Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №686/681/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/681/26

Провадження № 2/686/3922/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30.03.2026

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Колієва С.А.,

при секретарі – Кучерук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У грудні 2025 року ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 березня 2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ОСОБА_1 був укладений договір позики №61/543110641 за умовами якого останній отримав у позику грошові кошти в сумі 4000,00 гривень, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за їх користування у порядку, визначеному умовами договору.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» був укладений договір факторингу № 28122023 за умовами якого ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року.

17.04.2025 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» був укладений договір факторингу № 17-04/ФК-25 за умовами якого ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року.

25.08.2025 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» і ТОВ «Юрконсалтинг Груп Плюс» був укладений договір факторингу №25-08/ФК-25 за умовами якого ТОВ «Юрконсалтинг Груп Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року.

Умови укладеного договору позики ОСОБА_2 не виконав, у визначений договору строк позику не повернув та не сплатив відсотки за її користування та його заборгованість за договором становить 33 200,00 гривень з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за сумою позики, 28 080,00 грн. – заборгованість за процентами та 1120,00 грн. – заборгованість за комісією.

На підставі викладеного ТОВ «Юрконсалтинг Груп Плюс» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року у розмірі 33 200,00 гривень, а також понесені витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності. Позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказах з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

29.03.2021 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ОСОБА_1 був укладений договір позики №61/543110641 на підставі якого ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти у сумі 4 000,00 гривень, які зобов`язався повернути та сплатити проценти за їх користування у порядку та на умовах визначених договором. Умовами договору визначено, що строк на який надається позика – 365 днів; комісія за надання позики складає 28%, що становить 1120,00 гривень (п..п 1.2, 1.4, 1.5 Договору). Пунктом 2.1 та 2.2 Договору визначено, що проценти за договором є фіксовані та становлять 2% від суми позики та нараховуються, починаючи з 15-го дня користування позикою.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» був укладений договір факторингу № 28122023 на підставі якого ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №61/543110641 (реєстр боржників №1 до договору факторингу № 28122023) (а.с.64-65).

17.04.2025 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» і ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» був укладений договір факторингу №17-04/ФК-25 на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт`набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №61/543110641 (реєстр боржників №1 до договору факторингу №17-04/ФК-25) (а.с.54-58).

25.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» і ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» був укладений договір факторингу №25-08/ФК-25 на підставі якого ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №61/543110641 (реєстр боржників №1 до договору факторингу №17-04/ФК-25) (а.с.59-63).

Згідно представленого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року становить 33 200,00 гривень з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за сумою позики, 28 080,00 грн. – заборгованість за процентами та 1120,00 грн. – заборгованість за комісією.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.

а) щодо правовідносин

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 29.03.2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Партнер Фінанс» договір позики на підставі якого отримав від вказаної фінансової установи у позику грошові кошти, які той зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ними в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку на який була видана позика, відповідач суму позики не повернув та не сплатив проценти за користування ними.

У подальшому ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» за договором факторингу набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором позики.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не виконав обов`язки за договорам позики, а тому з нього на користь ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» слід стягнути заборгованість, яка виникла.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню.

Згідно представленого розрахунку ОСОБА_1 за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року становить 33 200,00 гривень з яких: 4000,00 грн. – заборгованість за сумою позики, 28 080,00 грн. – заборгованість за процентами та 1120,00 грн. – заборгованість за комісією.

Вказаний розрахунок в частині визначення заборгованості по тілу кредиту, нарахованим відсоткам за його користування відповідає умовам укладеного договору та представленим матеріалам справи. Доказів на спростування такого розрахунку матеріали справи не містять.

Водночас суд враховує наступне.

Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Преамбулою Закону №1023-ХІІ встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмір і порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 28 080 гривень, який більше ніж у сім разів перевищує розмір неповернутої позики (4 000,00 грн).

Відтак суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юрконсалт Груп Плюс» процентів слід зменшити до 4 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісії у сумі 1120 гривень суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами договору позики №61/543110641 від 29.03.2021 року встановлено зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати кредитодавцю комісії за надання кредиту у розмірі 28% від розміру наданої позики, тобто у сумі 1120 гривень.

При цьому, у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з наданням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1120 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

З огляду на викладене поданий ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованості за договором позики №61/543110641 від 29.03.2021 року у розмірі 8 000,00 гривень, яка складається із: 4000,00 грн. – суми неповернутої позики та 4000,00 грн. – нарахованих процентів.

В решті у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» заявлено з ціною 33 200,00 гривень і задоволено на суму 8 000,00 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 583,71 гривень.

На підставі договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2025 року №45714110 (а.с. 41-43) адвокат Горобей Р.Г. надавало ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Факт надання послуг за договором підтверджується актом №2560414175 про підтвердження факту надання правничої (правової ) допомоги адвокатом (виконання робіт) згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 6000,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 не заявив клопотання про зменшення розміру указаних судових витрат у зв`язку з невідповідністю їх критеріям співмірності та реальності.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь позивача слід присудити витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1445,78 гривень.

Всього ОСОБА_1 повинен відшкодувати позивачу судові витрати за наслідком розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 2029,49 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за договором позики № 61/543110641 від 29.03.2021 року у розмірі 8 000,00 гривень, а також понесені судові витрати у загальному розмірі 2029,49 гривень.

В решті у задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» ЄДРПОУ 45714110, місце знаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд.17Б, офіс 503.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено 21.04.2026 року.

Суддя: