНФОРМАЦІЯ_5 усі свої персональні дані у тому числі копії паспорта, коду, наявності житла в місті Хмельницькому, військово-обліковий документ про перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . В подальшому з метою завершити процес уточнення даних ОСОБА_1 було направлено на ВЛК.

15.07.2024 року під час проходження ВЛК, після огляду його лікарем-психіатром позивачу було надано Акт дослідження стану здоров`я № 3568 від 15.07.2024 року для обстеження в КНП «ХОМЦПЗ» оскільки ОСОБА_1 перебував в останньому на обліку.

25.07.2024 року лікарями ЛКК при КНП «ХОМЦПЗ» було встановлено ОСОБА_1 діагноз - виражений іпохондричний розлад особистості з глибоким входженням в хворобу, та на підставі статті 17 А Розкладу хвороб визнано непридатний до військової служби з виключенням його з військового обліку.

В подальшому ОСОБА_1 направлено на ВЛК при обласному ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою перевірки встановленому діагнозу.

12.08.2024 року свідоцтвом про хворобу № 184/35 позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 02.08.2024 року № 1789 проведено повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності до військової служби, та на підставі статті 17а графи II Розладу хвороб постановило - визнати ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку.

В подальшому всі медичні документи про непридатність ОСОБА_1 направлено в місто Вінниця до НОМЕР_1 регіональної ВЛК

На початку березня 2025 року ОСОБА_1 зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_8 , та повідомили про те, що постановою НОМЕР_1 РВЛК від 11 листопада 2024 року постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 - не затверджена, а то він підлягає контрольному обстеженню та медичному огляді ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Контрольне ВЛК ОСОБА_1 пройшов 07.03.2025 року, визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується його військово-обліковим документом від 24.03.2025 року.

Під час виготовлення військово-облікового документа ІНФОРМАЦІЯ_9 , виникло технічне питання в отримані його особової справи, яка знаходилась в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в яке в подальшому 12.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся з метою написання заяви про передачу його особової справи до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки він проживає в місті Хмельницький та вже фактично стоїть там на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В результаті його звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2025 року на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, під час складання якого ОСОБА_1 були надані пояснення, що він уточнив свої персональні дані в ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що надав відповідні документи, та йому було надано відповідь, що оскільки він виконав вимоги закону, справа буде закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Необхідності з`являтись 25.03.2025 року на розгляд справи немає. Про те, що в результаті розгляду адміністративної справи 25.03.2025 року його було визнано винним та накладено стягнення йому стало відомо лише 13.03.2026 року коли були арештовані його банківські рахунки.

Окрім того позивач зазначає, що до Постанови № 83 від 25.03.2025 року не долучено жодних доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, у тому числі докази вручення чи не вручення йому сповіщень (повістки) з боку відповідача, будь-яких доказів щодо неоновлення ОСОБА_1 військово-облікових даних. Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити які саме персональні дані не актуалізував ОСОБА_1 , які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних державний орган в особі відповідача не має доступу (не є держателем).

З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували його вину та факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Разом з тим, позивач у позові зазначив клопотання про поновлення строків на звернення до суду оскільки оскаржувану Постанову № 83 від 25.03.2025 року він отримав та ознайомився з її змістом лише 13.03.2026 року у зв`язку з відкритим виконавчим провадженням ДВС, а про її наявність ОСОБА_1 не було відомо.

На підставі вищезазначеного позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 83 від 20.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 підполковником ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення; відповідно до ст. 139 КАС України, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання та витребувано у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник. ОСОБА_4 16.04.2026 року подав до суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, також і не надав суду витребувану копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, доходить наступного висновку.

Частина перша статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У копії Постанови № 83 від 25.03.2025 року, винесеній начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , зазначено, що 12.03.2025 року о 12 год. 20 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим лейтенантом ОСОБА_2 було складено протокол № 83 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Матеріали адміністративної справи відповідають вимогам 235 КУпАП; протокол складено правильно; правопорушник повідомлений про час і місце розгляду справи; права, визначені ст.268 КУпАП, роз`яснені; обставини, що виключають здійснення провадження у справі та визначені ст.247 КУпАП, - відсутні. Згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року). Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив положення пункту 1 частини 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення » Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи наведене, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим лейтенантом ОСОБА_2 складено адміністративний протокол ЧМТЦК № 83 від 12.03.2025 року у відношенні правопорушника. ОСОБА_1 відповідно до ст. 268 КУпАП, під час складання адміністративного протоколу пояснень не надав.

У зв`язку з наведеним постановив визнати винним громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , за ч. 3 ст.210-1 КУпАП; накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Так, оскаржувану постанову відповідачем було винесено 25 березня 2025 року, а позов до суду представник ОСОБА_1 подав 21 березня 2026 року, з пропуском встановленого законом 10-денного строку.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Оскільки відповідачем не надано суду докази отримання стороною позивача копії оскаржуваної постанови, разом з тим, позивач зазначає, що тримав її копію лише 13 березня 2026 року в межах ознайомлення з документами виконавчого провадження по її виконанню, суд вважає, що строк оскарження Постанови № 83 від 25.03.2025 року позивачем пропущено з поважних причин, а саме, у зв`язку з необізнаністю про її існування.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, в рішенні «Іліан проти Туреччини», що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У зв`язку з наведеним, суд висновує про задоволення клопотання позивача щодо поновлення строку на оскарження Постанови № 83 від 25.03.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність .

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з матеріалами справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до оскаржуваної Постанови № 83 від 25.03.2025 року відповідач стверджує, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період, а саме, несвоєчасно актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром військовозобов`язаних та призовників за місцем перебування, на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року), чим порушив положення пункту 1 частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-IX від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статею 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлені обов`язки громадян, які перебувають у запасі Збройних Сил України. Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частиною 1 статті 210 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

В свою чергу, частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказані норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Вказаний обов`язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 ( Порядку № 1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно з ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Як вбачається з оскаржуваної Постанови, підставою для її прийняття слугувало те, що ОСОБА_1 , маючи обов`язок оновити свої облікові дані, не виконав його, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, відповідачем було встановлено в межах оскаржуваної постанови саме правопорушення передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину ОСОБА_1 .

Натомість, позивачем надано суду витягу із застосунку «Резерв+» (електронний військово-обліковий документ), згідно якого ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , уточнив свої дані 15.03.2025 року, дата ВЛК – 07.03.2025 року, має відстрочку до завершення мобілізації.

Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

У свою чергу, стаття 247 КУпАП визначає обставини за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин.

Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Оскільки відповідач - суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та, як наслідок, про неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що Постанови № 83 від 25.03.2025 року має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 83 від 25.03.2025 року.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 83 від 25.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері військового обліку, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 20 квітня 2026 року.

Суддя: О.М. Палінчак