Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №444/4219/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4219/25

Провадження № 2/444/350/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Оприск З. Л.

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" (вул. Липинського В`ячеслава буд. 10/1, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

22 жовтня 2025 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги наступним. Між ТОВ «Гелексі» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №163265 від 23.05.2020 року в електронній формі (надалі – договір позики). Відповідно до положень укладеного Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 23453 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість за позикою; 18453 грн., – заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. Просив стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса: 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) заборгованість за договором позики у сумі 23453,00 гривень; стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса: 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Відповідач подав відзив на позов, який мотивував наступним. Заперечив проти позовних вимог ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» у повному обсязі. Вказав, що позивач у додатках вказує «Довідку про перерахування коштів» (п. 4 опису). Однак у наданих суду матеріалах (Графік та Реквізити) відсутній номер банківського рахунку чи картки отримувача. Оскільки Позивач не надав банківської виписки, факт отримання позики вважає недоведеним. Навіть у разі надання Позивачем доказів отримання коштів, заявлену сума стягнення (23 453 грн) вважає незаконною. Згідно з наданим Позивачем Графіком, термін повернення позики закінчився 08.06.2020. Таким чином, будь-які відсотки, нараховані поза межами 08.06.2020, є неправомірними. Позивач вимагає стягнути 23 453 грн, що майже в 5 разів перевищує тіло кредиту. Такі нарахування вважає грубим порушенням закону. Вважає, що оскільки сума кредиту не перевищувала розміру однієї мінімальної заробітної плати (станом на травень 2020 року), сукупна сума штрафів, пені та будь-яких інших платежів за порушення зобов`язання не може перевищувати подвійну суму, одержану споживачем. Зазначив, що договір було укладено 23.05.2020, тобто в період дії карантину. Згідно з п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії карантину, споживач звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені за прострочення. Сума неустойки має бути співмірною з розміром збитків. Позивач не довів наявність збитків у розмірі понад 18 000 грн (різниця між позовом та тілом), що робить ці нарахування несправедливими та такими, що підлягають скасуванню або зменшенню судом до нуля. Вимогу Позивача про стягнення 5 000 грн на професійну правничу допомогу вважає безпідставною з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 та ст. 274 ЦПК України, дана справа є малозначною, має незначну складність та є типовою для даної категорії спорів. Вона не потребує вивчення великого обсягу доказів чи тривалих трудовитрат адвоката. Позовна заява ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» є ідентичною (шаблонною) до тисяч інших позовів даної компанії, що свідчить про мінімальні витрати часу на її підготовку. Позивачем не надано детального розрахунку витрат (детального опису робіт), який би підтверджував, що адвокат дійсно витратив значний час на цю справу. ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» є професійним учасником фінансового ринку, має у штаті власних юристів, а тому залучення зовнішніх адвокатів з оплатою 5 000 грн за стандартний позов є формою зловживання правом з метою покласти додатковий фінансовий тягар на Відповідача. Просив у задоволенні позову ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» відмовити в повному обсязі; У разі надання Позивачем достовірних доказів перерахування коштів (виписки з банку), стягнути лише фактично отримане «тіло» кредиту у розмірі 5 000 грн, відмовивши у стягненні відсотків та штрафів, нарахованих з порушенням законодавства та понад суму, вказану у Графіку. Згодом в додаткових письмових поясненнях відповідач уточнив, що він не визнає факту отримання ним кредитних коштів.

Позивач у судове засідання не прибув, однак представник позивача направив на адресу суду клопотання у якому просив слухати справу без участі представника позивача по наявних у справі документах. Позов підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що між ТОВ «Гелексі» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №163265 від 23.05.2020 року в електронній формі (надалі – договір позики). Відповідно до положень укладеного Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України – гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику повинно було бути надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Вказані обставини підтверджується копіями договору позики № 163265 від 23.05.2020 року, додаткових угод № 1 від 02.06.2020 року, № 2 від 10.06.2020 року, № 3 від 16.06.2020 року до нього, паспортом кредиту, що підписані сторонами.

Представник позивача, мотивуючи позовні вимоги, пояснює, що позичальнику (відповідачу) було надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн., на підтвердження чого надав суду копію листа ТзОВ «ФК «Елаєнс» № 163265 від 01.09.2025 року, який не можна вважати первинним документом, який фіксує факт здійснення фінансової операції щодо перерахунку кредитних коштів, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Інших належних та допустимих доказів, на підставі яких можна би було достовірно та однозначно встановити факт надання позичальникові грошових коштів та розмір таких, суду не надано.

Клопотань про витребування виписок з банківського рахунку відповідача, первинних бухгалтерських документів чи будь-яких інших доказів отримання відповідачем кредитних коштів представник позивача не заявляв.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не надано первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на підставі яких можна би було достовірно та однозначно встановити факт надання позичальникові грошових коштів та розмір таких.

Відповідач заперечує факт наявності в нього кредитної заборгованості, описаної в позовній заяві, та факт отримання кредитних коштів.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено достатніми належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами, оформленими відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено достатніми належними та допустимими доказами надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, в задоволенні позовних вимог потрібно відмовити повністю.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, немає.

Згідно вимог ст. 141, 142 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу із відповідача в користь позивача стягувати не потрібно.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 626, 628, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" (вул. Липинського В`ячеслава буд. 10/1, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором позики – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Оприск З. Л.