Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №457/525/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/525/26

провадження №3-зв/457/2/26

ПОСТАНОВА

22 квітня 2026 року м. Трускавець

Суддя Трускавецького міського суду Львівської області Василюк Т.В., розглянувши заяву правопорушника ОСОБА_1 про відвід судді Грицьківа Віталія Теофільовича, яка подана в межах розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и л а:

У провадженні Трускавецького міського суду Львівської області знаходиться справа №457/525/26, провадження № 3/457/201/26, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Правопорушником ОСОБА_1 до канцелярії суду було подано заяву про відвід судді, яка мотивована тим, що після ознайомлення ним з судовою практикою з Єдиного реєстру судових рішень, а сам: рішеннями судді Грицьків В.Т. у категорії справ про притягнення до адміністративної відповідальності за керування в стані алкогольного сп`яніння, він виявив, що майже у ста відсотках своїх рішень у даній категорії ОСОБА_2 приймав рішення про притягнення осіб до відповідальності, не зважаючи на наявність доказів, що підтверджують обставини, які виключають відповідальність особи. Зважаючи на систематичну практику прийняття рішень, з відсутністю належного аналізу доказів, а також з огляду на очевидну заангажованість судді у розгляді справ даної категорії, вважає, що подальший розгляд цієї справи суддею Грицьківим В.Т. створює об`єктивні підстави для сумнівів у неупередженості та об`єктивності судового розгляду.

Захисник Іванченка М.В. звернувся до суду з заявою, у якій просив проводити розгляд заяви про відвід судді Грицьківа В.Т. без його участі та без участі його довірителя.

Від судді Грицьківа В.Т. надійшла заява, у якій він просив проводити розгляд заяви ОСОБА_1 у його відсутності, зазначив, що вважає підстави, наведені у заяві, необґрунтованими.

Вивчивши матеріали заяви про відвід судді приходжу до наступного висновку.

Так, Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено поняття «відвід судді», «самовідвід» та порядку розгляду таких заяв. Проте, діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід, а тому, при розгляді даної заяви про відвід, слід застосувати аналогію права.

Розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами, передбаченими КПК України, а саме ст.ст. 75, 81 КПК України, якими врегульоване вказане питання, з урахуванням положень КУпАП.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Вирішуючи питання про відвід, суд перш за все враховує мотиви, з яких подана заява щодо можливої упередженості судді, а також обставини, які, на думку заявника, можуть вплинути на об`єктивність розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

За вимогамист.9 Конституції України та ч.1ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, суддя вважає, розгляд заяви про відвід судді в рамках цієї справи можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.

Зі змісту ст.6 Конвенції та практики Європейського Суду з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (Кіпріану проти Кіпру, п.118; Мікаллеф проти Мальти, п.93).

ЄСПЛ у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (Кіпріану проти Кіпру, п.118; П`єрсак проти Бельгії, п.30; Грівз проти Сполученого Королівства, п.69). Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест).

Виходячи з наведеного, практика ЄСПЛ говорить про те, що кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Мікалефф проти Мальти).

У справі "Білуха проти України" (п. 49-50, 52-53 в заяві N 33949/02) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" пункт 43).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки судді чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у певній справі обґрунтовані причини побоюватися, що конкретний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії, п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії, п. 58).

Розглянувши заяву про відвід судді, дослідивши матеріали справи, суд, незважаючи на те, що підстави, наведені у заяві про відвід судді, не знаходять свого підтвердження, однак з метою об`єктивного і найбільш повного розгляду справи, а також для забезпечення права сторони на розгляд справи безстороннім і незалежним складом суду і відсутності будь-яких сумнівів щодо упередженості суду, запобіганню написання безпідставних і необґрунтованих скарг, а також звинувачень у заінтересованості та упередженості в результаті розгляду справи, вважає за необхідне задоволити дану заяву.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 7, 246 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и л а:

Заяву правопорушника ОСОБА_1 про відвід судді Грицьківа Віталія Теофільовича, яка подана в межах розгляду справи №457/525/26, провадження № 3/457/201/26, про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП, задоволити.

Передати справу №457/525/26, провадження № 3/457/201/26, до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Т. В. Василюк