Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №444/187/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/187/26

Провадження № 2/444/888/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобзар Любов Вікторівна про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобзар Любов Вікторівна, у якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 1,46 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території колишньої Крехівської сільської ради, на сьогоднішній день Жовківської міської ради Львівського (до зміни адміністративно-територіального устрою-Жовківського) району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 мала на підставі сертифіката серії ЛВ № 119371, виданого на підставі рішення II сесії II демократичного скликання Крехівської сільської ради від 28 лютого 1995 року та зареєстрованого 29 листопада 1995 року у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 13.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 , прийняв після її смерті спадщину, оскільки проживав разом з нею на день відкриття спадщини, тобто на день її смерті, вів з нею спільне господарство, тобто вступив в управління та володіння спадковим майном, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після її смерті.

Інших спадкоємців за заповітом, осіб, які б мали право на обов`язову частку у спадщині та прийняли таку внаслідок вступу в управління або володіння спадковим майном чи внаслідок звернення в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини немає.

Однак спадщини на право на земельну частку (пай) розміром 1,46 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка не можу оформити, так як відсутній правовстановлюючий документ на право на дану земельну частку (пай) нового зразка, який водночас не може бути виданий на ім`я померлої ОСОБА_2 , оскільки вона втратила цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Враховуючи наведені обставини вважає, що його право на земельну частку (пай) підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі, підготовче судове засідання призначено 20 квітня 2026 року о 09 год. 30 хв.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладаються на думку суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобзар Любов Вікторівна, в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідача заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі, а також враховуючи те, що неявка третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, покладається при вирішенні справи на думку суду, фактично визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Крехів, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 20 червня 2001 року.

З свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , яке видане 03 травня 1956 року, вбачається, що його батьком є ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_2 .

З виписки з книги записів (реєстрації) сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) на території Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області № 781, яка 30 грудня 2025 року видана старостою Крехівського старостинського округу № 6 Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Заверуха Г. В., вбачається, що 29 листопада 1995 року зареєстровано в журналі за № 13 сертифікат на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 119371 на ім`я ОСОБА_2 , площа паю 1,46 га умовних кадастрових гектарів. Підстава видачі даного сертифіката рішення II сесії II демократичного скликання Крехівської сільської ради від 28 лютого 1995 року.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане виконавчим комітетом Крехівської сільської ради 25 листопада 2002 року, вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 25 листопада 2002 року було зроблено запис за № 31.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16 січня 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від від 18 липня 1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина відкрилася до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після її смерті необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Згідно ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Нормою ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Із заповіту, який 23 жовтня 2000 року посвідчений Садовою Іриною Михайлівною, секретарем виконавчого комітету Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 48, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок смерті зробила таке заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своєму синові, ОСОБА_1 , тобто позивачу.

По даних, які знаходяться у виконкомі Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, заповіт заповідачем не змінено і не скасовано, що підтверджується записом секретаря виконкому Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області Садової Ірини Миколаївни від 11 жовтня 2004 року.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

З довідки № 744, яка видана виконкомом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 27 листопада 2025 року, вбачається, що станом на день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , 1935 року народження, проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , Жовківського (після зміни адміністративно-територіального устрою – Львівського) району Львівської області.

Згідно ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року встановлено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

З довідки № 745, яка видана виконкомом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 27 листопада 2025 року, вбачається, що дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_2 , 1935 року народження, проживав без реєстрації разом із своєю мамою, ОСОБА_2 , на день її смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , Жовківського (після зміни адміністративно-територіального устрою – Львівського) району Львівської області та вели спільно господарство.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день, зазначений в статті 21 цього Кодексу, я, ОСОБА_1 , не відмовлявся від прийняття спадщини, навпаки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживав разом із своєю матір`ю, вів з нею спільне господарство, займався її похованням.

Інших спадкоємців за заповітом, осіб, які б мали право на обов`язову частку у спадщині та прийняли таку внаслідок вступу в управління або володіння спадковим майном чи внаслідок звернення в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини із матеріалів справи не вбачається, судом під час розгляду справи не встановлено.

Батько позивача, а чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 помер ще до її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 02 лютого 2001 року було зроблено запис за № 4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане Крехівською сільською радою Жовківського району Львівської області 02 лютого 2001 року.

Внаслідок звернення ОСОБА_1 у Жовківську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 , у Жовківській державній нотаріальній конторі Львівської області 17 листопада 2025 року було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 № 315/2025, номер у Спадковому реєстрі 74879343, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83280717 від 17 листопада 2025 року.

Однак листом за вихідним № 1015/01-16 від 17 листопада 2025 року Жовківська державна нотаріальна контора Львівської області фактично відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), площею 1,46 га, що розташований на території Крехівської сільської ради Львівського району Львівської області, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , через неподання оригінала правовстановлюючого документа нового взірця на вищевказаний земельний пай та роз`яснено, що у разі відсутності такого документа, необхідно звернутися в судові органи для оформлення прав на вищевказаний земельний пай в порядку спадкування.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, сертифікат нового зразка на земельну частку (пай), виданий на ім`я ОСОБА_2 , у нього відсутній.

Відповідно до статті 8 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" постановою Кабінет Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» затверджено відповідну форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Сертифікат саме такої форми слід подавати до нотаріальної контори.

ОСОБА_2 ще за життя необхідно було обміняти сертифікат на земельну частку (пай) старого зразка на новий, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», однак вона цього не зробила.

Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак суд враховує, що позивачем не може бути пред`явлено для оформлення спадщини належної форми документа, оскільки мати померла, а тому втратила цивільну правоздатність та дієздатність, а за життя не зробила необхідних дій.

Отже ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 , прийняв після її смерті спадщину, оскільки проживав разом з нею на день відкриття спадщини, тобто на день її смерті, вів з нею спільне господарство, тобто вступив в управління та володіння спадковим майном, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після її смерті.

Інших спадкоємців за заповітом, осіб, які б мали право на обов`язову частку у спадщині та прийняли таку внаслідок вступу в управління або володіння спадковим майном чи внаслідок звернення в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини немає.

Однак спадщини на право на земельну частку (пай) розміром 1,46 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_2 згідно сертифіката на право на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка не можу оформити, так як відсутній правовстановлюючий документ на право на дану земельну частку (пай) нового зразка, який водночас не може бути виданий на ім`я померлої ОСОБА_2 , оскільки вона втратила цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Водночас право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази суд приходить до висновку, що право позивача на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 1,46 га умовних кадастрових гектарів без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території колишньої Крехівської сільської ради, на сьогоднішній день Жовківської міської ради Львівського (до зміни адміністративно-територіального устрою - Жовківського) району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 мала на підставі сертифіката серії ЛВ № 119371, виданого на підставі рішення II сесії II демократичного скликання Крехівської сільської ради від 28 лютого 1995 року та зареєстрованого 29 листопада 1995 року у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 13.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 20 квітня 2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.