Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №443/673/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/673/26

Провадження №3/443/311/26

ПОСТАНОВА

іменем України

22 квітня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Стрийського районного управління поліції ГУ Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого у ТОВ «КПК-Агроінвест»

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №211695 від 28.03.2026, ОСОБА_1 28.03.2026 близько 19 год 00 хв за місцем проживання: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 в ході якого ображав її нецензурними словами, чим спричинив моральний та психологічний тиск, викликавши у постраждалої особи побоювання за себе чи свою дочку. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на виклик суду не з`явився. Подав заяву у якій вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визнає повністю, щиро розкаюється та просить слухати справу у його відсутності.

Тому у відповідності до ст. 268 КУпАП розгляд справи проведено без вказаної особи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, правопорушення визначене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є правопорушенням з матеріальним складом, наслідком вчинення котрого є заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Суд звертає увагу, що дії визначені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов`язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи) і, відповідно, відображені у постанові судді.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином під домашнім насильством, яке утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному або фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

В протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не зазначено чи було завдано шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілій ОСОБА_2 і в чому вона проявлялася та які наслідки таких дій.

При вирішенні справи про адміністративне правопорушення суд може виходити лише з обставин, зазначених в протоколі, зокрема у сформульованому в ньому обвинуваченні.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі не доведення події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення, враховуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 173-2, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Р.Г. Равлінко