Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №726/1360/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1360/26

Провадження №3/726/242/26

Категорія 143

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки за національністю, громадянки України, що не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

25 березня 2026 року о 22:50 в м. Чернівцях по вул. Хотинській, 45-Б,водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , не встежила за дорожньою обстановкою, не дотрималася безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила наїзд на бордюрний камінь і дорожні знаки, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та дорожніх знаків. Потерпілих немає. Після ДТП залишила місце пригоди.

Таким чином, водійка ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлялася належним чином. Поважних причин неявки суду не повідомила, жодних клопотань не скерувала.

Така позиція повністю відповідає усталеній практиці ЄСПЛ, яку суди застосовують при розгляді справ як джерело права, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні ЕСПЛ у справі «Пономарев проти України», сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи, що у цій категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, зважаючи на обмежені строки розгляду справи, з огляду на положення ст.ст. 38, 277 КУпАП, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за цією статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП передбачає наявність у діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі умислу, а саме: особа розуміє, що була учасником дорожньо-транспортної пригоди, однак умисно залишила місце вказаної пригоди.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає виключно за наявності прямого умислу на вчинення дій, передбачених диспозицією вказаної норми, тобто за наявності в діях особи умислу на залишення місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди з метою ухилення від відповідальності.

Між тим, в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП відсутні дані про наявність у неї умислу на залишення місця ДТП, а будь-які докази цього до матеріалів справи не долучені.

На доведеність вини ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено лише схему місця ДТП, у якій зафіксовано дорожню обстановку, місце зіткнення та пояснення самої ОСОБА_1 . Долучені докази лише свідчать про факт наявності ДТП, однак не можуть свідчити про факт умисного залишення місця ДТП ОСОБА_1 .

Більше того, у поясненнях особа яка притягається до адміністративної відповідальності не заперечує факту керування транспортним засобом, однак вказує, що була ніч, а транспортний засіб, який рухався назустріч, засліпив її, внаслідок чого не помітила острівок безпеки з дорожніми знаками та заїхала на нього. Після цього припаркувала авто та пішла шукати евакуатор. Було пізно і не змогла знайти евакуатор, а тому пішки пішла додому. Пізніше самостійно з`явилася у поліцію і повідомила про ДТП.

Як визначено у п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Перекладання такого обв`язку на суд є неприпустимим, а тому суд лише здійснює оцінку наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, винна особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином пояснення ОСОБА_1 про відсутність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, зокрема умислу на вчинення правопорушення (залишення місця пригоди), на переконання суду не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вищевикладених обставин, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не знайшла свого підтвердження (не доведена суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, яка у сукупності з об`єктом, суб`єктом та об`єктивною стороною має утворювати склад цього правопорушення), а тому провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, потрібно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Також враховую, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому зі змісту норм ч. 2 ст. 284, ст. 247 КУпАП, не вбачаю підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 122-4, 247, 251, 252, 268, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.122-4 КУпАП, - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

СуддяС. А. Асташев