Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №466/188/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/188/26

Провадження № 2/466/1473/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

12 січня 2026 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс», звернулось до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1395-3147 від 14.05.2024 року у розмірі 20 000 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами за допомогою веб-сайту, який є інформаційно-телекомунікаційною системою, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти для задоволення особистих потреб.

Позивач вказує, що укладення договору відбулося шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті, подання заявки на отримання кредиту, підтвердження умов договору та підписання його за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, однак відповідач, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства, належним чином свої зобов`язання не виконав, кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

У зв`язку з зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1395-3147 від 14.05.2024 року у загальному розмірі 25 074 грн. 00 коп., яка, за розрахунком позивача, складається з: заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) - 4000 грн. 00 коп., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 20 474 грн. 00 коп., заборгованості за комісією за видачу кредиту - 600 грн. 00 коп. У зв`язку з вищенаведеним, позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується розпискою про дату та час судового засідання. В судовому засіданні 16.03.2026 року, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в часті стягнення всього розміру відсотків, оскільки вважає, що такі нараховані з порушенням та не відповідають принципу добросовісності та пропорційності. Просив суд в частині стягнення відсотків в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1395-3147 в електронній формі шляхом акцепту відповідачем пропозиції кредитодавця через інформаційно-комунікаційну систему з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» є належним способом укладення договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, а також інші платежі, передбачені договором.

Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та нараховуються у визначеному договором розмірі, тоді як комісія за видачу кредиту є окремим платежем, який підлягає сплаті при наданні кредиту.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4000 грн підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою про перерахування суми кредиту №1395-3147 від 14.05.2024 року, у зв`язку з чим не потребує додаткового доказування.

Отже, між сторонами виникли цивільні правовідносини з кредитного договору, в межах яких відповідач зобов`язаний повернути отримані грошові кошти та сплатити плату за користування ними.

Разом з тим, спір у даній справі фактично зводиться не до наявності зобов`язання як такого, а до визначення його розміру та меж відповідальності відповідача.

Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з того, що відповідно до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти, визначені договором, а тому сам по собі факт нарахування процентів за користування кредитом є правомірним.

Водночас, відповідно до ст. 3, 509 ЦК України, цивільні правовідносини повинні здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, що означає обов`язок суду перевіряти не лише формальну відповідність умов договору, а й їх зміст на предмет дотримання балансу інтересів сторін.

Крім того, оскільки спірні правовідносини виникли між фінансовою установою та фізичною особою як споживачем фінансових послуг, до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, проценти за користування кредитом нараховувались за ставкою, що у річному вимірі становить понад 300 відсотків річних, а їх загальний розмір - 20 474 грн, перевищує суму фактично отриманого кредиту.

Суд враховує, що встановлення такої процентної ставки призводить до істотного збільшення обсягу зобов`язань позичальника, що не відповідає принципу співмірності відповідальності та фактично створює для споживача надмірний фінансовий тягар.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про неспівмірність нарахованих процентів та необхідність їх зменшення до розміру, який відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також забезпечує баланс прав та інтересів сторін.

Визначаючи такий розмір, суд виходить з того, що плата за користування кредитом не може бути надмірною та має бути співвідносною із сумою отриманого кредиту, у зв`язку з чим вважає обґрунтованим обмежити розмір процентів сумою фактично отриманого кредиту.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе визначити розмір процентів за користування кредитом у сумі 4000 грн, що відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також забезпечує баланс інтересів сторін.

Суд наголошує, що не змінює умови договору, а застосовує наслідки включення несправедливих умов, що полягають у визначенні розміру підлягаючих стягненню процентів з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо доводів позивача про правомірність стягнення комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідно до якої законодавством про споживче кредитування передбачено можливість встановлення у кредитному договорі комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, за умови, що такі комісії відповідають фактично наданим додатковим чи супутнім послугам.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності визначення переліку таких послуг, їх змісту, обсягу та вартості, а також доказів їх фактичного надання споживачу, умова договору щодо сплати відповідної комісії є нікчемною.

Як убачається з умов спірного договору, комісія за видачу кредиту визначена без зазначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику, без розкриття їх змісту, обсягу та вартості, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, за які встановлена така комісія.

Таким чином, суд приходить до висновку, що комісія за видачу кредиту у розмірі 600 грн за своєю правовою природою є складовою плати за користування кредитом, яка вже врахована у процентній ставці, а відтак вимоги позивача в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, доводи позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення тіла кредиту в розмірі 4 000 грн., та нарахованих відсотків в розмірі 4 000 грн.

Судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та наявність у нього обов`язку їх повернення.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір заборгованості не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки нараховані проценти є неспівмірними із сумою отриманого кредиту, а комісія за видачу кредиту та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не підлягають стягненню з підстав, наведених судом у мотивувальній частині рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у частині основного боргу та процентів за користування кредитом у зменшеному розмірі.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором 1395-3147 від 14.05.2024 року у розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) грн., яка складається з 8 000 грн. - тіло кредиту, та 8000 грн. - за нарахованими відсотками за користування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима