Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №322/1806/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

22 квітня 2026 рокуСправа № 322/1806/25

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарка судового засідання Петрова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (відповідач 1),

поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича (відповідач 2),

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Короткий зміст заяв по суті, рух справи.

28.11.2025 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений адміністративний позов, який подано представником позивача.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6166792 від 17.11.2025, яка винесена поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Загорієм Вячеславом Сергійовичем (далі Постанова або оскаржувана постанова), є незаконною адже позивач не керував автомобілем за обставин вказаних в Постанові, а лише знаходився на території куди заїхав належний йому транспортний засіб. Представник позивача зазначає, що на вказану територію працівники поліції проникли незаконно без дозволу власника і володільця.

На думку представника позивача Шудря Д.В. фактично був затриманий поліцейськими, однак відповідний протокол складений не був, захисник не залучався.

З огляду на вказані обставини, представник позивача просив скасувати Постанову; провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути з бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь позивача понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01.12.2025 відкрито провадження у справі, встановлено відповідачам строк на подачу відзиву.

Представником відповідача 1 і відповідачем 2 подані відзиви на позовну заяву, які фактичноє ідентичними за змістом. До відзиву відповідача 1 долучено, три медіофайли з відеозаписами: 0002111_20211120251116232825_0015 (далі запис № 1), 0002111_20211120251116234326_0016 (далі запис № 2) і 0002111_20211120251116235826_0017 (далі запис № 3).

Зі змісту відзивів випливає, що доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються відеозаписами з бодікамери поліцейського на яких зокрема зафіксовано переслідування поліцейським екіпажем автомобіля марки Lexus RX 350 з д.н.з. № НОМЕР_1 , зупинки цього автомобіля на території садиби № 20 по вулиці Козацькій в с-щі Новомиколаївка, виявлення там одразу ОСОБА_1 і його фрази під час спілкування з поліцейськими. Оскільки ОСОБА_1 на вимогу поліцейських не пред`явив посвідчення водія, останній, на думку представника відповідача 1 і відповідача 2, порушив п. 2.1 ПДР, отже оскаржувана постанова винесена законно.

Відповідач 2 у відзиві також просив викликати і допитати в якості свідків його а також ОСОБА_2 (інспектор СРП в складі екіпажу).

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області» від 30.12.2025 № 2814/0/15-25 змінена територіальна підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.

В подальшому представником позивача заявлено клопотання про виклик і допит в якості свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Клопотання сторін про виклик і допит свідків судом задоволені.

Під час судового розгляду сторони підтримали свої позиції зазначені в заявах по суті справи і заперечували проти доводів протилежної сторони.

Також представником позивача заявлено клопотання про те, що ним будуть надані докази про витрати позивача на правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

17.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши сторонам, що рішення буде ухвалено 22.04.2025 о 15-00 год.

В нинішнє судове засіданя сторони не прибули.

Враховуючи вказані обставини, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

Згідно з оскаржуваною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення - штраф в сумі 425,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові вказані відомості про час і місце розгляду справи, посада, спеціальне звання, П.І.Б. особи, яка розглядала справу, відомості про особу, щодо якої розглядалася справа, документи, що посвідчують цю особу, про транспортний засіб і його належність.

Постановою встановлені фактичні обставини правопорушення, а саме те, що 16.11.2025 о 23:57 год в селищі Новомиколаївка на вул. Павла Меленка, 24 водій керував транспортним засобом Lexus, н.з. НОМЕР_2 , під час зупинки працівниками поліції не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а ПДР.

Вказано, що проводилась відео фіксація на бодікамеру інв 29723.

Постанова підписана особою, яка винесла постанову – ОСОБА_5 . Осба якка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , відмовився від підпису Постанови.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, позивач під час події на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія.

Екіпажем СРПП здійснювалася відеофіксація події за допомогою нагрудної бодікамери. Щодо ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесена оскаржувана постанова.

На відеозаписах, не можливо побачити, що автомобілем керує саме позивач, водночас на записі № 1 зафіксовано переслідування патрульними автомобіля. Даний автомобіль зникає з поля зору камери буквально на кілька секунд заїжджаючи на територію. Після чого патрульний автомобіль зупиняється неподалік переслідуваного транспортного засобу, а поліцейський ОСОБА_6 , який знаходився на пасажирському сидінні, одразу вибігає з патрульного автомобіля і вочевидь направляється в бік особи, якій він каже зупинитися і перепитує, куди ця особа пішла. Після цього вказана особа попадає в кадр і нею виявляється позивач ОСОБА_1 . Надалі відбувається спілкування поліцейських і ОСОБА_1 під час якого останній не висловлював жодних заперечень в контексті того, що не він, а хтось інший керував транспортним засобом. Ба більше ОСОБА_1 пропонував поліцейським «вирішити це питання». Надати посвідчення водія на вимогу поліцейських він відмовився під різними приводами. На записі № 2 продовжується спілкування аналогічного змісту. Також на цьому записі з`являється чоловік (свідок ОСОБА_4 ), який був пасажиром в автомобілі Lexus, н.з. НОМЕР_2 . Згаданий чоловік, як і ОСОБА_1 , має явні ознаки сп`яніння. Даний чоловік також намагався «домовитись» з поліцейськими, однак не вказував, що він, чи хтось інший, а не ОСОБА_1 був водієм. ОСОБА_1 пояснює, що він не керував автомобілем лише коли остаточно стає зрозуміло, що поліцейські відхилили його пропозиції «домовитись» і він буде притягнутий до адміністративної відповідальності. На записі № 3 зафіксовані обставини, які стосуються процедури складання матеріалів щодо ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП.

Судом встановлено, що о 23:57 (як зазначено в постанові) позивач не міг керувати транспортним засобом, адже згідно з відеозаписом він з 23:30 не перебував в транспортному засобі.

Крім цього сторони визнали, що подія відбувалася на АДРЕСА_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові.

Також зі змісту відеозаписів випливає, що оскаржувану постанову виніс не відповідач 2, а свідок ОСОБА_2 . Саме ним о 23:50 було почато розгляд справи (запис № 2 тайм код 00:09:00).

Доводи представника відповідача 1 наведених під час судового розгляду про те, що у вказаному випадку інспектор ОСОБА_2 надавав технічну допомогу поліцейському ОСОБА_5 суд відхиляє, адже на відеозаписі зафіксовано, що саме інспектор Врубель Д.П. повідомляв про початок розгляду справи, роз`яснював ОСОБА_1 права і заповнював постанову на планшетному пристрої, тоді як відповідач 2 лише знаходився поруч.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскаржувану постанову не можна визнати законною, тому позов підлягає задоволенню в частині вимоги щодо скасування Постанови.

Втім оцінку події, яка мала місце в період часу від 23:28 16.11.2025 до 00:05 в с-щі Новомиколаївка в районі вул. Козацкій в контексті наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення (керував автомобілем ОСОБА_1 чи його батько ОСОБА_3 ) суд не вправі робити, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 2 - 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право:

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити вид стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб адміністративне стягнення не було посилено.

Положення ст. 293 КУпАП фактично є аналогічним за змістом зі ст. 286 КАС України і передбачає таке:

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на це суд дійшов висновку про доцільність закриття провадження у справі, однак не з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу), тому позов підлягає частковому задоволенню і лише щодо відповідача 1.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За приписами ст. 217 КУпАП, посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, поліцейські певних підрозділів ГУНП в Запорізькій області діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Національної поліції. Отже, відповідні поліцейські не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Подібна за змістом позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, від 18.03.2021 у справі №809/466/17, від 28.04.2021 у справі №2340/5048/18, від 09.07.2021 у справі 806/1129/16. Отже, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, є орган державної влади - суб`єкт владних повноважень.

З огляду на вказане, належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, тому у задоволенні позову до поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича, слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію ID: 4954-6246-8616-4604 від 27.11.2025, якою підтверджується сплата судового збору в сумі 605,60 грн, отже з урахуванням часткового задоволенні позову 50 % вказаної суми підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь позивача.

Розпділ інших судових витрат може бути здійснено шляхом ухвалення додаткового рішенян в разі подачі відповідних доказів представником позивача на викоання заявленого ним 17.04.2026 клопотання.

Керуючись ст.ст. 241 - 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Загорія Вячеслава Сергійовича, відмовити повністю.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6166792 від 17.11.2025 щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, якою на нього накладено штраф в сумі 425,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , закрити, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, ідентифікаційний код 40108688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 50% витрат по сплаті судового збору, а саме 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.

СуддяР.О. Губанов