Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №443/623/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/623/26

Провадження №3/443/291/26

ПОСТАНОВА

іменем України

22 квітня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за частиною 3 статті 184 КУпАП, –

встановив:

ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 2010 р.н., яке проявилося у тому що 14.03.2026 біля 21 год 35 хв останній, знаходячись на зупинці громадського транспорту в м.Ходорів, вул.Грушевського разом із своїми товаришами, діючи умисно з хуліганських спонукань грубо порушив громадський порядок та спокій громадян, а саме: перекинули конструкцію зупинки громадського транспорту, вчинивши дії, що виразились у певній неповазі до суспільства, чим ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 184 КУпАП.

У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення визнав повністю, надав суду пояснення, які повністю відповідають викладеним у протоколі обставинам.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 3 статті 184 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Диспозицією статті 173 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням є дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №211667 від 20.03.2026, згідно з яким ОСОБА_1 ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України щодо виховання свого неповнолітнього сина, який будучи у віці 15 років вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП (а.с.3);

рапортом від 18.03.2026 яким повідомлено начальника поліції про виявлення відеозапису про порушення громадського порядку групою неповнолітніх осіб (а.с.8);

письмовими поясненнями ОСОБА_2 по суті правопорушення, в яких він повністю підтвердив викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини (а.с.10);

поясненнями ОСОБА_1 , даними ним у суді добровільно, за власної згоди, в яких він повністю підтвердив викладі у протоколі про адміністративне правопорушення обставини та визнав вину у вчиненні зазначеного правопорушення.

Копія паспорта громадянина України № НОМЕР_2 свідчить про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітнім і на момент вчинення адміністративного правопорушення був у віці 15 років (а.с.6-7).

Проаналізувавши вищевказані документи, пояснення ОСОБА_1 , суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 , як батьком, обов`язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини, які полягають у вчиненні його сином ОСОБА_2 у віці п`ятнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 184 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 184 КУпАП, яка доведена повністю; обставину, яка пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення – щире розкаяння винного, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 3 статті 184 КУпАП у виді штрафу. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети його застосування.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Павлів