Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №449/1642/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №449/1642/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання права власності на рухоме майно, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області, в якому просить: визнати за ним право власності на причіп двоосний шасі № НОМЕР_1 , модель 2 ППС 4 887Б, випуску 1985 року, вантажопідйомністю 4 тонни, складеного із вузлів та агрегатів заводського виготовлення, який знаходиться у користуванні позивача понад 5 років.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.09.1996 року в Приватній агрофірмі «СПП «Вільна Галичина», позивачем для власних господарських потреб було придбано списаний двоосний причіп, який був складений з вузлів та агрегатів заводського виготовлення, що підтверджується накладною №648 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №712 від 16.09.1996 року. Позивач вказує, що зазначений причіп був ним відремонтований і з того часу використовується для ведення домашнього господарства та господарської діяльності ТзОВ «Ремонтно – будівельне управління». Позивач зазначає, що в серпні 2025 року він звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області із заявою про видачу свідоцтва про реєстрацію права власності на вказаний причіп, однак йому було відмовлено через відсутність відповідних документів. Позивач вважає, що такими діями відповідача порушено його право на володіння належним йому майном. За таких обставин, просить позов задовольнити.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 06.11.2025 року справу №449/1642/25 скеровано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 04.12.2026 року відкрити провадження у цивільній справі №449/1642/25.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутності, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.09.1996 року ОСОБА_1 в Приватній агрофірмі «СПП «Вільна Галичина», було придбано списаний двоосний причіп, який був складений з вузлів та агрегатів заводського виготовлення, що підтверджується накладною №648 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №712 від 16.09.1996 року.

З довідки ТзОВ Ремонтно – будівельне управління №43 від 09.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 з вересня 1996 року по теперішній час відкрито володіє та користується у веденні особистого селянського господарства двоосним причепом шасі № НОМЕР_1 , модель 88/б, випуску 1985 року, вантажопідйомність 4 тонни.

Відповідно до звіту ТзОВ «Консалтинг – експерт 1» про оцінку транспортного засобу від 13.082025 року, вартість причепу двоосного 2ППС 4 887Б, 1985 року випуску, реєстраційний номер – відсутній, становить 10 000,00 гривень.

Згідно із листом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №10-15/6461 від 20.08.2025 року, позивачу ОСОБА_1 відмолвено у проведенні реєстрації транспортного засобу, у зв`язку із їх невідповідністю п. 4 «Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо – будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009 року.

Процедура реєстрації транспортних засобів регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів , напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (надалі - «Порядок №1388»).

Відповідно до п. 8.Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів"(далі - Порядок № 1388) чинній на даний час, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяви власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації транспортних засобів копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин, є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, а отже, воно є підставою для здійснення державної реєстрації.

За положеннями п. 7 Порядку № 1388 (у редакції на час отримання позивачем накладної та квитанції до прибуткового касового ордера) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

За змістом п. 8 вказаного Порядку державної реєстрації транспортних засобів (у тій же редакції), документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно із додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності на вказаний транспортний засіб - причіп двоосний шасі № НОМЕР_1 , модель 2 ППС 4 887Б, випуску 1985 року, вантажопідйомністю 4 тонни, складеного із вузлів та агрегатів заводського виготовлення, виникло у позивача з часу його придбання у АП «ССП «Вільна Галичина», на підставі накладної №648 та квитанції до прибуткового касового ордера №712, тобто з 16 вересня 1996 року та з моменту передачі позивачу вказаного причепу.

Позивач відкрито володів та володіє і користується зазначеним рухомим майном, але не зареєстрував своє право власності на вказаний транспортний засіб у передбачений законом спосіб.

Таким чином, ОСОБА_1 правомірно придбав транспортний засіб двоосного 2ППС 4 887Б, 1985 року випуску. що підтверджується накладною №648 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №712 від 16.09.1996 року

Відповідно до ст., ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

З`ясувавши обставини, що мають значення для справи, всебічно оцінивши досліджені докази як у сукупності, так і кожний окремо, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та ґрунтуються на законі, отже позов підлягає задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.13 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України -у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.07.2018 року, позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та, відповідно звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача належить стягнути 1211,20 грн. судового збору у користь держави.

Керуючись ст. 4,5,12,13,81, 89,258-259,263-265,268, 280 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання права власності на рухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на транспортний засіб - причіп двоосний шасі № НОМЕР_1 , модель 2 ППС 4 887Б, випуску 1985 року, вантажопідйомністю 4 тонни, складеного із вузлів та агрегатів заводського виготовлення

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області 1211,20 грн. судового збору у користь держави.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 22.04.2026 року.

Учасники у справі:

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач:

Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (79011, м. Львів, вул.Вітовського, 18, код ЄДРПОУ:4039068).

Суддя Х.М.Мисько