Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №944/1943/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1943/26

Провадження №1-кп/944/1192/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141350000092 від 17.02.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Яворів Львівської області, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

судом визнано доведеним, що у зв?язку із воєнною агресією військ російської федерації на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан на території України неодноразово продовжувався, зокрема останній раз указом Президента України №40/2026 від 12 січня 2026 року, затвердженим Законом України №4757-IX від 14 січня 2026 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Незважаючи на викладене, ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що на території України введено та діє правовий режим воєнного стану, 17 лютого 2026 року приблизно о 15 год. 09 хв. перебуваючи на сходовій клітці між четвертим та п?ятим поверхом будинку №39 по вулиці О.Маковея в місті Яворів Львівської області, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись прямим умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, в умовах воєнного стану, викрав велосипед марки «MERIDA CROSSWAY 8», який на праві власності належить ОСОБА_5 , вартістю 4875 гривень, після чого з викраденим залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому суті обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, положень ст.63 Конституції України, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується визнав повністю, та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу подій, про які зазначено в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати. Матеріальні збитки потерпілому відшкодував.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій просить справу у її відсутності, просить обрати покарання на розсуд суду, матеріальні збитки відшкодовані, претензій до обвинуваченого немає.

На підставі положень ч.3 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, що повністю визнав свою вину, інші докази, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, судом не досліджувались.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів, допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною. Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України є вірною, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, в тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Згідно з абз.2 п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Приймаючи до уваги характер вчиненого діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу винного, позиції прокурора, наслідків кримінального провадження, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, приймаючи до уваги особу винного, який раніше не судимий, окрім скоєного характеризується позитивно, вчинив тяжкий злочин, відсутність обставин, які б обтяжували йому покарання, а також інші в сукупності обставини і їх поєднання, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, суд приходить до висновку у відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на нього передбачених ст.76 цього ж Кодексу обов`язків.

Враховуючи все вище викладене, а також беручи до уваги позицію прокурора, потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, суд вважає, що виправлення останнього можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку та з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, п.п.2,4 ч.3 ст.76 КК України, що, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

На думку суду таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов потерпілими не заявлено.

Судові витрати за проведення судових експертиз згідно ч. 3 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.94, 349, 369-371, 373 – 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Застосувати до ОСОБА_4 ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-26/4178-ТВ - 3565,60 грн (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 копійок.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 19.02.2026 на велосипед марки «MERIDA CROSSWAY 8», який було видано ОСОБА_5 в порядку ст. 93 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- велосипед марки «MERIDA CROSSWAY 8» – повернути ОСОБА_5 ;

- носій даних типу флеш-карта пам`яті «microSD», у кількості 1 штука –- залишити при матеріалах кримінального провадження №12026141350000092.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1