Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №733/504/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/373/26

Єдиний унікальний №733/504/26

Рішення

Іменем України

22 квітня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області в особі головуючого судді Вовченка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Сіті колект» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від №6310887 від 05.06.2025 в розмірі 40 511,74 грн., судовий збір у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача Варшавський К.А. зазначив, що 05.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №6310887 , відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позивальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,97 відсотків річних. ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_1 .

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» було укладено договір факторингу №ДО-20251125, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Мілоан» право вимоги за кредитним договором №6310887 від 05.06.2025 . В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 40 511,74 з яких: заборгованість за тілом кредиту 9990,00 грн., комісії за надання кредиту – 13 140,00 грн., штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання – 5000, 00 грн.

Відповідно до ухвали судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01.04.2026 було відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 05.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір №6310887 про надання коштів на умовах споживчого кредиту , відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності шляхом обміну електронними повідомленнями. Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (оферту) у формі договору про

надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містив усі істотні умови договору та маючи технічну можливість відмовитися від його підписання, висловила однозначну згоду з умовами договору шляхом підтвердження акцепту за допомогою одноразового ідентифікатора (СМС-коду).

Згідно з п. 3 паспорта споживчого кредиту тип кредиту - кредит, сума кредиту – 10 000 грн., строк кредитування - 360 місяців, мета отримання кредиту – задоволення потреб , спосіб та строк надання кредиту - безготівковим способом з використанням картки.

Відповідно до п. 4 паспорта споживчого кредиту процентна ставка складає 0,0010%, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» було укладено договір факторингу №ДО-20251125, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Мілоан» право вимоги за кредитним договором №6310887 від 05.06.2025 . В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 40 511,74 з яких: заборгованість за тілом кредиту 9990,00 грн., комісії за надання кредиту – 13 140,00 грн., штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання – 5000, 00 грн.

Ураховуючи те, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 9990,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи те, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, а саме: не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості за нарахованими відсотками з урахуванням кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, не вказано розмір облікової ставки, а тому, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами немає.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору № 6310887 від 05 червня 2025 року, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З позовної заяви вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 13 140,00 грн.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче

кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Пунктом 1.5.2 договору про споживчий кредит № 1011290038 передбачена сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 14,60 відсотків від суми кредиту або 32 120,00 грн. за весь строк кредитування.

Враховуючи, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, то позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 13 140,00 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (штрафу,пені), то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 уклала договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту з ТОВ "Мілоан" 05.06.2025р, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) в розмірі 5 000,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягає списанню позивачем.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала. а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9990,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме: у розмірі 9 990,00 грн, що становить 24,7% від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 657,61грн.(2662,40/100 х 24,7%).

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України).

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача суд приймає до уваги правові висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19 та від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18. Зокрема про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись

принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Ураховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Позивач надав на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір від 02.02.2026 №ДО-20260202/001 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомоловим В.В., та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.02.2017 № ЗП 001256, заявку про надання правової допомоги від 10.02.2026 №49 щодо погодження надання правових послуг на загальну суму 12000 грн, витяг з акту про надання правової допомоги від 10.02.2026 №49 щодо погодження надання правових послуг на загальну суму 12 000 грн.; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2025 № 25 (прайс лист); платіжну інструкцію від 26.02.2026 №418 щодо отримання адвокатом оплати правової допомоги згідно з договором від 02.02.2026 №ДО-20260202/001 у сумі 35 000 грн.

Враховуючи те, що предмет спору є типовим для позивача та не складним, а також те, що складення позовної заяви не потребувало значних витрат часу адвоката, дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а обґрунтованість понесених витрат у заявленому обсязі не доведено, суд, враховуючи принципи справедливості та співмірності, доходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 3000 грн.

Щодо витрат у сумі 381,74 грн, пов`язаних із підготовкою та направленням документів боржнику, суд вважає їх документально підтвердженими та такими, що підлягають стягненню.

На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ ФК «Сіті Колект» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно відомостей АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: проспект Соборності, 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, 02154), заборгованість за кредитним договором №6310887 від 05.06.2025 у розмірі 9 990,00 грн. , повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 657,61грн. , 3000,00 грн . витрат на правову допомогу та 381,74 грн. витрат на поштові та інші витрати, а всього 14 029 ( чотирнадцять тисяч двадцять дев`ять) грн. 35 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Згідно вимог ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: проспект Соборності, 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, 02154.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно відомостей АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 .

Повне судове рішення виготовлено та підписано 22 квітня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко