Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №461/8420/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8420/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді – Павлюк О. В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Гнаткович В. С.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

14.10.2025 Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідачів, у якій просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,50 кв. м., житловою площею 19,80 кв. м., з коморою у підвалі площею 4 кв. м.

В обґрунтування позову зазначає, що 24.12.1988 між ним та ОСОБА_5 був укладений шлюб. За результатом приватизації Позивачу на праві приватної власності належала двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2 (надалі – квартира АДРЕСА_3 ) загальною площею 44,00 м. кв. Дружині Позивача за результатом приватизації на праві спільної сумісної власності належала трьохкімнатна квартира за адресою АДРЕСА_4 (надалі – квартира АДРЕСА_5 ) загальною площею 62,00 м. кв, яка межує з квартирою АДРЕСА_3 . У 2006 році Позивач з дружиною домовились, що він частину своєї квартири (7/25), а саме – одну кімнату дарує дружині і вона цю частину квартири приєднує до Квартири АДРЕСА_5 , а решту — 18/25 Позивач продає і за виручені кошти купує собі однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 (надалі – квартира АДРЕСА_6 ). Позивач з дружиною також домовились, що Позивач не претендує на майно дружини (у разі її смерті), а вона, відповідно, не претендує на належне Позивачу майно (у разі його смерті). На виконання досягнутої домовленості 17.10.2006 був укладений та нотаріально посвідчений договір-дарування, відповідно до якого Позивач подарував дружині 7/25 квартири АДРЕСА_3 . У подальшому ця кімната була приєднана до квартири АДРЕСА_5 та стала її частиною. 10.11.2006 у приватного нотаріуса Кодлубай Н.П. Позивач спочатку оформив продаж своєї квартири АДРЕСА_3 згідно з договором купівлі-продажу 18/25 частин квартири, а потім одразу купівлю ним квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 35,50 кв.м., житловою площею 19,80 кв.м., комора в підвалі-4 кв.м згідно з договором купівлі-продажу квартири. Бланки вказаних договорів мають послідовну нумерацію: BEI № 257025 (продаж квартири АДРЕСА_3 ), BEI № 257026 (купівля квартири АДРЕСА_6 ). ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина Позивача померла. У нотаріуса Позивач оформив відмову від обов?язкової частки у спадщині, про що подав відповідну заяву. Належну дружині частку у квартирі АДРЕСА_5 за заповітом отримала її донька (від першого шлюбу) - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Після її смерті спадщину за нею прийняли (вважаються таким, що прийняли) її діти – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які разом з нею проживали і на момент відкриття спадщини були зареєстровані за адресою АДРЕСА_4 . Через значне погіршення стану здоров?я і необхідність проведення дорогого лікування у Позивача виникла гостра необхідність у грошах. За цих обставин влітку 2024 року Позивач звернувся до нотаріуса щодо з`ясування можливостей розпорядження його квартирою АДРЕСА_6 (передання в заставу для отримання кредиту, продаж, укладення договору довічного утримання тощо). Нотаріус повідомив Позивачу, що з огляду на те, що квартира набута під час перебування у шлюбі, а тому у вчиненні будь-яких нотаріальних дій відносно неї Позивачу буде відмовлено з огляду на відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджує право особистої приватної власності на квартиру в цілому. 02.10.2024 Позивач звернувся зі заявами до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (як єдиних спадкоємців ОСОБА_6 ) з проханням підтвердити в нотаріуса належність Позивачу квартири за адресою АДРЕСА_7 серпні 2025 Позивач повторно звернувся до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 – спочатку написав їм на месенджери «Viber» та «WhatsApp», а потім відправив листи поштою. У своїй зверненнях Позивач зазначив, що у випадку неотримання відповіді протягом одного місяця з моменту звернення, Позивач буде розцінювати це як відмову у визнанні його прав на квартиру АДРЕСА_6 та попередив, що у такому разі Позивач буде вимушений звернутися до суду за їх визнанням. Відповіді на свої звернення Позивач так і не отримав, отже, вважає, що йому відмовлено у визнанні його прав на квартиру АДРЕСА_6 , у зв`язку з чим звертається до суду за їх визнанням та захистом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Ухвалою від 15.10.2025 суддя залишила вказану позовну заяву без руху, встановивши Позивачу строк для усунення її недоліків. Позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою від 04.11.2025 Галицький районний суд м. Львова відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання.

За клопотанням Позивача, хвалою від 13.01.2026 суд витребував у Третьої Львівської державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 , 1950 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім цього, суд також витребував у приватного нотаріуса Львівського міського територіального округу Кодлубай Наталії Павлівни матеріали щодо укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу 18/25 частини квартири від 10.11.2006, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та договору купівлі-продажу від 10.11.2006, що був укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2

03.02.2026 на виконання Ухвали суду Третя Львівська державна нотаріальна контора скерувала вказану спадкову справу.

09.02.2026 від приватного нотаріуса Львівського міського територіального округу Кодлубай Наталії Павлівни надійшли витребувані судом матеріали.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Вершинін А. Г. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити. Окрім цього, надав суду заяву про відмову стягнення судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, з Відповідачів, у зв`язку з визнанням ними позову.

Відповідачі, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. До початку розгляду справи скерували до суду заяви, кожен окремо, про визнання позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно зі ППВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи те, що Відповідачі визнали позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, у положеннях статті 142 ЦПК України передбачений порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо Відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення Позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від Відповідачів надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1’211,20 грн, а суд дійшов до висновку про задоволення позовної заяви, наявні підстави для повернення Позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

Позивач просить не стягувати з Відповідачів судові витрати, а тому понесені ним витрати зі сплати 50 решти відсотків судового збору суд відносить за його рахунок.

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Питання повернення судового збору регламентоване Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (зі змінами та доповненнями).

Як слідує з п.3 порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій. Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників.

Таким чином, у Львівській області повернення коштів сплаченого судового збору здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області зі спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п.5 Порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Суд зауважує, що 07 січня 2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26 листопада 2024 року № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до нового порядку, органи Казначейства здійснюють повернення судового збору у всіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом. Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою або до Державної судової адміністрації України, або до її територіального управління, або до відповідного суду за місцем розгляду справи.

Таким чином, для повернення судового збору за судовим рішенням, що набрало законної сили, платнику необхідно звернутися до суду зі заявою, зміст якої повинен відповідати п.5 Порядку, і вказати дату та номер судового рішення. Разом зі заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платник також подає оригінал або копію платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Керуючись ст. ст.263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, – задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,50 кв. м., житловою площею 19,80 кв. м., з коморою у підвалі площею 4 кв. м.

3. Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок), відповідно до платіжної інструкції від 09 жовтня 2025 року № 8.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );

представник позивача – адвокат Вершинін Артур Геннадійович (адреса: м. Львів, вул. Костюшка, 16);

відповідач-1 – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 );

відповідач-2 – ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ).

Суддя Ольга ПАВЛЮК