Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №461/1459/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1459/26

Провадження №3/461/725/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Романчук М.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.185 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

08.02.2026 року о 15 год.50 хв. на пл. Міцкевича,5, у м. Львові, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору неодноразовій законній вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, а саме: відмовився проїхати до ТЦК та СП, у зв`язку із вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАп від 05.02.2026 року.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Романчук М.С. факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП заперечила. Зазначив, матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів, що ОСОБА_1 вчинено злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Заслухавши думку представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Романчук М.С., перевіривши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.185 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, тобто при розгляді справи суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до ст. 252 КУпАП.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Слід зазначити, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.

Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Саме на таке тлумачення посилається й Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно із п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, а саме: перевірка документів особи.

Частиною 1 статті 260 КУпАП встановлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП, адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №134502 від 08.02.2026, відеоматеріалами,

- рапортом працівників поліції,

- протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №073206 від 08.02.2026 року.

- відеозаписом нагрудної камери працівника поліції на якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП правопорушення.

З досліджених доказів судом встановлено, що вимога працівників поліції була законною та ґрунтується на положеннях Закону України «Про Національну поліцію», відтак ОСОБА_1 був зобов`язаний її виконати, однак він знехтував цим, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.

Суд зауважує, що з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 усвідомлював факт спілкування саме з працівником поліції, який вимагав у нього надати документи, і цілеспрямовано, свідомо, умисно документи не надав, в подальшому почав втікати від працівників поліції, однак був ними затриманий .

На думку суду, вказані представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності інші порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, є формальними та такими що зводяться до уникнення адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а тому суд приходить до переконання, що з метою попередження вчинення останнім правопорушень у майбутньому до ОСОБА_2 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією.

Окрім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 221, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП та накласти стягнення – 255,00 грн. штрафу в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 665,60 грн. судового збору.

Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Х.М. Мисько