Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №677/611/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/611/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Федишина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасюк Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття справи про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила скасувати постанову № 6390 від 25.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25.03.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Згідно постанови ОСОБА_1 , яка обіймає посаду діловода загального відділу Чепелівського старостинського округу Красилівської міської територіальної громади Хмельницької області та відповідає за ведення військового обліку, в період мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не організувала в установленому порядку належним чином ведення військового обліку, у визначені графіком звіряння строки не прибула до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних у списках персонального військового обліку та у військово-облікових документах у паперовій формі з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги абз. 12 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оборону України», підп. 8 п. 24, п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2022 № 1487, внаслідок чого 25.03.2026 т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи та винесено постанову № 6390, якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн.

Вважає постанову незаконною та що розгляд справи був необ`єктивним, без врахування її пояснень та встановлення дійсних обставин справи, які, на її думку, вказують на відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема, позивач вказує, що розпорядженням Красилівської міської ради Хмельницької області від 01.12.2017 № 241/2017-рк «Про призначення ОСОБА_1 на посаду діловода» її призначено на посаду діловода Красилівської міської ради Хмельницької області. Відповідно до п. 2.7 посадової інструкції вона своєчасно забезпечувала ведення персонального-первинного обліку призовників і військовозобов`язаних на території Чепелівського старостинського округу, про що зазначила в протоколі та надала підтверджуючі документи. Проте відповідачем проігноровано пояснення ОСОБА_1 , не надано жодних доказів на підтвердження наявності вини в діях чи бездіяльності позивача. За таких обставин вважає, що її провини в цьому немає, тому притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконним.

Позивач у судове засідання подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача, належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом завчасного доставлення судової повістки до електронного кабінету, в судове засідання не з`явився, подав відзив на позов, у якому просив суд розглянути справу за його відсутності.

У наданому відзиві представник відповідача наполягає на законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наводячи ті ж загальні фрази, що містяться в протоколі № 219 та постанові № 6390. При цьому у відзиві представник відповідача також вказав, що позбавлений можливості надати інші докази на спростування доводів позивача в зв`язку з тим, що позов ОСОБА_1 з матеріалами до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходив, що однак, спростовується довідкою Красилівського районного суду про доставку електронної відправки вкладення, згідно якої вкладення в електронному вигляді «Позовна заява» від 10.04.2026 по справі № 677/611/26 було надіслано 13.04.2026 о 16:57:53 год. одержувачу ІНФОРМАЦІЯ_4 на його електронну адресу, з чого суд приходить до висновку, що інші докази на спростування доводів позивача відповідачем не надано в зв`язку з їх відсутністю та відсутністю аргументів на спростування тверджень позивача про її невинуватість у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановою № 6390 по справі про адміністративне правопорушення від 25.03.2026 на позивача накладено штраф у розмірі 34000 грн. за порушення ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту постанови, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 219 від 12.03.2026 12.03.2026 о 15 год. 53 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 виявлено, що посадова особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діловод Чепелівського старостинського округу, яка відповідає за ведення військового обліку, в період мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не організувала в установленому порядку належним чином ведення військового обліку, у визначені графіком звіряння строки не прибула до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних у списках персонального військового обліку та у військово-облікових документах у паперовій формі з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушила вимоги абз. 12 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оборону України», підп. 8 п. 24, п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.05.2022 № 1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови № 6390, складеної 25.03.2026 в справі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває.

Згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено про проведення загальної мобілізації.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381.

Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції № 3 в протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол (пункт 6 розділу ІІ Інструкції № 3).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 в справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Такі висновки узгоджується з правовими позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 в справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 в справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 в справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 в справі № 607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом – рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 в справі № 263/15738/16-а.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Судом встановлено, що наведене в оскаржуваній постанові формулювання адміністративного правопорушення, яке суб`єкт владних повноважень вважав доведеним, не підтверджується відповідними доказами, відтак не відображає дійсних обставин справи.

Крім цього, розгляд відповідачем справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 проведено формально, з порушенням ст. 280 КУпАП, без повного, об`єктивного і неупередженого з`ясування усіх обставин справи, які мали значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Аналізуючи дії ОСОБА_1 на предмет їх відповідності вимогам підп. 8 п. 24, п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а відтак наявності, чи відсутності з її боку порушень, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 30.12.2022 №1487 обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом.

У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що нею порушено абз. 8 п. 34 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників..», абз.12 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію`та абз.3 ст. 15 Закону України «Про оборону», в частині забезпечення ведення військового обліку в установленому порядку.

Пунктом 10 Постанови КМУ від 30.12.2022 №1487 передбачено, що за наявності на військовому обліку менше 500 призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язки щодо ведення військового обліку покладаються на особу служби персоналу, якій встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків посадового окладу, а для державних службовців - в межах економії фонду оплати праці.

Приписами пп. 8 п. 34 Порядку передбачено, що з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють: взаємодію з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абз.12 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім іншого: забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і надання звітності щодо бронювання військовозобов`язаних у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За вимогами абз. 3 ст. 15 Закону України «Про оборону» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім іншого, у галузі оборонної роботи забезпечують: приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами підтверджується та обставина, що розпорядженням Красилівської міської ради Хмельницької області від 01.12.2017 № 241/2017-рк «Про призначення ОСОБА_1 на посаду діловода», її призначено на посаду діловода Красилівської міської ради Хмельницької області. Відповідно до п. 2.7 посадової інструкції діловод зобовязаний забезпечувати ведення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов`язаних на території Чепелівського старостинського округу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повідомляла посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 про належне виконання нею обов`язків щодо військового обліку та надала докази щодо своєчасної організації ведення персонально-первинного обліку призовників і військовозобов`язаних на території Чепелівського старостинського округу за 2025 рік, а саме:

список військовозобов`язаних віком від 18 до 60 років, які проживають на території с. Чепелівка від 28.02.2025 № 9;

список військовозобов`язаних (призовників) віком від 25 до 60 років, які зареєстровані на території с. Воскодавинці від 28.02.2025 № 8;

списки військовозобов`язаних віком від 25 до 50 років, які проживають на території с. Чепелівка від 30.10.2025 № 29;

список військовозобов`язаних віком від 25 до 50 років, які проживають на території с. Воскодавинці від 30.10.2025 № 30. Зазначені списки нею відправлені до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що ОСОБА_1 зазначила в протоколі про адміністративне правопорушення, однак жодної правової оцінки чи зауважень цим твердженням посадовими особами ТЦК та СП не було надано.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не організувала в установленому порядку належним чином ведення військового обліку у визначені графіком звіряння строки, однак будь-яких відомостей, які б могли ідентифікувати та конкретизувати цей графік, ні в протоколі, ні в постанові немає, що позбавляє суд можливості спростувати чи підтвердити порушення строків, визначених цим графіком. Не надано цього графіку відповідачем й у ході розгляду справи, в тому числі й при наданні відзиву на позов.

Відтак, слід прийти до висновку, що складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року в справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку, а також порушення законодавства про оборону та мобілізацію. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Постанову № 6392 винесено без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачена КУпАП, фактично відбулося лише винесення готової постанови без проведення засідання та дослідження обставин справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

За правилами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі.

Таким чином, слід прийти до висновку, що справу відносно ОСОБА_1 розглянуто без додержання вимог стст. 278-279, 280 КУпАП. А саме, не враховано пояснень ОСОБА_1 , не з`ясовано всіх дійсних обставин справи щодо ведення позивачем військового обліку, своєчасності виконання нею всіх необхідних дій, що потягло за собою постановлення необґрунтованого та незаконного рішення (постанови), позаяк т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 не встановив, чи допустила позивач порушення військового обліку, в яких конкретно обумовлених чіткими часовими рамками діях проявилися ці порушення, не перевірив відповідні документи, що свідчить про порушення процедури та формальний підхід до розгляду справи, а тому припустився хибного висновку про те, що позивач умисно порушила обов`язок, визначений пп. 8 п. 24, 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, через що незаконно притягнув останню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач неодноразово заявляла в ході розгляду справи про те, що двічі на рік надсилала до Хмельницького ТЦК військово-облікові документи на військовозобовязаних та призовників та про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не доводились їй графіки звірянь облікових документів, однак ці пояснення позивача проігноровані та в ході розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів, які б доводили протилежне та заперечували докази, які надала позивач. Відповідачем вимог закону не дотримано, оскільки всупереч ст. 77 КАС України доказів до суду про це не подано.

Правова оцінка обставинам справи і діям ОСОБА_1 на предмет того, чи є вони протиправними та винними і чи саме вони привели до порушень у веденні військового обліку дає підстави суду для висновку, що вини позивача в зазначених порушеннях немає, відтак склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у її діях відсутній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану в рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем у повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є недоведеним.

Відповідачем всупереч положенням ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, за яке оскаржуваною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності. В зв`язку з цим оскаржувана постанова є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної в цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 665,60 грн., відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України мають бути відшкодовані позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись стст. 9, 33, 210-1, 245, 247, 251, 283, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», пп. 22, 27, 34, 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», стст. 2, 3, 5, 9, 12, 19, 20, 22, 25-27, 77, 79, 132, 143, 241, 243, 246, 255, 286, 292-297 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 6390 від 25.03.2026 в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень скасувати, провадження в справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Суддя І. В. Федишин