Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №635/3450/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3450/25

Провадження № 3/635/456/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року сел. Покотилівка Харківського району

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бондаренко І.Е., розглянувши матеріали, які надійшли від Департамент патрульної поліції управління патрульної поліції у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського районного суду Харківської області надійшов протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №310266 від 24.04.2025 для розгляду.

Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення. Опис установлених даних:

24.04.2025 о 08:40:00 в с-щі Пісочин, шосе Полтавське, 202/1 км водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за згодою водія проведено на місці зупинки автомобіля у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, прилад ARLM 21. За результатами огляду вміст алкоголю у видихуваному повітрі становить 0,31 проміле. Водій з результатами огляду згоден, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України — керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції.

У судовому розгляді брав участь захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Шапошников І.Є. Адвокат просив суд закрити провадження про притягнення до адміністративної відповідальності та надав багатогранний аналіз події та неможливість притягнення до відповідальності.

Суд дослідив протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції, акт огляду на стан сп`яніння, направлення до закладу охорони здоров`я, роздруківку технічного засобу контролю, а також надані відеозаписи, і дійшов висновку, що ця сукупність доказів не підтверджує поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд виходить із того, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно встановити не лише результат огляду на стан сп`яніння, а насамперед сам факт керування транспортним засобом саме тією особою, яку притягають до відповідальності. Лише після належного встановлення цієї вихідної обставини суд може оцінювати законність і доказове значення проведеного огляду, службових документів поліції та інших матеріалів. Якщо ж факт керування конкретною особою не доведений, то сама по собі наявність результату огляду на стан сп`яніння не утворює складу правопорушення, оскільки закон пов`язує відповідальність саме з керуванням транспортним засобом у відповідному стані, а не з самим лише перебуванням особи на місці події чи проходженням нею огляду.

Надані письмові матеріали містять відомості про те, що 24.04.2025 о 08:40:00 у с-щі Пісочин, шосе Полтавське, 202/1 км ОСОБА_2 нібито керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а огляд на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 7510 показав 0,31 проміле. Однак ці відомості самі по собі відображають лише службову версію працівників поліції та не замінюють собою належних і достатніх доказів факту керування. Протокол, рапорт, акт огляду, направлення та роздруківка технічного засобу у цій справі не є незалежними один від одного джерелами доказування факту керування, а відтворюють один і той самий виклад обставин, сформований працівниками поліції після події.

Суд окремо оцінив відеозаписи, оскільки саме вони могли б усунути сумніви щодо особи водія та послідовності подій. Проте, найраніший відеозапис починається о 08:40, тобто вже тоді, коли обидва автомобілі стоять один за одним, а транспортний засіб, яким, за версією поліції, керував ОСОБА_2 , перебуває позаду. Цей відеозапис не містить фіксації руху автомобіля, не відображає моменту його зупинки, не показує, хто саме перебував за кермом у момент руху, не фіксує виходу ОСОБА_2 саме з місця водія і взагалі не відображає безперервного розвитку подій від керування до проведення огляду. Отже, найраніший та найбільш значущий із часової точки зору запис, не підтверджує ключову для справи обставину, а саме факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 .

Інші відеозаписи є пізнішими та також не містять безпосередньої фіксації того, що саме ОСОБА_2 керував автомобілем. Із них убачається вже не сама подія керування, а спілкування після зупинки транспортних засобів, перебування осіб на місці події, проведення огляду та розмови між присутніми. Такі записи можуть мати значення для оцінки поведінки учасників події та дій працівників поліції, але вони не усувають сумнівів щодо того, хто саме був водієм у юридично значимий момент.

Із відеозаписів також убачається, що в автомобілі перебувала ще одна особа, яку суд у цьому рішенні іменує супутницею. На одному з уривків чути, як працівник поліції фактично відкидає її слова про те, що за кермом перебувала саме вона, називає такі слова нісенітницею та зазначає, що працівники поліції і так ідуть назустріч. Разом із тим матеріали справи не містять жодного належного пояснення, у чому саме, на думку працівників поліції, полягало це «йдуть назустріч», чому вони відкинули версію супутниці, які об`єктивні дані спростовують її твердження та з яких саме підстав вони дійшли висновку, що водієм був ОСОБА_2 . Працівники поліції не відібрали у цієї особи письмових пояснень, не зафіксували її версію належним чином, не надали їй жодної процесуальної оцінки та не відобразили у матеріалах справи мотивів, з яких вони її відхилили. За таких обставин суд не має права проігнорувати сам факт наявності альтернативної версії події щодо особи водія, оскільки вона прямо стосується основного елемента складу правопорушення.

З відеозаписів убачається, що супутниця прямо звертається до працівника поліції з проханням оформити протокол відносно неї, при цьому повідомляє, що має право керування транспортними засобами та фактично заявляє про свою участь як водія. У відповідь працівник поліції відмовляє, посилаючись на наявність відеозапису, на якому нібито щось зафіксовано, однак зміст такого посилання не конкретизується, відповідний запис суду не ідентифіковано, і з досліджених відеоматеріалів не вбачається об`єктивної фіксації факту керування саме ОСОБА_2 . За таких обставин відмова у перевірці цієї версії не супроводжувалася жодними належними процесуальними діями: у супутниці не відібрано письмових пояснень, не наведено мотивів відхилення її заяви, не встановлено, які саме дані відеозапису спростовують її слова. Така поведінка свідчить не про належну перевірку альтернативної версії події, а про її фактичне ігнорування, що не дозволяє суду визнати встановленим факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

Крім того, з одного з відеозаписів чути слова про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода, але власники складають європротокол та роз`їжджаються. Ця обставина також має істотне значення, оскільки саме з дорожньо-транспортною пригодою, за змістом почутого на відео, працівники поліції пов`язують подальші дії на місці події, зокрема проведення огляду. Разом із тим у справі відсутні будь-які відомості про те, чи справді складався європротокол, хто саме вказаний у ньому як водій транспортного засобу, хто зазначений учасником пригоди, чи складали працівники поліції адміністративний матеріал за ст. 124 КУпАП, щодо кого саме його складали, чи перевіряли працівники поліції належним чином пояснення всіх учасників події. Така прогалина в доказуванні не є дрібною формальністю, оскільки при пов`язуванні огляду саме з дорожньо-транспортною пригодою відомості про цю пригоду безпосередньо впливають на встановлення того, хто перебував за кермом.

Суд також враховує, що всі відеозаписи здійснюються у місці, де перебуває значна кількість людей і працівників поліції, а з матеріалів не видно чіткої індивідуалізації джерела кожного запису, особи, яка здійснює фіксацію, та її зв`язку з конкретними процесуальними діями. Саме по собі це не позбавляє відеозаписи доказового значення, однак істотно знижує їхню переконливість саме в тій частині, де необхідно безсумнівно встановити особу водія та безперервність подій.

Що стосується проведеного огляду, то наявні у справі акт огляду та роздруківка Drager Alcotest 7510 підтверджують лише те, що ОСОБА_2 проходив продування і що технічний засіб відобразив результат 0,31 проміле. Однак і ці документи суд оцінює лише у зв`язку з уже встановленим або не встановленим фактом керування. У цій справі факт керування не доведений. Тому сам по собі результат продування не дає суду підстав автоматично визнати, що саме особа, яка проходила огляд, і була водієм. Більше того, з відеозаписів не вбачається повної та безперервної процедури проведення огляду, зокрема не відображено, чи пропонували особі самостійно обрати мундштук. Хоча за обставин цієї справи це не є єдиною і самостійною підставою для закриття провадження, така неповнота відеофіксації додатково свідчить про відсутність належної процесуальної ясності.

Суд окремо оцінює ту обставину, що ОСОБА_2 , за наявними матеріалами, погодився з результатом огляду. Проте така згода не тотожна визнанню факту керування транспортним засобом саме ним. За відсутності надійного та об`єктивного підтвердження, що саме він перебував за кермом, його згода з показником приладу не усуває сумнівів щодо особи водія. Більше того, за наявності на місці події супутниці, яка стверджувала, що саме вона перебувала за кермом, згода ОСОБА_2 з результатом огляду об`єктивно не виключає іншого розумного пояснення такої поведінки, зокрема бажання взяти на себе відповідальність за наслідки дорожньо-транспортної пригоди або мінімізувати наслідки для іншої особи. Суд не зобов`язаний встановлювати саме таку причину його поведінки як доведену, однак зобов`язаний констатувати, що за таких умов сама лише згода з результатом огляду не доводить факту керування.

Суд окремо зазначає, що наведені вище власні висновки суду щодо оцінки письмових доказів, відеозаписів, послідовності подій та недоведеності ключових елементів складу адміністративного правопорушення не є ізольованими від позиції сторони захисту, а в істотній частині узгоджуються з нею не лише у кінцевому висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а й у фактичному баченні самої події. І суд, і захисник виходять з того, що надані відеозаписи не містять фіксації руху транспортного засобу, не відображають моменту його зупинки, не дозволяють безсумнівно встановити особу водія, не спростовують альтернативну версію щодо супутниці та не підтверджують безперервної і належно задокументованої процедури від початку події до складання протоколу. Так само узгодженими є підходи сторони захисту і суду щодо того, що самі по собі протокол, рапорт, акт огляду, направлення та роздруківка технічного засобу не усувають ці прогалини, оскільки відтворюють службову версію події, але не замінюють доказу фактичного керування саме цією особою. За таких обставин суд вважає необхідним спеціально оцінити доводи захисту, оскільки вони не суперечать уже встановленим судом фактичним даним, а значною мірою збігаються з ними за змістом, джерелами та загальним напрямом доказової оцінки.

Оцінка доводів сторони захисту.

Суд розглянув подане захисником клопотання про закриття провадження, у якому наведено детальний аналіз матеріалів справи, зокрема письмових доказів та відеозаписів, із посиланням на норми законодавства, інструкції та судову практику. Доводи захисту зводяться до відсутності законних підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів про незаконність зупинки транспортного засобу суд зазначає, що захисник вказує на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів вчинення водієм первинного правопорушення, яке могло б бути підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Також захисник звертає увагу на відсутність документального підтвердження причини зупинки. Ці доводи підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, однак самі по собі вони не спростовані матеріалами справи.

Щодо доводів про відсутність доказів керування транспортним засобом суд встановив, що захисник прямо зазначає: надані відеозаписи не містять фіксації руху транспортного засобу, моменту його зупинки, а також не ідентифікують особу водія. Із досліджених судом відеоматеріалів убачається, що транспортний засіб перебуває у нерухомому стані, а відео фіксує події вже після зупинки. Інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Вказані доводи захисту є обґрунтованими та підтверджуються дослідженими доказами.

Щодо доводів про недоліки відеофіксації суд встановив, що відеозаписи дійсно мають фрагментарний характер, не містять безперервної фіксації події та не дозволяють відтворити повну хронологію подій від моменту зупинки транспортного засобу до складання адміністративного протоколу. Таким чином, відеозаписи не усувають сумнівів щодо обставин, на які посилається сторона обвинувачення, і не підтверджують факт керування транспортним засобом.

Щодо доводів про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп`яніння суд враховує, що захисник зазначає про відсутність належно зафіксованих ознак алкогольного сп`яніння. Із досліджених матеріалів, у тому числі відеозаписів, не вбачається переконливого підтвердження наявності таких ознак у ОСОБА_2 . Вказані доводи не спростовуються доказами, наданими стороною обвинувачення.

Щодо доводів про порушення процедури огляду суд встановив, що захисник вказує на недотримання вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, зокрема щодо інформування особи про порядок проведення огляду, забезпечення можливості проходження огляду в закладі охорони здоров`я, а також вручення відповідного направлення. Із матеріалів справи не вбачається належного підтвердження виконання зазначених вимог. Також відсутні докази того, що особі було запропоновано пройти медичний огляд у встановленому порядку.

Щодо доводів про недотримання правил використання спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 суд зазначає, що захисник наводить конкретні порушення інструкції його застосування, зокрема щодо умов використання приладу, порядку роботи з мундштуком, впливу сторонніх факторів, а також відсутності повторного вимірювання для підтвердження результату. Суд враховує ці доводи у сукупності з відсутністю належної відеофіксації процесу огляду та неотриманням підтвердження результату у медичному закладі, що ставить під сумнів достовірність отриманого результату.

Щодо доводів про порушення права на захист суд встановив, що матеріали справи не містять належного підтвердження роз`яснення ОСОБА_2 його процесуальних прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вказані обставини свідчать про недотримання гарантій права на захист.

Щодо доводів про порушення при складанні протоколу суд враховує зазначені захисником обставини, зокрема щодо невідповідності підпису особи, яка склала протокол, та розбіжностей у зазначенні часу події. Такі недоліки знижують доказове значення протоколу як джерела доказів.

Щодо доводів про статус ОСОБА_2 як військовослужбовця суд враховує, що захисник вказує на можливість застосування спеціальної норми та необхідність складання матеріалів уповноваженими особами. Ці доводи підлягають оцінці, однак вирішального значення у даній справі не мають з огляду на недоведеність базового елемента складу правопорушення — факту керування транспортним засобом.

Узагальнюючи наведене, суд встановив, що доводи сторони захисту є послідовними, конкретними та підтверджуються дослідженими матеріалами справи. Стороною обвинувачення не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували ці доводи та беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 у стані сп`яніння. Відсутність такого доказу виключає можливість встановлення події та складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин доводи сторони захисту суд визнає обґрунтованими в частині недоведеності вини особи та відсутності належних доказів складу адміністративного правопорушення.

Суд встановив, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний і безпосередній доказ, який підтверджує факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 у юридично значимий момент. Жоден із досліджених доказів — ні відеозаписи, ні письмові матеріали, ні результат огляду — не фіксує моменту керування, не ідентифікує особу водія та не утворює безперервного й узгодженого доказового ланцюга від події до складання протоколу. Натомість встановлено наявність альтернативної версії щодо іншої особи як водія, яку працівники поліції не перевірили та належним чином не спростували. За таких обставин сукупність доказів у справі є фрагментарною, внутрішньо залежною та такою, що не усуває обґрунтованих сумнівів щодо ключового елемента складу правопорушення. Відсутність доведеного факту керування виключає можливість встановлення події і складу адміністративного правопорушення, а тому будь-які подальші міркування щодо результатів огляду чи поведінки особи не мають самостійного юридичного значення.

Отже, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутній належний, послідовний і переконливий доказовий ланцюг, який би підтверджував: по-перше, що саме ОСОБА_2 перебував за кермом транспортного засобу; по-друге, що саме як водій цього транспортного засобу він проходив огляд; по-третє, що альтернативна версія щодо супутниці як водія була належно перевірена і мотивовано спростована; по-четверте, що обставини, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою та можливим складанням європротоколу, узгоджуються з версією працівників поліції та підтверджують її.

За такого стану доказування суд не має права підміняти недоведеність припущеннями, не має права виходити з того, що раз особа перебувала на місці події, проходила огляд і не заперечувала його результат, то вона автоматично є водієм. Таке міркування не спирається на належні докази і не відповідає вимогам закону щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи суд тлумачить на користь цієї особи. У цій справі сумніви є істотними, стосуються не другорядних деталей, а базового елемента складу адміністративного правопорушення, без якого відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП є неможливою.

Саме тому суд дійшов висновку, що надані докази не підтверджують подію і склад адміністративного правопорушення саме у діях ОСОБА_2 , а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 247, 283,284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя І.Е.Бондаренко