Вирок від 21 квітня 2026 р. у справі №466/2411/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2411/26

Провадження № 1-кп/466/626/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«22» квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1

з участю

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Роздольне Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, 14.05.2025 направлено до суду обвинувальний акт за ч.5 ст.407 КК України, проте на підставі ч.5 ст.401 КК України звільнений від кримінальної відповідальності для подальшого проходження військової служби, військовослужбовця призваного по мобілізації, оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;

в с т а н о в и в :

Військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 04.10.2025 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану до 17.03.2026, а саме моменту добровільної явки у ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Ак. Кучера, 5, таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та підтвердив вказані в обвинувальному акті обставини. Пояснив, що він дійсно 04.10.2025р. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 без дозволу командира, що було викликано незалежними від нього обставинами. Однак добровільно з`явився у відділ поліції. Просить його суворо не карати.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого. Крім повного визнання обвинуваченими своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Фактичні обставини справи, які підтверджуються цими доказами, не оспорювались в судовому засіданні ні обвинуваченим, ні іншими учасниками судового розгляду.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину повністю та об`єктивно доведена, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу обвинуваченого, який згідно ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває. В судовому засіданні висловив намір надалі продовжувати військову службу.

Обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише шляхом ізоляції від суспільства, йому слід обрати покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі, яке обвинуваченому слід відбувати реально.

Законодавством не передбачена можливість застосування ст.75 КК України до даної категорії злочинів.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили.

Процесуальних витрат немає, речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання – 17.03.2026 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок надруковано в нарадчій кімнати в одному примірнику.

Копію вироку негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя ОСОБА_6