Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №335/4835/20 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 335/4835/20

провадження № 51-130 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданих (у режимі відеконференції) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників (у режимі відеконференції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62019080000000120 від 26 березня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кривець Тимського району Курської області рф, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Дніпродзержинська, мешканки АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Язикова Аткарського району Саратовської області рф, мешканця АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України,

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_12 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2024 року було визнано невинуватими ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 й ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України та виправдано останніх на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в їх діях є склад інкримінованих злочинів.

Цивільний позов залишено без розгляду.

За обставин, детально наведених у вироку, орган досудового розслідування обвинувачував: ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому як виконавцем за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах (ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України); ОСОБА_8 й ОСОБА_7 в пособництві в заволодінні чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України), з огляду на таке.

Наказами начальника ГУНП в Запорізькій області тимчасове виконання обов`язків за вакантною посадою:

- заступника начальника ГУНП в Запорізькій області було покладено на начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 ;

- начальника відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів ГУНП в Запорізькій області було покладено на провідного інженера цього відділення ОСОБА_7 .

Крім того, наказами начальника ГУНП в Запорізькій області Особу 1, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено судом в окреме провадження (далі - Особа 1), призначено на посаду інженера 1 категорії відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру обслуговування підрозділів ГУНП в Запорізькій області, а також головою тендерного комітету ГУНП в Запорізькій області.

Таким чином, обіймаючи зазначені посади, вказані особи з огляду на свої повноваження були службовими особами.

У серпні 2018 року Особі 1 стало відомо про необхідність закупівлі за державні кошти шин для бронетранспортерів (далі - БТР) на потребу батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Запорізькій області (далі - БПОП).

У зв`язку із цим Особа 1 направила узгоджену заявку на ім`я ОСОБА_6 щодо проведення закупівлі 16 шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності (орієнтовною вартостю 256 000 грн) на потребу БПОП, розташованого на вул. Глісерній, 19 у м. Запоріжжі.

23 серпня 2018 року на засіданні тендерного комітету під головуванням Особи 1 було прийнято рішення про проведення процедури закупівлі вказаних шин як відкритих торгів.

Крім того, від свого знайомого - працівника ДП «Київський бронетанковий завод» (далі - ДП «КБЗ») ОСОБА_13 Особа 1 дізналася, що на балансі заводу перебувають необхідні шини, які були у вжитку, у кількості, достатній для задоволення потреб ГУНП в Запорізькій області.

Згодом 10 вересня 2018 року Особі 1 стало відомо про те, що відкриті торги на закупівлю зазначених шин не відбулися через відсутність учасників, після чого в неї виник умисел на заволодіння грошовими коштами ГУНП в Запорізькій області, призначеними для вказаної закупівлі, шляхом продажу вживаних шин, які є значно дешевшими, під виглядом нових від імені підконтрольної йому фізичної особи-підприємця.

Розуміючи, що в неї немає прямих повноважень щодо розпорядження грошовими коштами ГУНП в Запорізькій області, Особа 1 (організатор і пособник злочину) залучила до вчинення злочину ФОП ОСОБА_8 (пособник злочину), із чоловіком якої, ОСОБА_14 , вона була знайома раніше, а також ОСОБА_6 (виконавець злочину), з яким підтримував дружні стосунки.

Виконуючи спільний злочинний план та діючи з єдиним умислом, Особа 1 у невстановлені час та місці склала від імені ФОП ОСОБА_8 запит від 12 вересня 2018 року про можливість придбання у ДП «КБЗ» шин у кількості 16 шт., зазначивши в цьому листі для контакту номер свого власного мобільного телефону.

Потім ДП «КБЗ» на ім`я ФОП ОСОБА_8 виставлено рахунок від 19 вересня 2018 року № 1390, при цьому вартість цих уживаних шин становила 35 200 грн.

05 жовтня 2018 року на засіданні тендерного комітету ГУНП в Запорізькій області під головуванням Особи 1 було повторно скасовано відкриті торги на закупівлю шин для БТР у зв`язку з тим, що для участі в тендері надійшла лише одна заявка від ТОВ «Дніпрошина», яке запропонувало ціну 249 600 грн.

Водночас того ж дня ФОП ОСОБА_8 , діючи умисно, виконуючи спільний злочинний план з Особою 1 та ОСОБА_6 , придбала у ДП «КБЗ» 16 уживаних шин, перерахувавши на банківський рахунок підприємства 35 200 грн.

Продовжуючи виконувати свою роль у спільному злочинному плані, Особа 1 умисно не вжила заходів, спрямованих на укладання прямого договору з ТОВ «Дніпрошина», та 08 жовтня 2018 року як голова тендерного комітету склала протокол № 423 переговорів членів тендерного комітету з ФОП ОСОБА_8 щодо закупівлі автомобільних шин у останньої в кількості 16 шт. за ціною 249 120 грн.

08 жовтня 2018 року водій ОСОБА_15 , який не був обізнаний про злочинний план, отримав у ДП «КБЗ» на ім`я ФОП ОСОБА_8 16 шин і наступного дня доставив їх до БПОП. Проте під час їх огляду, проведеного ОСОБА_7 та командиром роти № 3 ОСОБА_16 в присутності Особи 1, було виявлено численні пошкодження і сліди старіння шин, у зв`язку із чим ОСОБА_16 відмовився прийняти шини, ОСОБА_15 доставив їх до м. Дніпра. Про незадовільний технічний стан шин та відмову їх прийняти у той же день командир БПОП ОСОБА_17 і ОСОБА_7 , особисто повідомили ОСОБА_6 .

Продовжуючи вчиняти злочин та діючи з єдиним злочинним умислом відповідно до раніше розподілених ролей, 31 жовтня 2018 року ОСОБА_6 , умисно, уклав з ФОП ОСОБА_8 договір № 745, згідно з яким остання повинна була поставити шини для БТР-80 у кількості 16 шт. на суму 249 120 грн. При цьому відповідно до умов зазначеного договору поставлені шини повинні бути новими, відповідати державним стандартам, технічним умовам замовника та чинному законодавству щодо показників якості такого виду товару. Якість шин повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Далі, виконуючи спільний з Особою 1 та ОСОБА_6 план вчинення злочину, ОСОБА_8 06 листопада 2018 року організувала повторну доставку до ГУНП в Запорізькій області раніше придбаних на ДП «КБЗ» 16 уживаних шин. Разом з тим, за невстановлених обставин шини з метою приховування наявних дефектів було оброблено спеціальною речовиною для надання їм нового вигляду та візуальної привабливості.

Того ж дня під час огляду зазначених шин на території автогосподарства ОСОБА_7 було встановлено, що вони мають серійні номери із вказівкою на роки виробництва, а саме з 1980 по 1990 роки, тобто на них не розповсюджувалися гарантійні зобов`язання та вони не могли бути новими, про що тоді ж повідомив ОСОБА_6 . При цьому останній, продовжуючи вчиняти злочин, дав ОСОБА_7 вказівку прийняти шини, незважаючи на виявлені недоліки.

Після цього ОСОБА_7 , розуміючи, що внаслідок отримання ним уживаних шин ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та інші особи зможуть заволодіти грошовими коштами ГУНП в Запорізькій області, приблизно 06 листопада 2018 року, діючи умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про те, що отримані шини не є новими й не можуть бути придатні до експлуатації, діючи у групі та в інтересах ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , дав вказівку комірнику ВЗА ЦОП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_18 , яка не була обізнана про злочинні наміри вказаних вище осіб, прийняти зазначені шини на склад, про що скласти відповідну накладну, а також власноручно завізував рахунок фактуру від 06 листопада 2018 року № ГУ НПЗО-001/Ш, що далі стало підставою для перерахування грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_8 .

У свою чергу ОСОБА_6 , продовжуючи вчиняти злочин, перебуваючи на робочому місці, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що отримані на склад шини не є новими та не можуть бути придатні до експлуатації, зловживаючи своїм службовим становищем, власноручно підписав платіжне доручення від 06 листопада 2018 року № 10953, відповідно до якого грошові кошти ГУНП в Запорізькій області в розмірі 249 120 грн 07 листопада 2018 року було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_8 , яка таким чином за попередньою змовою групою осіб з Особою 1 та ОСОБА_6 заволоділа цими грошовими коштами, що є великим розміром, оскільки більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений на 2018 рік, чим ГУНП в Запорізькій області завдано майнової шкоди на вказану суму.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_12 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотивуючи свої вимоги, прокурор вказує на незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали та зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч положенням, передбаченим ст. 419 КПК України:

1. У своєму рішенні частково проаналізував наявні у справі докази та оцінив їх лише через призму позиції сторони захисту, при цьому не навів переконливих мотивів свого рішення в частині ненадання належної оцінки наявним у справі доказам, які, на думку прокурора, доводять винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

2. Не надав оцінки доводам сторони обвинувачення про наявність беззаперечних доказів попередньої змови між обвинуваченими, а саме не взяв до уваги те, що:

- обвинувачені до вчинення злочину були знайомі, що підтверджувалося спільною трудовою діяльністю Особи 1, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_14 (співмешканця ОСОБА_8 ), а також узгодженістю й послідовністю дій останніх стосовно придбання шин саме у ФОП ОСОБА_8 , а не в ТОВ «Дніпрошина», яке було єдиним виробником шин з необхідними характеристиками та сертифікатами якості й походження, проте тендерним комітетом, який очолювала Особа 1, було проведено переговорну процедуру саме з ФОП ОСОБА_8 ;

- лист від імені ФОП ОСОБА_8 на адресу ДП «КБЗ» з проханням розглянути питання про продаж шин містив номер телефону, який належав Особі 1.

3. Проігнорував доводи апеляційної скарги щодо обізнаності обвинувачених про постачання шин неналежної якості, а саме не надав оцінки:

- показанням свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , які пояснювали, що першого разу ФОП ОСОБА_8 доставила шини незадовільного стану з механічними пошкодженнями та слідами зносу, про що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 й отримав від останнього наказ їх не приймати;

- показанням ОСОБА_7 , який під час допиту в суді підтвердив, що повідомляв ОСОБА_6 про незадовільний стан шин;

- показанням ОСОБА_8 , яка вказувала, що вперше доставила шини замовнику в жовтні 2018 року, але через неналежну якість їх повернули, проте, незважаючи на ці обставини, 31 жовтня 2018 року ОСОБА_6 підписав договір, за яким у ФОП ОСОБА_8 все-таки було придбано шини в кількості 16 шт.;

- факту того, що ОСОБА_6 знав про якість доставлених шин, оскільки підписав платіжне доручення вже після того, як вони були доставлені на склад та оглянуті ОСОБА_7 , про що останній у телефонному режимі йому доповів (протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 ).

4. Залишив поза увагою твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 , виконуючи спільний план, будучи обізнаним про неналежну якість шин, дав комірнику ОСОБА_18 вказівку прийняти їх та скласти відповідну накладну, а потім завізував рахунок-фактуру, що й стало підставою для перерахування ФОП ОСОБА_8 грошових коштів.

5. Не оцінив доводів сторони обвинувачення щодо невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам справи.

6. Не перевірив і не спростував усіх доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, не зіставив їх з матеріалами справи та фактично провів однобічний судовий розгляд з посиланням на висновки суду першої інстанції.

Крім того, прокурор стверджує, що судом першої інстанції не було допитано свідка ОСОБА_18 (на чому наполягала сторона обвинувачення), а тому з метою усунення неповноти судового розгляду та дотримання принципу змагальності сторін, в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про повторне дослідження доказів (зокрема й допит вказаної особи), однак суд апеляційної інстанції, порушуючи положення ч. 3 ст. 404 КПК України, без зазначення обґрунтованих підстав відмовив стороні захисту в задоволенні цього клопотання, що, у свою чергу, на думку прокурора, вплинуло на постановлення судом законного рішення.

Таким чином, з огляду на вказане прокурор уважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, безпідставно погодився із позицією місцевого суду щодо недопустимості доказів та, як наслідок, не застосував до обвинувачених закону України, який підлягав застосуванню, а саме положень частин 2, 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, чим допустив порушення, передбачене ст. 413 КПК України.

На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_10 в інтересах виправданої ОСОБА_8 подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просив відмовити в задоволенні вимог прокурора, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_12 та просили її задовольнити.

Виправдані ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та їх захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, вироком суду першої інстанції було визнано невинуватими ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України та виправдано останніх на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в їх діях є склад інкримінованих злочинів.

Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, прокурор ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, у якій стверджував про хибність висновків місцевого суду щодо відсутності в діях обвинувачених складу інкримінованого їм злочину та, мотивуючи свою позицію, серед іншого, просив суд апеляційної інстанції дослідити наявні у справі докази, зокрема допитати свідка ОСОБА_18 .

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 310/590/18 (провадження № 51-3866 км 21), від 22 вересня 2022 року у справі № 642/7357/16-к (провадження № 51-5288 км 1), від 18 квітня 2023 року у справі № 761/14205/13-к (провадження № 51-3343 км 22), від 08 лютого 2024 року у справі № 759/309/21 (провадження № 51-3768 км 23), від 04 квітня 2024 року у справі № 759/8531/21 (провадження № 51-5528 км 23), суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка дає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження та оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.

З огляду на визначені в ст. 2 КПК України завдання кримінального провадження апеляційний суд, виконуючи обов`язок щодо ретельної перевірки аргументів апелянта, повинен використати всі процесуальні можливості, у тому числі дослідити обставини в необхідному обсязі за правилами ст. 404 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Положеннями ч. 2 ст. 110 КПК України встановлено, що судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.

Однак вказаних вимог кримінального процесуального закону та практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, як видно з матеріалів кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі, керуючись положеннями, передбаченими ч. 3 ст. 404 КПК України, просив суд апеляційної інстанції повторно дослідити наявні у справі докази, зокрема викликати та допитати свідка ОСОБА_18 .

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що показання свідка ОСОБА_18 мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки остання під час слідчого експерименту (який місцевим судом був визнаний недопустимим доказом з підстав того, що не вдалося підтвердити її показання, надані в ході слідчої дії, її безпосереднім допитом) вказувала, що в приміщенні майстерні ВЗА ГУНП в Запорізькій області, де розвантажували придбані для БТР шини, був присутній ОСОБА_7 , який бачив, що вони були незадовільної якості, та саме за його вказівкою вона прийняла ці шини, незважаючи на їх стан, про що склала відповідні документи.

Водночас прокурор звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвалою місцевого суду від 17 травня 2024 року було прийнято відмову сторони обвинувачення від допиту свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , при цьому від виклику й допиту свідка ОСОБА_18 обвинувачення не відмовлялося, проте суд, порушуючи положення КПК України та принцип змагальності сторін, не здійснив заходів щодо виклику й допиту цього свідка.

Крім того, відповідно до технічного запису судового засідання від 10 жовтня 2024 року в ході апеляційного розгляду прокурор, обґрунтовуючи підстави необхідності допиту свідка ОСОБА_18 , зауважував, що суд першої інстанції зобов`язав сторону обвинувачення забезпечити явку цього свідка на конкретне судове засідання, однак внаслідок певних обставин здійснити вказане не вдалося, після чого місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_18 та перейшов до судових дебатів.

Так, зі змісту зазначених вище положень ч. 3 ст. 404 КПК України (на які посилався прокурор, заявляючи клопотання про дослідження доказів), серед іншого, вбачається, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції.

Однак суд апеляційної інстанції наведені вище доводи сторони обвинувачення проігнорував та, відмовляючи в задоволенні поданого в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України клопотання (зокрема й у частині допиту свідка ОСОБА_18 ), свого рішення належним чином не обґрунтував, а також:

- формально виснував про відсутність підстав для повторного дослідження доказів унаслідок ненаведення прокурором аргументованих тверджень про те, що дослідження доказів місцевим судом було здійснено неповно або з порушенням;

- не врахував положень ч. 3 ст. 404 КПК України в частині можливості дослідження апеляційним судом доказів, які, незважаючи на відповідне клопотання прокурора, не були досліджені місцевим судом,

чим не дотримався зазначеної вище практики Верховного Суду та постановив рішення, яке не узгоджується з положеннями, передбаченими статями 350, 372, 404 КПК України.

Крім того, що стосується доводів касаційної скарги прокурора про допущення судом апеляційної інстанції порушень положень, передбачених ст. 419 КПК України, то Верховний Суд зауважує таке.

Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України, вбачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Системний аналіз згаданих положень ст. 419 КПК України в сукупності з приписами ст. 370 цього Кодексу свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.

Як видно зі змісту матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури, стверджувала, що під час ухвалення вироку було допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Мотивуючи свої доводи, прокурор, серед іншого, зазначав, що місцевий суд:

- вказуючи на відсутність у справі доказів про те, що ОСОБА_6 , на час підписання договору від 31 жовтня 2018 року № 745 та платіжного доручення від 06 листопада 2018 року № 10953 на перерахування грошових коштів, знав, що поставлені шини були неналежної якості, допустив порушення, передбачене ст. 411 КПК України, оскільки факт повідомлення про незадовільний стан шин ОСОБА_6 у жовтні 2018 року підтвердив обвинувачений ОСОБА_7 під час його допиту судом. При цьому ОСОБА_8 підтвердила, що вона придбала шини, які були доставлені до БПОП ГУНП в Запорізькій області в жовтні 2018 року та згодом повернуті їй у зв`язку з поганим станом, однак, незважаючи на це, ОСОБА_6 підписав договір, відповідно до якого у ФОП ОСОБА_8 ГУНП в Запорізькій області придбало 16 шин. Крім того, той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 знав про технічний стан шин на момент підписання платіжного доручення на перерахування грошових коштів ГУНП в Запорізькій області на рахунок ОСОБА_8 , підтверджувався тим, що підписано воно було вже після поставки шин на склад ГУНП в Запорізькій області та їх огляду ОСОБА_7 , який відповідно до протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 доповідав у телефонному режимі ОСОБА_6 ;

- не врахував того, що, з огляду на зміст наявних у справі доказів, ОСОБА_7 особисто бачив незадовільний стан шин, поставлених ФОП ОСОБА_8 першого разу в жовтні 2018 року й 06 листопада 2018 року на підставі договору № 745, проте, незважаючи на неякісний стан шин, він особисто дав вказівку комірнику ОСОБА_18 прийняти їх, а також у графі «Прошу сплатити для потреб ВЗА ЦОП ГУНП» у рахунку-фактурі від 06 листопада 2018 року поставив свій підпис, що дало підстави для перерахування коштів ФОП ОСОБА_8 .

Разом з тим, не погоджуючись зі змістом вироку в частині недоведеності вчинення злочину обвинуваченими за попередньою змовою, прокурор у своїй апеляційній скарзі зазначав, що така позиція місцевого суду спростовується тим, що:

- на момент вчинення злочину ОСОБА_8 спільно проживала з ОСОБА_14 , знайомим Особи 1, який у свою чергу був працівником ГУНП в Запорізькій області та не міг не підтримувати стосунків із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (при цьому аналогічні доводи також були викладені в касаційній скарзі прокурора, де він, серед іншого, зауважував, що факт злочинної змови між обвинуваченими підтверджується узгодженістю та послідовністю дій останніх стосовно придбання шин саме у ФОП ОСОБА_8 , а не в ТОВ «Дніпрошина», яке було єдиним виробником шин з необхідними характеристиками та сертифікатами якості й походження, проте тендерним комітетом, який очолювала Особа 1, було проведено переговорну процедуру саме з ФОП ОСОБА_8 );

- направлений від імені ФОП ОСОБА_8 лист на адресу директора ДП «КБЗ» з проханням розглянути питання продажу шин містив номер мобільного телефону, який належав Особі 1, що, на думку прокурора, спростовує версію сторони захисту про те, що обвинувачені, зокрема ОСОБА_8 та Особа 1, до вчинення злочину не були знайомі.

Також у апеляційній скарзі прокурор, наводячи мотиви, звертав увагу суду апеляційної інстанції на допущення судом першої інстанції порушень, передбачених ст. 411 КПК України, у тому числі й через призму наведених вище обставин та доводів.

Однак, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни, суд апеляційної інстанції всупереч положенням, передбачених п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК України (у тому числі, з урахуванням зазначених вище порушень ч. 3 ст. 404 КПК України), вказаних доводів прокурора належним чином не перевірив, не спростував та не навів підстав, з огляду на які визнав їх необґрунтованими.

Згадані порушення, на переконання Суду, є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що у свою чергу могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України).

Водночас, зважаючи на наявність указаних порушень, передбачених статтями 412, 413 КПК України, які і є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для перевірки доводів касаційної скарги прокурора в іншій частині (які в цілому є аналогічними доводам його апеляційної скарги), оскільки оцінка таким доводам має бути надана після усунення зазначених істотних порушень.

За таких обставинколегія суддів уважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України).

Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції, використовуючи всі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, повинен усунути встановлені Судом недоліки та постановити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 412, 413, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_12 задовольнити частково.

Увалу Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3